PI ШЕ ННЯ № 2-2786/07
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 року місто Маріуполь
Іллічівський райсуд м.Маріуполя Донецької області, під головуванням судді Кашицької С.А., при секретарі Нікітіної К.В., з участю адвоката: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської Ради, 3-я особа: ОСОБА_3, про визнання права власності на будівлю, визнанні права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до Маріупольської міської Ради про визнання права власності на самовільні будівлі, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, пояснивши, що 24.01.1973 року ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка, площею 502 м" по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку. На підставі цього рішення з нею був укладений договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, засвідчений 22 березня 1973 року Третю ждановской нотаріальною конторою по реєстрі НОМЕР_1. При виділенні ОСОБА_4 земельної ділянки, вищевказаним рішенням виконкому на неї був покладений обов'язок знести врем"янку, яка була на земельній ділянці, позначену в плані БТІ під літерою А-1, 1971 року будівлі, будівництво якої було здійснено попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_5 ОСОБА_4 переїхала на постійне проживання в м. Маріуполь з Білгородської області в 1972 року зі своєю сестрою ОСОБА_6, що була інвалідом 1 групи, і за який вона здійснювала догляд. Спочатку вони прописалися у свого брата ОСОБА_7 по АДРЕСА_2, тобто його дідуся. Після укладення договору про надання земельної ділянки, знос времянки здійснений не був, тому що іншого житла в ОСОБА_4 із сестрою не було, вони вселилися у времянку, прописавшись 17.05.1973 року по АДРЕСА_1. Його батьки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 і він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали в АДРЕСА_3, у квартирі, що належала батькам його матері ОСОБА_3 і мали потребу в поліпшенні житлових умов. Оскільки між ОСОБА_4 і його батьком ОСОБА_8, що був їй племінником, була досягнута домовленість про спільне будівництво будинку по АДРЕСА_1 з метою створення загальної власності, він також прописався 03.09.1973 року по АДРЕСА_1. Будівництво житлового будинку було почато восени 1973 року. У цей період був зроблений фундамент під житловий будинок. У 1974 році - зведені стіни, у 1975 році спочатку під житло були обладнані 2 житлові кімнати і він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_8, переселилися в будинок. Остаточно роботи по будинку були закінчені в 1980 році. При цьому будівництво будинку здійснювалося згідно дозволу НОМЕР_2 виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Жданова і затвердженого нею генплану. Крім житлового будинку, на земельній ділянці були побудовані й обладнані забори № 1 і 2. ворота № 3, побудований сарай літ. Д навколо будинку обладнане замощіння. Сараї, які були на земельній ділянці, літ "а" і літ. "Б", відремонтовані. Оскільки ОСОБА_4 і ОСОБА_6 проживати будинку не захотіли, вони
залишилися проживати у времянці. Спільне будівництво житлового будинку
здійснювалося в основному за кошти його батьків ОСОБА_8 і
ОСОБА_3, оскільки в зазначений період вони працювали, мали
постійні доходи. ІНФОРМАЦІЯ_5 року. На день смерті батька в будинку проживали він і його
мати, що була прописана в будинку з 02.10.1983 року по 30.07.2002 рік, яка фактично
постійно проживала по АДРЕСА_1 у період будівництва будинку і до жовтня 2003
року. В даний час стало відомо, щопісля закінчення будівництва житлового будинку в
1980 році, він в експлуатацію зданий не був, оскільки згідно рішення виконкому времянка
підлягає зносу, а ОСОБА_4 не захотіла цього зробити, тому що вона із сестрою
бажали жити тільки в ній. Згідно експертного обстеження житлового будинку і
господарських будівель, розташованих у м. Маріуполі по АДРЕСА_1 від 06.10.2006
року за НОМЕР_3, технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку Т-1", літньої
кухні "А-1", і сараїв "а", "Б", "Д", забезпечує їх безпечну і надійну експлуатацію. Тому що
він бажає що ОСОБА_8 по праву загальної часткової власності
повинно належати 7/8 частки будинку, ОСОБА_4 1/8 частка житлового
будинку. Спадщина після смерті померлого ОСОБА_8 прийнята
їм фактично, тому що на день його смерті він, будучи 13-ти літньою дитиною, фактично
проживав у будинку разом з матір'ю. Однак, у зв'язку з тим, що будинок не був зданий в
експлуатацію і правовстановлюючого документа на ім'я батька немає, то він позбавлений
можливості оформити свої спадкоєві права після його смерті на спадкове майно, що
складається з частини житлового будинку, розташованого в м. Маріуполі по АДРЕСА_1. У 2006 році в зв'язку з його зверненням у нотаріальну контору для оформлення
спадкових прав на житловий будинок, йому стало відомо, що ОСОБА_4 усе
своємайно заповідала своїй сестрі ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_10, з 18.06.1992 року він із ОСОБА_6 продовжували проживати
однією родиною, він проявляє до неї турботу й увагу, тому що вона є інвалідом 1 групи.
Коли ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла, то вони поховали її. Після і'ї смерті він
фактично вступив у спадщину, в керування спадкоємним майном, постійно проживає по
АДРЕСА_1, переобладнав времянку , літню кухню, здійснював поточні ремонти в
будинку, користається земельною ділянкою. 13.01.1994 року міським відділом ЗАГС м.
Маріуполя був зареєстрований його шлюб з ОСОБА_9. Вони стали
проживати в будинку по АДРЕСА_1. У зв'язку з чим, просить суд визнати , що жилой
будинок з надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_1,
належав по праву загальної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі 1/8
частки і ОСОБА_8 в розмірі 7/8 частки будинку. Встановити факт
прийняття спадщини їм, ОСОБА_2після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5
року батька ОСОБА_8. Визнати за ним, ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті
померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 р. батька ОСОБА_8 на 7/8 частки
житлового будинку, розташованого в м. Маріуполеві по АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку літер "Г-1", загальною площею 65,4 м2, у тому числі житловою площею 51,2 м2 літньої кухні літ. "А-1", сараїв літ. "а", "Б", "Д", убиральні "В", заборів № 1,2, воріт № З, замощения № 1. Визнати за ним, ОСОБА_2, як спадкоємцем четвертої черги, право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на 1/8 частку будинку, розташованого в м. Маріуполеві по АДРЕСА_1 а саме: житлові будинки літер "Г-1", загальної площаью 65,4 м2 у тому числі житловою площею 51,2 м2, літньої кухні літ. "А-Г, сараїв літ. "а", "Б", "Д", убиральні "В", заборів " 1,2, воріт № 3, замощение №1.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав, не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Представник 3-ї особи: ОСОБА_3 позов визнала і не заперечує против задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Суд вислухав, позивача, представника відповідача, 3-ю особу, дослідивши матеріали
справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, тому що знайшов своє підтвердження
наданими доказами.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи НОМЕР_3 від 06
жовтня 2006 року при будівництві житлового будинку Т-1", літньої кухні "А-]" і сараїв
"а", "Б", "Д", розташованих за адресою : АДРЕСА_1 , не порушені санітарно-гігієнічні
вимоги й умови пожаробезпеки. Житловий будинок "Г-1", літня кухня "А-1" і сараї "а".
"Б", "Д", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, їх несущі і конструкції, що
обгороджують, знаходяться в задовільному технічному стані (2 категорія технічного
стану) і можуть експлуатуватися надалі. Технічний стан будівельних конструкцій
житлового будинку "Г-1", літньої кухні "А-Г і сараїв "а", "Б", "Д", розташованих за
адресою: АДРЕСА_1 , забезпечує їх безпечну і надійну експлуатацію.
Судом встановлено, що 24.01.1973 року ОСОБА_4 була виділена
земельна ділянка, площею 502 м" по АДРЕСА_1 для будівництва
житлового будинку. На підставі цього рішення з нею був укладений договір про надання в
безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, засвідчений 22 березня 1973 року Третю ждановской нотаріальною конторою по реєстрі НОМЕР_1. При виділенні ОСОБА_4 земельної ділянки, вищевказаним рішенням виконкому на неї був покладений обов'язок знести врем"янку, яка була на земельній ділянці, позначену в плані БТ1 під літерою А-1, 1971 року будівлі, будівництво якої було здійснено попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_5
Судом також встановлено, що його батьки ОСОБА_8.
ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
і він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживали в АДРЕСА_3, у квартирі, що належала батькам його матері
ОСОБА_3 і мали потребу в поліпшенні житлових умов. Оскільки між
ОСОБА_4 і його батьком ОСОБА_8, що
був їй племінником, була досягнута домовленість про спільне будівництво будинку по
АДРЕСА_1 з метою створення загальної власності, він також прописався 03.09.1973
року по АДРЕСА_1.
Із представлених до суду матеріалів вбачається, що будівництво житлового
будинку було почато восени 1973 року. У цей період був зроблений фундамент під
житловий будинок. У 1974 році - зведені стіни, у 1975 році під житло були обладнані дві
житлові кімнати і ОСОБА_8, ОСОБА_3,
позивач - ОСОБА_2, переселилися в будинок. Остаточно опоряджувальні роботи по будинку були кінчені в 1980 році. При этом будивництво будинку здійснювалося згідно дозволу НОМЕР_2. Виданого Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю м. Жданова і затвердженого нею генплану. Житловий будинок літ. Г-1 загальною площею 65,4 м2 складається з наступних внутрішніх приміщень - житлових кімнат 1-3 лл. 12,9 м2, 1-4 пл. 13,8 м2 1-5 пл. 24,5 м2 коридору 1-1 пл. 3,3 м2, кухні 1-2 пл. 10,9 м2. Житлова площа будинку складає 51,2 м2, Крім житлового будинку на земельній ділянці були побудовані й обладнані забори №1,2, ворота № 3, побудований сарай літ. Д, навколо будинку обладнане замощение. Сараї, що малися на земельній ділянці, літ. "а" і літ. Б, відремонтовані.
Судом безспірно встановлено, що спільне будівництво житлового будинку здійснювалося в основному за засоби батьків позивача - ОСОБА_8 і ОСОБА_3, оскільки в зазначений період вони працювали, мали постійні доходи. Після переїзду в м. Маріуполь, з 1972 року ОСОБА_4 і ОСОБА_6 були поставлені на облік в Іллічевськом райсобесе м. Маріуполя і з
01.10.1972 року вони одержували пенсію: ОСОБА_4 одержувала пенсію за віком у
розмірі 45 карбованців, ОСОБА_6 - по інвалідності в розмірі від 21,00 карбованців у
1972 році і до 38 карбованців у 1981 року. У період будівництва будинку, тобто з вересня
1973 року по 1980 р. доход його батька ОСОБА_8, що працював в ОАО "Маріупольський завод важкого машинобудування", склав 21604,25 карбованців, доход матері позивача ОСОБА_3, що працювала там же, склав 10149,79 руб. У такий спосіб середньомісячний доход ОСОБА_8 складав 246 рубОСОБА_3 - 115 руб., ОСОБА_10 - 45 руб. Статтею 112 ЦК України було передбачено, що майно може належати на праві загальної власності також двом чи декільком громадянам, при цьому розрізняється загальна власність з визначенням часткою (часткова власність) чи без визначення часткою (спільна власність).
Тому суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про
визнання того, що жилий будинок с надвірними побудовами, розташований в м.
Маріуполі по АДРЕСА_1 належить по праву загальної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі 1/8 частки і ОСОБА_8 в розмірі 7/8 часток будинку.
Суд вважає, що після смерті свого батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5
року позивач ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину - тому, що в судовому засіданні
встановлено, що на день смерті батька в будинку по колишньому проживали - позивач і
його мати ОСОБА_3, що була прописана в будинку з 02.10.1983 року по 30.07.2002 p..
хоча фактично постійно проживала по АДРЕСА_1 у період будівництва будинку і до
жовтня 2003 року. ОСОБА_2, проживав у будинку разом з батьками
і продовжує проживати в ньому по дійсний час. Прописаний у вдома з моменту
досягнення 16-ти літнього віку 28.02.2987 року по дійсний час.
Згідно експертного обстеження житлового будинку і господарських будівель,
розташованих у м. Маріуполі по АДРЕСА_1 від 06.10.2006 року за НОМЕР_3, технічний
стан будівельних конструкцій житлового будинку Т-1", літньої кухні "А-1", і сараїв "а".
"Б", "Д", забезпечує їх безпечну і надійну експлуатацію.
Згідно ст. 376 ч.5 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки
суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на
ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом
мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до
часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_10, з 18.06.1992 року він із
ОСОБА_6 продовжували проживати однією родиною, він
проявляє до неї турботу й увагу, тому що вона є інвалідом 1 групи. Коли ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_10. померла, то вони поховали її. Після її смерті він фактично вступив у
спадщину, в керування спадкоємним майном, постійно проживає по вул. Ракетна, З,
переобладнав времянку , літню кухню, здійснював поточні ремонти в будинку,
користається земельною ділянкою. 13.01.1994 року міським відділом ЗАГС м. Маріуполя
був зареєстрований його шлюб з ОСОБА_9. Вони стали проживати в
будинку по АДРЕСА_1.
Оскільки ч.2 ст. 1258 ГК України передбачено, що спадкоємці одержують право на
спадщину по черзі, а в померлої ОСОБА_6 спадкоємців перших, другий, третин черг
ні, те в позивача в силу ст. 1264 ГК України виникло право спадкування після ОСОБА_10 як у спадкоємця четвертої черги.
Факт постійного проживання з ОСОБА_6 однією родиною підтверджується
наявністю спільної прописки в будинку, а також показаннями свідків, що підтвердили в
судовому засіданні про характер взаємин позивача з ОСОБА_6
Згідно п.5 Заключних і перехідних положень правила книги шостий Цивільного
кодексу України (2003 року) застосовуються такжее до спадкоємця, що відкрилося, але не
було прийнято ніким зі спадкоємців до вступу в дію цього кодексу.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, що постійно проживав разом її
спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо
протягом терміну, установленого ст. 1270 ЦК України , він не заявив про відмовлення від
спадщини.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими і
підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись 10, 60, 212 213. 215 ЦПК України, ст.376, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1264, 1268 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити. Визнати , що жилий будинок з надвірними будівлями, розташований ум. Маріуполі по АДРЕСА_1, належав по праву загальної часткової власності ОСОБА_4 в розмірі 1/8 частки і ОСОБА_8 в розмірі 7/8 часткою будинку.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року батька ОСОБА_8.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку
спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 р. батька ОСОБА_8 на 7/8 частки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку літер "1-І", загальною площею 65,4 м2, у тому
числі житловою площею 51,2 м2 літньої кухні літ. "А-1", сараїв літ. "а", "Б", "Д".
убиральні "В", заборів № 1,2, воріт № 3, замошения № 1.
Визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем четвертої черги,
право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 на 1/8 частку будинку, розташованого в м. Маріуполі по АДРЕСА_1 а саме: житлові будинки літер Т-1", загальної площаью 65,4 м2 у тому числі житловою площею 51,2 м2, літньої кухні ліг. "А-1", сараїв літ. "а", "Б". "Д". убиральні "В", заборів " 1,2, воріт № 3, замощение №1.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через
Іллічівський районний суд м. Маріуполя. Заява про апеляційне оскаження рішення може
бути подане потягом 10 днів з дня поголошеня рішеня, а апеляційна скага винна бути
подана протягом двадцяти днів після подання заяви по алелляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо скарга подається в рядків, встановленний для подання такої заяви.