ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року Справа № 910/15103/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),

Ковтонюк Л.В.,

Карабань В.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2017

У справі№ 910/15103/16 Господарського суду міста Києва

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

Про стягнення 18232,91 грн. в порядку регресу,

за участю представників сторін

від позивача:не з'явились,

від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі - ПАТ "СК "Альфа Страхування") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПАТ "СК "ПЗУ Україна") про стягнення 18232,91 грн. в порядку регресу.

У позовній заяві позивач посилається на те, що за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 046.0790934.150 (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "SEAT Cordoba", державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому, за умовами страхування транспортного засобу (КАСКО), який укладений між ПАТ "СК "Альфа Страхування" (страховик за договором страхування) та громадянином ОСОБА_4 (страхувальник за договором страхування), сплачено 23794, 33 грн. страхового відшкодування, тому на підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач набув права регресної вимоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/15103/16 (суддя Селівон А.М.) позовні вимоги частково задоволено. Стягнуто із ПАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ПАТ "СК "Альфа Страхування" 3697,31 грн. страхового відшкодування, 279,43 грн. витрат з оплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем сплачено на користь СТО -ФОП ОСОБА_5 фактичну вартість ремонту із урахуванням заміни зношених деталей на нові та виплачено страхового відшкодування у спірній сумі без врахування коефіцієнта фізичного зносу відповідно до умов п. 7 ч. 1 договору страхування. Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу в сумі 3697, 31 грн. виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, тому на підставі ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/15103/16 (у складі колегії суддів: Чорногуза М.Г.-головуючого, Жук Г.А., Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/15103/16 скасовано, і прийнято нове рішення: "Позов задоволено повністю. Стягнуто із ПАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ПАТ "СК "Альфа Страхування" 18232,91 грн. страхового відшкодування та 1378,00 грн. витрат з оплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Стягнуто із ПАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ПАТ "СК "Альфа Страхування" 1515,80 грн. витрат з оплати судового збору за розгляд апеляційної скарги

Постанову мотивовано тим, що здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 42 027,24 грн. (на підставі рахунків та акта виконаних робіт СТО) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 18.07.2014 №046.0790934.150, у якому відсутні умови щодо необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017, ПАТ "СК "ПЗУ Україна" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/15103/16 залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального та матеріального права судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що між ПАТ "СК "Альфа Страхування" (страховик за договором страхування) та громадянином ОСОБА_4 (страхувальник за договором страхування) 18.07.2014 укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0790934.150 (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом "SEAT Cordoba", державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому, за умовами страхування транспортного засобу (КАСКО).

Згідно із умовами договору страхування франшиза (безумовна) складає 1% (1000,00 грн.) (пункт 7.1 частини 1 договору страхування); територія дії договору: Україна (пункт 7.1 частини 1 договору страхування); строк дії договору: з 19.07.2014 по 18.07.2015 (пункт 9 частини 1 договору страхування).

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до первинної довідки ДАІ та розгорнутої довідки №9475367 від 14.12.2014 про дорожньо-транспортну пригоду, складеної відділом ДАІ Шевченківського РУ ГУМВС (копії яких наявні в матеріалах справи) 14.12.2014 по вул. О. Теліги у м. Києві відбулось ДТП за участю транспортного засобу "SEAT Cordoba", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 та транспортного засобу марки "CHEVROLET LACETTI" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 26.12.2014 у справі № 761/37885/14-п встановлено, що водій ОСОБА_9 14.12.2014 о 18:15 по вул. О. Теліги у м. Києві, керуючи автомобілем "CHEVROLET LACETTI" не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення із автомобілем "SEAT Cordoba", під керуванням власника ОСОБА_8, що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Вказаною постановою ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

ОСОБА_4 15.12.2014 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та сплату страхового відшкодування (за договором КАСКО та ОСЦПВВНТЗ), яку просив перерахувати на рахунок станції технічного обслуговування (далі - СТО).

Підпунктом 15.5.3. пункту 15.5. частини ІІ договору страхування передбачено, що страхове відшкодування виплачується за дорученням страхувальника та за письмовою згодою вигодонабувача, на станцію технічного обслуговування, якщо виплата страхового відшкодування проводиться на підставі рахунку СТО. В такому разі виплата страхового відшкодування може здійснюватися у два етапи: до розрахунку страхового відшкодування на першому етапі приймається сума збитку у розмірі 75% від рахунку СТО із наданням гарантійного зобов'язання про перерахунок обсягу страхового відшкодування після підтвердження факту виконання відновлювальних (ремонтних) робіт; на другому етапі після надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт (акт виконання робіт) та огляду відновлювального (відремонтованого) транспортного засобу здійснюється перерахунок та остаточна виплата страхового відшкодування.

Станцією технічного обслуговування (ФОП ОСОБА_5) 28.01.2015 виставлено рахунок № НОМЕР_5 на оплату відновлювального ремонту транспортного засобу "SEAT Cordoba" у розмірі 4140,62 грн. (без ПДВ).

При цьому, в поясненнях позивача зазначено, що при розрахунку страхового відшкодування до вартості відновлювального ремонту застосовано суму зниження в розмірі 2407,10 грн., що пов'язано із визначенням ціни роботи експерта.

У протоколі огляду транспортного засобу № 458 від 22.12.2014 відображено назви пошкоджених складових транспортного засобу та тип ремонтної операції.

Позивачем надано копію рахунку № НОМЕР_3 від 02.03.2015 на суму 56 568,65 грн. та акта виконаних робіт № ФД00005907 від 09.04.2015, складених ФОП ОСОБА_5 згідно із якими вартість виконаних робіт та використаних матеріалів виконавця визначена в сумі 56856,65 грн.

Крім цього, згідно із звітом № 458 про оцінку автомобіля "SEAT Cordoba", державний номер НОМЕР_1, складеного 29.12.2014 суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІС", а також ремонтної калькуляції № 458/2014 від 29.12.2014, складеної на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів складає 21616,27 грн. без ПДВ на складові частини, що підлягають заміні (23794,33 грн. із врахуванням ПДВ на складові частини, що підлягають заміні).

ПАТ "СК"Альфа страхування" складено страховий акт № 3776.206.14.01.01 від 05.02.2015 відповідно до якого вказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та згідно із п. 15.5.3 частини ІІ договору страхування прийнято рішення про виплату на рахунок СТО страхового відшкодування в сумі 22610,96 грн., що становить 75% рахунку СТО - ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_4 від 28.01.15 із урахуванням франшизи за договором.

Відповідно до умов договору та на підставі страхового акта № 3776.206.14.01.01 від 05.02.2015 позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 22610,96 грн. (з ПДВ у сумі 2768,48 грн.) на рахунок ФОП ОСОБА_5, що підтверджується платіжним дорученням № 3502 від 20.02.2015.

Крім цього, в матеріалах справи наявний складений позивачем страховий акт № 3776.206.14.01.02 від 18.03.2015 відповідно до якого згідно із пунктом 15.5.3 частини ІІ договору страхування прийнято рішення про виплату на рахунок СТО страхового відшкодування у сумі 8659,47 грн. (оплачено відповідно платіжного доручення № 5646 від 23.03.2015), що становить 75% рахунку СТО - ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_3 від 02.03.2015 із урахуванням попередньої виплати в сумі 22610,96 грн.

Судами встановлено, що страховий акт № 3776.206.14.01.03 від 14.04.2015 відповідно до якого визначено загальний розмір страхового відшкодування в сумі 42027,24 грн. та згідно із пунктом 15.5.3 частини ІІ договору страхування прийнято рішення про виплату на рахунок СТО страхового відшкодування в сумі 10756,81 грн., що становить остаточну суму рахунку СТО - ФОП ОСОБА_5 № НОМЕР_3 від 02.03.2015 та акта виконаних робіт ФОП ОСОБА_5 № ФД00005907 від 09.04.15 із урахуванням попередніх виплат в сумі 31270,43 грн. (22610,96 грн.+8659,47 грн.) та суми зниження 2407,10 грн. (ціна роботи експерта).

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 статті 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Судами встановлено, що у позивача - ПАТ "СК "Альфа Страхування" виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу "CHEVROLET LACETTI", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Статею 5 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пункту 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Господарським судом міста Києва встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 14.12.2014 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "CHEVROLET LACETTI" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - гр. ОСОБА_9 у ПАТ "СК "ПЗУ Україна" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_6 (далі - поліс), інформація щодо якого із бази МТСБУ міститься в матеріалах справи, із наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки "CHEVROLET LACETTI" державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Суди дійшли до правильного висновку, що у ПАТ "СК "Альфа Страхування", як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача ПАТ "СК "ПЗУ Україна", як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному полісом.

З метою досудового врегулювання спору позивач 26.03.2015 звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 31 270, 43 грн., та надіслав відповідачу окремий лист про доплату грошового відшкодування в порядку регресу у розмірі 10756,81 грн.

Нормою статті 29 Закону передбачено, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу із урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судами встановлено, що відповідачем 06.07.2015 сплачено позивачу частину відшкодування на підставі звіту №458 від 29.12.2014 із врахуванням визначеного коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 23794,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33812, залишок несплаченої суми страхового відшкодування становить 18232,91 грн.

Свої зобов'язання щодо відшкодування ПАТ "СК "Альфа Страхування" в порядку регресу залишку страхового відшкодування у розмірі 18232,91 грн. відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем сплачено на користь СТО - ФОП ОСОБА_5 фактичну вартість ремонту із урахуванням заміни зношених деталей на нові та виплачено страхове відшкодування у спірній сумі без урахування коефіцієнта фізичного зносу відповідно до умов пункту 7 частини І договору страхування.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону передбачено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Судами встановлено, що в матеріалах справи міститься звіт № 458 про оцінку автомобіля "SEAT Cordoba", коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля, становить 0,5770

Місцевим господарським судом встановлено, що строк експлуатації застрахованого позивачем та пошкодженого 14.12.2014 при ДТП автомобіля "SEAT Cordoba", дорівнював на час виникнення ДТП більше 7 років, виходячи із положень пунктів 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобіля, приймається таким, що дорівнює нулю, тільки якщо на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (14.12.2014) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених пунктом 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу із урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу із урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи наведене, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат) у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку із виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, із урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (правова позиція Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 910/32969/15).

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідно до розрахунків залишок невиплаченого страхового відшкодування становить 3697,31 грн.

Вирішуючи спір у справі, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється приписами Закону України "Про страхування", загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону, за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

Відповідно до статті 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/15103/16 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/15103/16 підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/15103/16 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 910/15103/16 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/15103/16 залишити в силі.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.

Судді:Ковтонюк Л.В.

Карабань В.Я.