Справа № 185/1505/17

Провадження № 2/185/1826/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 липня 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабій С.О., при секретарі с/з ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 19200,00 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 16 вересня 2016 року він уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір позики грошей, згідно якого передав останньому грошові кошти в розмірі 1280,00 грн. з умовою їх повернення до 29 вересня 2016 року. Договір було укладено у простій письмовій формі.

Відповідач ОСОБА_3, взявши за договором позики від 16 вересня 2016 року гроші в сумі 1280,00 грн., зобов’язувався повернути взяті в борг гроші. Однак, гроші не повернув, заборгованість у встановлений термін не погасив. Згідно п. 4.2. укладеного договору позики, у разі порушення строків повернення позики позичальник сплачує відсотки, які складають 10 % суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки. На момент звернення до суду з даним позовом сума неповернутого боргу складає 1280,00 грн. та відсотки 17920,00 грн. та оскільки відповідач не виконує належним чином умови договору, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення порушеного права, на належне виконання умов договору позики, укладеного між сторонами, внаслідок чого ОСОБА_2 позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

16 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, відповідно до якого ОСОБА_2 передала позичальнику грошові кошти в сумі 1280,00 грн., а останній зобов’язався повернути зазначену суму до 29 вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладання зазначеного договору відповідачем була написана розписка про отримання ним від позивача грошових коштів в сумі 1280,00 грн. Таким чином, форма договору позики не порушена.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Однак, відповідач належним чином не виконував умови договору позики.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.2. укладеного договору позики, у разі порушення строків повернення позики позичальник сплачує проценти за користування позикою у розмірі 10 % в день від суми простроченого заборгованості.

На момент звернення з даним позовом до суду сума боргу у розмірі 1280,00 грн. залишається неповернутою відповідачем, проценти нараховані станом на 17.02.2017 на суми платежів, які настали відповідно до п.4.2. договору позики, складає 17920,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушив зобов'язання щодо повернення чергової частини суми позики, тому у позивача є всі підстави вимагати з Позичальника повернення суми позики, процентів у сумі 19200,00 грн (дев’ятнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок), з яких 1280,00 грн – сума позики, 17920,00 грн - відсотки.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та доведені.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 16, 20, 526, 527 ч. 1, 530, 546, 554, 589, 590 ч.1, 591 ч. 1, 599, 611, 612, 625, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 5-8, 10,11, 57, 60, 84, 88, 209, 212, 214-215, 294 суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики грошей від 16 вересня 2016 року у сумі 19200,00 грн (дев’ятнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок), з яких 1280,00 грн – сума позики, 17920,00 грн - відсотки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі по 640,00 грн (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем у десятиденний строк з моменту отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_4