Судове рішення #6543906





РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада  2009р.                             м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах  апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:


    головуючого       Горблянського Я. Д.

    суддів               Бойчука І.В., Матківського Р.Й.  

    секретаря                   Юрків І.П.

      з  участю            представника апеллянта - Селяніна В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Експрес-24» про визнання права власності на майно - за   апеляційною скаргою МЖК «Експрес-24»     на рішення Івано-Франківського міського суду від   14 вересня 2009  року, -    

в с т а н о в и л а:

   ОСОБА_1. звернувся   до суду з позовом до  ТзОВ «МЖК Експрес-24»   про    зобов’язання відповідача передати йому  гараж  загальною площею 21.10 м. кв. по вул. Карпатської Січі в м. Івано-Франківську, а змінивши позовні вимоги просив визнати  за ним право власності на даний гараж.

 Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.09.2009 року позов   ОСОБА_1. задоволено. Визнано за ним право власності на гараж в житловому будинку АДРЕСА_1  

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «МЖК Експрес-24»  подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд погодився з доводами позивача про те, що згідно ч.1 ст.334 ЦК України право власності на гараж у того виникло з моменту передання йому майна у 2004 році. Однак відповідно до п.2.1. договору про дольову участь у будівництві гаража, передача майна відбувається за актом приймання-передачі. Жодного акту приймання-передачі гаража відповідач з позивачем не підписував і гараж йому не передавав. Не може братися до уваги  укладений між позивачем і «ЖЕД Експрес-24» договір про участь на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки він не є правовстановлюючим

_____________________________________________________________________________

 Cправа № 22 -ц - 1557/2009 р.                  Головуючий у 1 інстанції -  Антоняк Т.М.

Категорія     5                                   Суддя - доповідач  Горблянський Я.Д.



документом. Судом не досліджено ту обставину яким саме гаражем користується позивач і чи саме цей гараж, на який суд визнав право власності, був предметом договору. Суд  не врахував і те, що згідно договору відповідач повинен був передати позивачу гараж  до 01.04.2003 року. Отже порушення права позивача відбулося в лютому 2004 року, а з позовом той звернувся в 2008 році.  Тому ним пропущено термін позовної давності для звернення з даним позовом до суду.  Оскільки позивач жодного правовстановлюючого документу на гараж не мав то і не мав права звертатися з позовом до суду.                                                

    Суд проігнорував і той факт, що відповідач згідно п.2.2. даного договору скористався наданим йому правом і за невиконання позивачем умов договору 23.10.2008 року направив йому лист про те, що розірвав договір в односторонньому порядку.

    Безпідставно суд стягнув з відповідача на користь позивача і вартість наданих адвокатом послуг без надання жодного доказу його сплати.

    Просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

     Розглянувши матеріали справи, вислухавши   представника апелянта, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції  в частині стягнення витрат за надану правову допомогу до  зміни.  

    Судом першої інстанції встановлено що 05.12.2002 року між сторонами укладено Договір про дольову участь в будівництві гаражів в житловому будинку АДРЕСА_1, згідно якого позивач повинен був сплатити до 01.01.2003 року вартість гаража в сумі 15070 грн., а МЖК зобов’язувалося передати йому до 31.04.2003 року за актом приймання - передачі  гараж НОМЕР_1 в цокольному поверсі даного будинку.

    Відповідно до рішення Івано Франківського міськвиконкому від 21.10.2003 року затверджено акт державної комісії прийняття в експлуатацію 58- квартирного будинку на АДРЕСА_1 Судом встановлено що позивач згідно платіжних доручень повністю сплатив вказану в Договорі суму, а тому не взяв до уваги посилання відповідача про те, що в зв’язку з невиконанням позивачем умов Договору відповідач розірвав його в односторонньому порядку. Оскільки відповідачем не виконано п.2.1. Договору щодо складання акту прийому – передачі спірного майна, то суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем зобов’язань щодо позивача та що позивач дійсно є власником спірного майна, відповідно до вимог ст.ст. 13,16, 328, 331,334,386,387,526 та 538 ЦК України визнав за ОСОБА_1. право власності на спірний гараж.

     



    З даним висновком суду першої інстанції  погоджується і колегія суддів, оскільки з 2003 року по вересень 2008 року відповідачем жодних претензій позивачу відносно неправомірності користування гаражем не ставилося.

    Не заслуговують на увагу посилання апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду та що позивач не вправі звертатися з позовом до суду, тому що не є власником спірного майна, оскільки спростовуються наявними у справі доказами. Також у матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач відповідно до п.2.3 укладеного між ними Договору уточнював  з позивачем за період з 2003 року по даний час ціну вартості гаража, оскільки відсутній додаток до договору.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягнув з відповідача на користь позивача 1800 грн. понесених витрат на правову допомогу зіславшись на договір та акт приймання – передачі. Однак колегія суддів вважає що стягуючи витрати за надання позивачу правової допомоги судом не враховано вимоги Постанови КМ України № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».  Враховуючи розмір наданої позивачу правової допомоги дані витрати слід зменшити до 600 грн.         Тому рішення суду в цій частині підлягає  зміні.

     

    На підставі  наведеного    та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                     

                                                       в и  р і ш и л а :


Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Експрес-24»                     задовольнити  частково.

      Рішення  Івано-Франківського міського суду від 14 вересня 2009 року в частині стягнення 1800 грн. витрат за надання правової допомоги  змінити  та ухвалити нове рішення.

      Стягнути  з ТзОВ «МЖК Експрес-24» на користь ОСОБА_1  600 грн. витрат за надану правову допомогу.

В решті рішення залишити без зміни.

 Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом



двох місяців з дня набрання ним законної сили.


       

       

        Судді:                                                                          Я.Д. Горблянський  

                                                                                             І.В. Бойчук


                                                                                              Р.Й. Матківський

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація