Справа №2-1850/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2007 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого: судді                                            Грищенко І.О.

при секретарі:                                                   Сусловій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру в рахунок погашення суми боргу,

ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2, в рахунок погашення суми боргу в розмірі 201000 грн. за договорами позики від 18.06.2004 року, іпотеки від 18.06.2004 року та борговій розписці від 29.05.2006 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в червні 2004 року до нього звернувся знайомий ОСОБА_2 з проханням позичити гроші в сумі 100000 грн., на що він погодився та вирішив укласти з відповідачем договір позики. В зв"язку з тим, що за ОСОБА_2 не зареєстровано нерухомого майна, а квартира, в якій він зареєстрований і фактично мешкав, належала на праві власності його матері

-   ОСОБА_3, позивач 18.06.2004 року уклав договір позики з ОСОБА_3, згідно якого

ОСОБА_3 зайняла у нього 100000 грн. та зобов"язалася повернути їх до 18.06.2006 року. З метою

виконання зобов'язань за договором ОСОБА_3 передала йому в заставу квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, 18.06.2004 року між ним та ОСОБА_3 був укладений

договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, згідно умов якого в разі

невиконання зобов'язань за основним договором до 18.06.2006 року, то до 18.07.2006 року спірна

квартира буде передана для безперешкодного користування і володіння - позивачу. ІНФОРМАЦІЯ_1 року

ОСОБА_3 померла. При житті вона не почала виплачувати суму боргу. Після її смерті її єдиний

спадкоємець по закону - син ОСОБА_2 продовжував мешкати в спірній квартирі, фактично

прийнявши спадщину. Однак ОСОБА_2 не повертав гроші позивачеві, в зв"язку з чим він

звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми

боргу в розмірі 100000 грн. Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 14.10.2005 року

затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, згідно якої позивач надав можливість відповідачеві

відстрочити сплату суми боргу до 01.12.2006 року, а в разі несплати суми боргу в зазначений термін

ОСОБА_1 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1, яку ОСОБА_2

повинен передати в строк до 10.12.2006 року. Провадження у справі закрито. Однак, після затвердження

мирової угоди відповідач не виконав умов договорів позики, іпотеки та мирової угоди і борг не повернув.

В травні 2006 року ОСОБА_2 знов звернувся до позивача з проханням позичити грошових коштів,

для зайняття підприємницькою діяльністю. 29.05.2006 року позивач позичив відповідачеві суму в розмірі

101000 грн., яку останній зобов'язався повернути в строк до 01.12.2006 року, про що було складено

письмову розписку. На теперішній час відповідач прийняв спадщину після смерті матері у вигляді спірної

квартири і зареєстрував право власності в КП "ХМБТІ", однак суму боргу позивачеві не повернув.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі і не заперечував проти їх задоволення. Відповідач пояснив, що між ним та позивачем є домовленість щодо того, що в рахунок суми боргу він переоформлює на його ім.'Я квартиру. Після реалізації вказаної квартири позивачем по справі, йому буде повернуто різницю в сумі від продажу квартири та сумою боргу.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що в червні 2004 року до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити йому гроші в сумі 100000 грн., на що позивач погодився та вирішив укласти з відповідачем договір позики. В зв"язку з тим, що за ОСОБА_2 не було зареєстровано нерухомого майна, а квартира, в якій він зареєстрований і фактично мешкав, належала на праві власності його матері

-   ОСОБА_3, позивач 18.06.2004 року уклав договір позики з ОСОБА_3, згідно якого

ОСОБА_3 зайняла у нього 100000 грн. та зобов'язалася повернути їх до 18.06.2006 року. З метою

виконання зобов'язань за договором ОСОБА_3 передала йому в заставу квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, 18.06.2004 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений

договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, згідно умов якого в разі

невиконання зобов'язань за основним договором до 18.06.2006 року, то до 18.07.2006 року спірна

квартира буде передана для безперешкодного користування і володіння - позивачу, що підтверджується

іпотечним договором серії НОМЕР_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла.

При житті "вона¹ не почала виплачувати суму боргу позивачеві. Після її смерті її єдиний спадкоємець за законом - син ОСОБА_2 продовжував мешкати в спірній квартирі, фактично прийнявши спадщину. Однак ОСОБА_2 не повертав гроші позивачеві, в зв"язку з чим він звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу в розмірі 100000 грн.

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 14.10.2005 року затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, згідно якої позивач надав можливість відповідачеві відстрочити сплату суми боргу до 01.12.2006 року, а в разі несплати суми боргу в зазначений термін ОСОБА_1 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1, яку ОСОБА_2 повинен передати в строк до 10.12.2006 року. Провадження у справі закрито.

Однак, після затвердження мирової угоди відповідач не виконав умов договорів позики, іпотеки та мирової угоди і борг не повернув.

В травні 2006 року ОСОБА_2 знов звернувся до позивача з проханням позичити грошових коштів, для зайняття підприємницькою діяльністю. 29.05.2006 року позивач позичив відповідачеві суму в розмірі 101000 грн., яку останній зобов'язався повернути в строк до 01.12.2006 року, що підтверджується письмовою розпискою від 29.05.2006 року. На теперішній час відповідач прийняв спадщину після смерті матері у вигляді спірної квартири і зареєстрував право власності в КП "ХМБТІ".

Однак не у встановлений в розписці термін ні до теперішнього часу ОСОБА_2 не повернув суму боргу ОСОБА_1.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість, виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Ст. 1047 ЦК України передбачена письмова форма укладення договору позики. У відповідності до ч. 2 зазначеної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, суд вважає, що, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, в рахунок погашення суми боргу за договорами позики, іпотеки та боргової розписки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57- 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстровану на праві власності за ОСОБА_2, в рахунок погашення суми боргу в розмірі 201 000 (двісті одна тисяча) грн. за договорами займу від 18.06.2004 року, іпотеки від 18.06.2004 року та борговій розписці від 29.05.2006 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області, через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з направленням її копій до апеляційної інстанції, або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.