Справа № 2-а-573-09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
27 серпня 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Тютюник М.С.,
при секретарі Андрос М.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності і здійснення донарахування та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з вище названим позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона відноситься до категорії громадян «діти війни». Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року нею недоотримана сума соціальної допомоги, яка мала бути їй нарахована та сплачена у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вказаним Законом, розмірі, позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні представник позивача, за довіреністю ОСОБА_1, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі за вище наведеними підставами, прохаючи суд про задоволення позову у вигляді донарахування та виплати недоплаченої надбавки щомісячної допомоги «дітям війни».
Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності представника відповідача.
За таких обставин, відповідно вимог ч.4 ст. 128 КАС України, суд розглядав справу за відсутності представника УПФ України в Шевченківському районі м. Запоріжжя.
У наданому до суду запереченні, представник відповідача прохає у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити на підставі пропуску строку для звернення з позовом до адміністративного суду, відсутність визначення механізму розрахунку підвищення пенсій «дітям війни» та відсутність у державному бюджеті коштів на зазначені цілі, розмір сплати даної соціальної допомоги у 2008 році відповідав вимогам чинного законодавства (а.с. 22-24).
Всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2006-2008 роках передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.
Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 вказаного Закону «Про соціальний захист дітей війни» та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Судом встановлено, що позивач народилась у 1937 році (а.с.10), і відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набула статус «дитини війни» (а.с.9), що відповідно, надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Як вбачається із пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_2 з 1993 р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Запорізької області та у період у 2006-2008 р.р. їй не призначалось, не нараховувалось та не виплачувалось надбавка до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що також підтверджується довідкою (а.с.31).
Оскільки, у період часу з 01.01.2006 року до 09.07.2007 року діяли положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», які не визнавались неконституційним, та положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що зупиняли дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р., то суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу суму недоотриманого підвищення до пенсії за 2006 рік, з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року.
Посилання представника відповідача на відсутність роз’яснень про порядок проведення перерахунку та виплату соціальної допомоги в розмірі, встановленому законом як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд не приймає до уваги, оскільки розмір зазначеної соціальної допомоги чітко визначений законодавством України та не потребує прийняття додаткових нормативних актів та керівних роз’яснень для виконання вимог Закону.
У період часу з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " було викладено та визначено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У зв’язку з чим суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу суму підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року.
Вирішуючи вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування, передбаченого ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підвищення до пенсії, суд, спираючись на положення ст.46 Конституції України, ст.7 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. та Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2006 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного утримання), прийшов до висновку про неможливість звуження змісту права позивача на гарантований державою соціальний захист та обов'язку держави в особі відповідача по справі забезпечити належний матеріальний рівень позивача, яка має статус «дитини війни».
Право позивача на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., згідно якого визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
Право позивача на отримання за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно державну соціальну підтримку у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи приписи зазначеної у попередньому абзаці норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний донарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р. мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин, суд задля забезпечення принципу визначеності та конкретності судового рішення вважає, що резолютивна частина постанови по цій справі повинна містити вказівку на донарахування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., що відповідно забезпечить відновлення порушеного права позивачки.
На правильність висновку суду не впливають вимоги частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нищого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст.35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України - суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.
Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивача.
Стосовно початку терміну дії положень рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., суд приймає до уваги абзац другий пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, яким визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, зверненню позивача до суду поза межами визначеного Законом річного строку також сприяла і бездіяльність самого відповідача по справі, який не роз'яснював позивачеві про її права і не вчиняв будь-яких дій, направлених на надання належної соціальної підтримки.
Враховуючи похилий вік позивача та встановлені у 2007 р., у 2008 р. на законодавчому рівні обмеження його прав, а також проявлену відповідачем бездіяльність у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. - суд визнає наведені позивачкою в позові обґрунтування причин пропуску строку її звернення до суду поважними, що є підставою для задоволення вимог позивача про поновлення строку звернення до суду.
Встановлений судом обов'язок відповідача призначити, перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. узгоджується з п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., яким надано роз'яснення про те, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд також звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивачки стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.
Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «дітям війни».
Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя у період 2006- 2008 роки.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та не виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині відмови у донарахуванні та не виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року.
Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_2 доплат.
Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя донарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, з урахуванням вже сплачених на користь ОСОБА_2 доплат.
В іншій частині позову – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ст. 187 КАС України.
Повний текст постанови складено 31 серпня 2009 року.
Суддя Тютюник М.С.