Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-1770- 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції – Ковтун Л.М.
Категорія – 19, 21 Доповідач – Суровицька Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді : Суровицької Л.В.
суддів : Пономаренко В.Г. , Спірідонової Л.С.,
при секретарі: Пітель Г.М.
ро зглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 травня 2009 року та ухвалу Ленінського райсуду м. Кіровограда від 8 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 прокурора Ленінського району м. Кіровограда в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування та договору купівлі-продажу недійсними, витребування майна.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.
Зазначала, що 11 листопада 2002 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу було посвідчено договір дарування, згідно якого вона подарувала Корнієнко Вірі Гордіївні належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 Цей договір було укладено внаслідок помилки, оскільки відчужувати квартиру вона не мала наміру, так як іншим житлом не забезпечена, а потребувала стороннього догляду та допомоги за віком і станом здоров’я.
З цих підстав просила визнати договір дарування недійсним.
В судовому засіданні позивач доповнила позовні вимоги і просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 7 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Посилалась на те, що ОСОБА_2 не мала права відчужувати спірну квартиру.
Прокурор Ленінського району м. Кіровограда подав уточнення до позову в інтересах ОСОБА_1 і просив договір купівлі-продажу від 7 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати недійсним з підстав, передбачених ст.232 ЦК України – як правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Просив визнати недійсним додатковий договір до даного договору купівлі-продажу, укладений між тими ж сторонами 21 лютого 2008 року, зобов’язати ОСОБА_3 повернути спірну квартиру ОСОБА_2, а ОСОБА_2. повернути йому кошти, отримані за договором купівлі-продажу від 7 жовтня 2005 року.
Пізніше позивач знову уточнила позовні вимоги і просила визнати договір дарування від 11 листопада 2002 року недійсним на підставі ст.56 ЦК УРСР у зв’язку з тим, що він був укладений внаслідок помилки.
Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 7 жовтня 2005 року, просила визнати недійсним з тих підстав, що ОСОБА_2 набула майно за недійсним правочином і надалі продала його не являючись власником цього майна.
Також зазначала, що 21 лютого 2008 року між цими сторонами було укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2005 року, згідно якого вона має право довічного проживання у квартирі. Просила суд додатковий договір визнати недійсним, зобов’язати ОСОБА_3 повернути їй квартиру, а ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 одержані кошти від продажу квартири в сумі 50 000 грн. ( т.2 а.с.111-112).
Рішенням Ленінського райсуду м. Кіровограда від 5 травня 2009 року позов задоволено.
Визнано договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11 листопада 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 2744 та договір купівлі-продажу від 7 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 3253 та додатковий договір від 1 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований за № 254, недійсними.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави судовий збір у розмірі 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн..
Ухвалою від 8 травня 2009 року виправлено описки в рішенні суду шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацами третім та четвертим, відповідно до яких зобов’язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 Зобов’язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 одержані за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 кошти в сумі 50 000 грн. ( т.2 а.с. 132, 131, 116-118).
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , скасувати.
Зокрема в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 листопада 2002 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і додаткового договору від 1 лютого 2008 року, зобов’язання його повернути квартиру ОСОБА_2, а ОСОБА_2. повернути йому кошти в сумі 50 000 грн., залишити без розгляду.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду просить її скасувати з тих підстав, що про час і місце судового засідання 8 травня 2009 року не повідомлявся в установленому порядку, питання про внесення виправлень в судове рішення вирішувалось не в судовому засіданні.
До апеляційної скарги ОСОБА_3. на рішення суду приєднався представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 ( т.2 а.с.192-195).
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду, вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга на ухвалу суду підлягає задоволенню із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування квартири від 11 листопада 2002 року, укладеного між нею та ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 7 жовтня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3., про визнання недійсним додаткового договору до договору купівлі-продажу, укладеного 21 лютого 2008 року, про зобов’язання ОСОБА_3. повернути їй спірну квартиру, а ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3. одержані від продажу квартири гроші в сумі 50 000 грн. ( т.2 а.с.111-112).
З такими ж позовними вимогами в інтересах ОСОБА_1 до відповідачів звернувся і прокурор Ленінського району м. Кіровограда (т.2 а.с.48-50).
Рішенням суду першої інстанції були вирішені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання договору дарування, договору купівлі-продажу квартири та додаткового до нього договору недійсними, а також про розподіл судових витрат між сторонами ( т.2 а.с.116-118).
Позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_3. повернути ОСОБА_1 квартиру та зобов’язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3. одержані за договором купівлі-продажу квартири гроші, які перебувають у нерозривному зв’язку з вимогами, щодо яких ухвалено рішення, не були розглянуті судом.
Однак, 8 травня 2009 року у справі постановлено ухвалу про виправлення описок в рішенні суду від 5 травня 2009 року. Суд ухвалив викласти 3-й та 4-й абзаци резолютивної частини рішення суду відповідно в такій редакції: зобов’язати ОСОБА_3. повернути ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язав ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 одержані за договором купівлі-продажу квартири грошові кошти в сумі 50 000 грн. (а.с.132).
Згідно статті 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень.
Всупереч вимог ст.219 ЦПК України питання про внесення виправлень не було вирішено в судовому засіданні, ухвала постановлена суддею одноособово. Особи, які беруть участь у справі не повідомлялись про час і місце засідання.
Вказані обставини свідчать про те, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання про внесення виправлень в рішення суду, що відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, а саме щодо зобов’язання ОСОБА_3 повернути спірну квартиру ОСОБА_1, а ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 кошти, отримані від продажу квартири.
Питання ухвалення додаткового рішення відповідно до ст.220 ЦПК України судом не було вирішено і не може бути вирішено, оскільки суддя, головуюча у даній справі відсутня у зв’язку із закінченням повноважень.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.5 ч.1 та п.4 ч.2 ст.307, п.5 ч.1 ст.311, п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення суду задовольнити частково, а апеляційну скаргу на ухвалу суду задовольнити .
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 травня 2009 року та ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 8 травня 2009 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 позовом прокурора Ленінського району м. Кіровограда в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, витребування майна, повернути на новий розгляд в той же суд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: