Справа № 347/1657/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської  області  в складі:

головуючої – судді: Крилюк М.І., 

з участю секретаря: Терлюжак Н.П.

адвоката: ОСОБА_1,

позивача: ОСОБА_2Ю,

представника відповідача - ОСОБА_3

третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу "Кутський професійний ліцей", третя особа директор ДНЗ "Кутський професійний ліцей" ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із вказаним позовом .

Позивач в справі, ОСОБА_2  в судовому засіданні вимоги позову підтримав, суду пояснив, що в період з 01.09.2010 року по 31.08.2016 року включно, він працював у Державному навчальному закладі "Кутський професійний ліцей" (колишня назва "Професійно-технічне училище №36 смт.Кути") на посаді майстра виробничого навчання.

Наказом директора ДНЗ "Кутський ПЛ" ОСОБА_4 від 30.08.2016 року за №17-л його звільнено з посади майстра виробничого навчання з 31 серпня 2016 року в зв"язку з скороченням штату працівників згідно п. 1 ст.40 КЗпП України та в зв"язку з відсутністю рівноцінних посад, які можна запропонувати вивільнюваному працівникові.

Вважає звільнення його з посади майстра виробничого навчання на підставі п.І ст.40 КЗпП України незаконним, оскільки скорочення штату працівників у ДНЗ "Кутський професійний ліцей" не відбулося, від переведення на іншу посаду він не відмовлявся, навіть за умов скорочення штату працівників він мав переважне право на залишення на роботі, адже має більш високу у порівнянні з іншими майстрами виробничого навчання, які залишилися працювати, кваліфікацію. Також його звільнення з роботи належним чином попередньо не було погоджено з виборним органом первинної профспілкової організації ДНЗ "Кутський ПЛ".

Звільняючи його з посади відповідач у справі повністю знехтував вимогами закону і взагалі не запропонував будь-яку іншу роботу у ДНЗ "Кутський ПЛ". У той же час, як йому відомо, на постійну роботу було прийнято двох нових працівників, що також є переконливим доказом відсутності в ліцеї скорочення штату працівників.

Також, відповідач у справі, звільняючи його з роботи, грубо порушив положення ст.42 КЗпП України, згідно якої при скороченні штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Він закінчив у 2007 році Снятинський технікум Подільського державного аграрно-технічного університету за спеціальністю "Механізація сільського господарства" і здобув кваліфікацію техніка-механіка. Саме наявність у нього цього освітнього рівня та кваліфікації було однією з основних вимог для прийняття його на роботу на посаду майстра виробничого навчання.

Лише переслідуючи мету умисного грубого порушення гарантованого Конституцією України права на працю, директор ДНЗ "Кутський ПЛ", абсолютно незаконно звільнила його з роботи з особистих мотивів, працівника, який має більш високу освіту та кваліфікацію, а залишила на роботі, на аналогічній його посаді працівників, які взагалі не мають необхідного рівня освіти та кваліфікації.

Обгрунтованого письмового подання про його звільнення з роботи від директора ДНЗ "Кутський ПЛ" у профком первинної профспілкової організації ліцею взагалі не надходило , його на засідання профкому первинної профспілкової організації ДНЗ "Кутський ПЛ" не запрошували і цей виборний профспілковий орган не приймав рішення про надання згоди директору ліцею на його звільнення, що підтверджується змістом протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДНЗ "Кутський ПЛ" від 29.08.2016 року за №3. Просить позов задоволити.

Представник відповідача Державного навчального закладу "Кутський професійний ліцей", ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що порядок звільнення позивача в справі керівництвом закладу порушено не було і звільнення позивача в справі не було безпідставним, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа на стороні відповідача, ОСОБА_4 вимоги позову заперечила, суду пояснила, що вона являється директором ДНЗ «Кутський професійний ліцей», та нею було видано наказ № 12-л від 30.06.2016 року за яким, у зв»язку із можливими змінами в навчально-виробничому процесі та ймовірним зменшенням контингенту учнів, що може призвести до неповного педагогічного навантаження у наступному 2016-2017 навчальному році попереджено про можливе наступне вивільнення з 31 серпня 2016 року майстрів виробничого навчання внаслідок зменшення контингенту учнів та неповне педагогічне навантаження викладачів ДНЗ «Кутський професійний ліцей», в тому числі позивача в справі – ОСОБА_2 Із вказаним наказом було ознайомлено під особистий підпис позивача.

Як директор ДНЗ вона на ім»я голови профспілкового комітету ДНЗ «Кутський ПЛ» 26.08.2016 року внесла подання для розгляду питання вивільнення працівників (майстрів виробничого навчання відповідного профілю) з урахуванням ст.42 КЗпП України, у зв»язку із відсутністю плану виконання набору учнів на навчання в 2016-2017 навчальному році, а також враховуючи відсутність комплектних груп. Розгляд питання про визначення працівників, які підлягають звільненню був предметом розгляду на засіданні кадрової комісії. Також згода на звільнення позивача була предметом розгляду засідання профспілкового комітету, яке відповідно до оголошення було проведено 29.08.2916 року. Так після надання згоди (погодження) засідання профспілкового комітету нею було видано наказ від 30.08.2016 року за №17-л про звільнення позивача, ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання з 31 серпня 2016 року в зв"язку з скороченням штату працівників згідно п. 1 ст.40 КЗпП України та в зв"язку з відсутністю рівноцінних посад, які можна запропонувати вивільнюваному працівникові.

Фактично на момент звільнення вакантних посад в ДНЗ «Кутський ПЛ» не було і на даний час немає. Зі своєї сторони порушень трудового законодавства з приводу звільнення позивача не вбачає. Просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, та дослідивши і оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Постановою № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України в ч.1 звернув увагу на «необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України , КЗпП України і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці».

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 в період з 01.09.2010 року по 31.08.2016 року включно, працював у Державному навчальному закладі "Кутський професійний ліцей" (колишня назва "Професійно-технічне училище №36 смт.Кути") на посаді майстра виробничого навчання. Підтвердженням чого є копія трудової книжки (а.с.11)

В Державному навчальному закладі «Кутський професійний ліцей» мало місце скорочення чисельності та штату працівників, а також відбулись відповідні зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується, наказом № 12-л від 30.06.2016 року ( а.с.42-43) за яким, у зв»язку із можливими змінами в навчально-виробничому процесі та ймовірним зменшенням контингенту учнів, що може призвести до неповного педагогічного навантаження у наступному 2016-2017 навчальному році попереджено про можливе наступне вивільнення з 31 серпня 2016 року майстрів виробничого навчання внаслідок зменшення контингенту учнів та неповне педагогічне навантаження викладачів ДНЗ «Кутський професійний ліцей», в тому числі позивача в справі – ОСОБА_2

Директором Кутського ліцею ОСОБА_4 на ім»я голови профспілкового комітету ДНЗ «Кутський ПЛ» було 26.08.2016 року внесено подання для розгляду питання вивільнення працівників (майстрів виробничого навчання відповідного профілю) з урахуванням ст.42 КЗпП України, у зв»язку із відсутністю плану виконання набору учнів на навчання в 2016-2017 навчальному році, а також враховуючи відсутність комплектних груп.

Про дату та час засідання профспілкового комітету, було підготовлено відповідне оголошення, яке поміщено на довідково-інформаційній дошці в навчальному закладі.

За результатом засідання кадрової комісії від 29.08.2016 року було розглянуто питання визначення працівників, які підлягали звільненню, та прийнято рішення – вирішено звільнити у зв»язку із скороченням ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання.

Так, відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету №3 від 29 серпня 2016 року (а.с.6) вбачається, що членами профспілкового комітету було розглянуто подання роботодавця ОСОБА_4 про скорочення чисельності працівників та було постановлено : у відповідності до наказу № 12-л від 30.06.2016 року про попередження про наступне вивільнення та згідно висновків кадрової комісії, керуючись ст.42 КЗпП України, звільнити ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання та ОСОБА_7 з посади комірника у зв»язку із скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що первинною профспілковою організацією ДНЗ «Кутський ПЛ» проведено засідання та відповідно до протоколу № 6 від 13.07.2017 року внесено виправлення описки (правки) до протоколу №3 від 29.08.2016 року та членами профспілкового комітету в кількості 7 чол. одноголосно прийнято рішення - постановили текст рішення в частині звільнення ОСОБА_2 з посади майстра в/н та ОСОБА_7 з посади комірника, вважати таким, що суперечить компетенції профспілкового органу, внести правку, замінити його наступним, «дати згоду на звільнення ОСОБА_2 з посади майстра в/н та ОСОБА_7 з посади комірника у зв»язку із скорочення штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України».

Наказом директора ДНЗ "Кутський ПЛ" ОСОБА_4 від 30.08.2016 року за №17-л ОСОБА_2 звільнено з посади майстра виробничого навчання з 31 серпня 2016 року в зв"язку з скороченням штату працівників згідно п. 1 ст.40 КЗпП України та в зв"язку з відсутністю рівноцінних посад, які можна запропонувати вивільнюваному працівникові.

Ст.21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум Верховного суду України у своїй постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року за №6, зокрема у п. 19 (далі по тексту - Постанова), роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно положеньст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Про винесення наказу директором ДНЗ «Кутський ПЛ» за № 12-л від 30.06.2016 року ( а.с.42-43) про попередження про наступне вивільнення та і з його змістом позивача в справі ОСОБА_2 було ознайомлено під розписку, підтвердження чого є особистий підпис останнього.

Відповідно до довідки № 204 від 23.06.2017 року директора ДНЗ «Кутський ПЛ», станом на 30.06.2016 року в ДНЗ вакантні посади відсутні.

За змістом ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Разом з тим, переважне право й перевага в залишенні на роботі діють за наявності у роботодавця працівників, які займають таку саму посаду або виконують таку ж роботу, що й вивільнюваний, а не будь-яких інших. У тому ж разі, коли певну посаду займала одна особа й ця посада скорочується, зазначене переважне право чи перевага не можуть бути реалізовані.

Водночас, Пленум Верховного Суду України у п. 19 зазначеної Постанови роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Аналіз положень ст. 43, ст.252КЗпП України, ст.ст. 38, 39, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» свідчить про те, що питання про надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом профспілки, належить до виключної компетенції профспілки і підлягає самостійному вирішенню, з урахуванням мети створення профспілки - здійснення захисту трудових прав і інтересів членів профспілки.

     Щодо прийнятого рішення, то у відповідності до ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкова організація приймає його самостійно, на власний розсуд і не зобов'язана надавати згоди на розірвання трудового договору навіть при обґрунтованому поданні про звільнення.

Між тим, роботодавцю надається право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (ч. 4, 6 ст.39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» , ч. 5, 7 ст.43 КЗпП України) лише у двох випадках: якщо профспілковий орган у встановлений законом строк не повідомив про прийняте рішення у письмовій формі або у випадку відсутності обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення.

Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює інспектором з кадрів ДНЗ «Кутський ПЛ», першочерговою причиною скорочення штату чисельності працівників «Кутського ПЛ» був недобір учнів і попередньо був виданий наказ від 30.06.2016 року про можливе вивільнення працівників зокрема всіх майстрів виробничого навчання і станом на кінець серпня місяця група не була набрана. Попередження позивач отримував, дозвіл на звільнення позивача засідання профкому надавав. Практично щороку при недоборі учнів адміністрація навчального закладу змушена проводити скорочення штату чисельності працівників. Вакантних посад на момент звільнення позивача не було. При звільненні позивача було проведено із ним розрахунок. Інспекція з праці проводила перевірку, їй було вказано на порушення щодо невидачі в день звільнення ОСОБА_2 трудової книжки. Кадрова комісія для визначення працівників, які підлягали звільненню засідала та було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 Повідомленням про скорочення вважається наказ виданий по «Кутському ПЛ» від 30.06.2016 року, із яким ОСОБА_2, був ознайомлений. Станом на 29.08.2016 року група не була надана. В цей день була надана згода засідання профспілкового комітету та на наступний день , 30.08.2016 року був виданий наказ про звільнення ОСОБА_2 у зв»язку із скороченням штату працівників.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює в ДНЗ «Кутському ПЛ», майстром виробничого навчання та являється головою профспілкового комітету Кутський ПЛ, 30.06.2016 року по Кутському ПЛ було видано наказ про можливе вивільнення працівників в тому числі і позивача в справі. Особисто вона позивача про проведення засідання профспілки не повідомляла, було підготовлено про дату проведення зборів профспілки відповідне оголошення, яке поміщено на інформаційно-довідковій дошці ДНЗ. На засіданні профспілкового комітету позивач присутнім не був, розглядалось подання директора від 26.08.2016 року на звільнення ОСОБА_2, по скороченню штату. При виготовленні протоколу засідання від 29.08.2016 року вона допустила описку вказавши «звільнити ОСОБА_2Ю.», яку виправили на наступному засіданні профспілкового комітету 13.07.2017 року, уточнивши, що профспілкова організація надала згоду на звільнення позивача. Вона, як голова профспілкового комітету допустила порушення в оформленні, викладені тексту протоколу, що виправлено при наступному засіданні профкому, але це впливає на суть прийнятого рішення профспілки про надання згоди на звільнення позивача.

Таким чином не заслуговують на увагу доводи позивача щодо його звільнення без згоди профспілкової організації, членом якої він був, оскільки, як вбачається з вищенаведеного, така згода була надана 29.08.2016 року, тобто до дати його фактичного звільнення – 30.08.2016 року. Факт відсутності позивача на засіданні профспілкового комітету не є достатньою підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення його на роботі.

Доказу наявності на підприємстві інших аналогічних посад щодо залишення на яких міг би претендувати позивач ним суду не надано. Наявність залишення таких посад на підприємстві для надання позивачу переваг на залишення категорично заперечено представниками відповідача.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що відповідачем було проігноровано його переважне право на залишення на роботі. Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З наведеного вбачається, що переважне право на залишення на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності чи штату працівників, які займають однакові посади.

Як вбачається з матеріалів справи, посада, яку обіймав позивач в справі - майстер виробничого навчання скорочена, із-за відсутності плану виконання набору учнів на навчання в 2016-2017 навчальному році, а також враховуючи відсутність комплектних груп, чого позивач не заперечив. Отже у відповідача не було підстав для з'ясування наявності у останнього переважного права на залишення на роботі, оскільки працівники на такій посаді працювати не залишились.

Як встановлено в судовому засіданні управлінням держпраці в Івано-Франківській області було розглянуто звернення позивача в справі ОСОБА_2, щодо порушень вимог законодавства про працю при його звільненні з ДНЗ «Кутський професійний ліцей» та встановлено ряд порушень. Разом із тим викладені відомості у відношенні управління держпраці в листі за № 16-07/15-10/6329 від 24.11.2016 року спростовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Так, управлінням держпраці у Івано-Франківській області здійснювались перевірки діяльності ДНЗ «Кутський ПЛ» щодо можливого порушення вимог законодавства про працю, за наслідками яких було складено акти перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак вказані факти не мали ніякого відношення до порушення вимог трудового законодавства при звільненні конкретно позивача в справі. Вказані факти підтверджуються копіями прийнятих судом постанов від 14.12.2016 р., від 23.01.2017 р., від 10.01.2017 року за якими усі провадження про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності закрито із звільненням її від адмінвідповідальності за малозначимістю та усуненням виявлених порушень.

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_2, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем норм трудового законодавства та законність наказу про звільнення ОСОБА_2, з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП України, підстав для його скасування та поновлення позивача на роботі немає.

На підставі наведеного, п.1 ст.40, 42, 43, 49-2, 116, 232, 233 КЗпП України, п.п.15, 19 Постанови ПВС України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» та керуючись ст. 213-215, 218  ЦПК України, суд,-

                                                 в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного навчального закладу "Кутський професійний ліцей", третя особа директор ДНЗ "Кутський професійний ліцей" ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                        М.І. Крилюк