ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" липня 2017 р. Справа № 907/1125/15

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", с. Ляхівці Ужгородського району

До Публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" (код ЄДРПОУ 02574001), м. Ужгород

Про банкрутство

Головуючий суддя О. С. Йосипчук

За участі представників учасників процесу:

від ініціюючого кредитора: Старцев Є.Г. - представник

від боржника - ОСОБА_2 -

від розпорядника майна: не з'явився

від заявників: Буря О.О. - представник Ужгородської ОДПІ

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Закарпатської області знаходиться справа № 907/1125/15 (головуючий суддя Йосипчук О.С.) про банкрутство ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист Закарпаття".

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями господарського суду Закарпатської області головуючим суддею по розгляду справи визначено суддю Йосипчук О.С.

Заявником - арбітражним керуючим (Білоусова Т.Д.) в порядку ст.20 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про відвід головуючому судді Йосипчук О.С.

Необхідність відводу судді мотивована посиланням на те, що суддя Йосипчук О.С. брав участь у розгляді справи про банкрутство ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист Закарпаття», провадження у якій було припинено Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.11.2016р., що викликає сумнів в його неупередженості, оскільки останнім у справі №5008/1483/2011 було відмовлено у визнанні кредиторських вимог осіб, які у даній справі визнані повністю.

На цій обставині, заявник робить висновок про можливість відводу судді через те, що за змістом ч.1 ст.20 ГПК України, суддя, який брав участь у справі в розгляді справи, не може брати участь в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови (у справі про банкрутство), прийнятою за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов на нововиявленими обставинами.

Розглянувши заяву кредитора про відвід головуючому судді Йосипчук О.С. у справі №907/1125/2011, суд констатує наступне.

У відповідності до ст.20 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Наведена вище процесуальна норма містить і інше правило, яким скористався заявник; - суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийняті за його участі (друге речення ч.1 ст.20 ГПК України).

При цьому, питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Разом з цим, відвід повинен бути мотивованим та заявлятись до початку вирішення спору, або образу після з'ясування наявності обставин відводу

Як з'ясувалось у ході розгляду заяви про відвід, родинних зв'язків судді з учасниками судового процесу та інших обставин, які можуть бути підставою для задоволення вимог заявника судом не встановлено.

Водночас, посилання заявника на те, що суддя Йосипчук О.С. брав участь у розгляді справи про банкрутство ПАТ «Готельно-туристичний комплекс «Інтурист Закарпаття», провадження у якій було припинено Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.11.2016р., що викликає сумнів в його неупередженості, оскільки останнім у справі №5008/1483/2011 було відмовлено у визнанні кредиторських вимог осіб, які у даній справі визнані повністю, як підстава для застосування другого речення ч.1 ст.20 ГПК України суд визнає неспроможним в силу наступного:

Судом встановлено, що справа 907/1125/15 була порушена ухвалою суду 26.10.2015р., де суддя (суддя Ремецькі) прийняла заяву ТОВ «Транскарпадбуд» про банкрутство публічного акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття» до розгляду, а ухвалою від 11.11.2015р. - порушила провадження у справі про банкрутство.

В цей же час, у господарському суді Закарпатської області вже розглядалась справа про банкрутство Закарпаття №5008/1483/2011, яку було порушено 26.10.2011р. (суддя Ремецькі О.Ф.) і провадження по якій було поновлено (суддя Івашкович І.В.) 17.11.2014р.

Як слідує із матеріалів справи №5008/1483/2011, заявником у справі про банкрутство ПАТ товариства „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття» були Комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород", м. Ужгород, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Ужгород, спільне мале будівельно-монтажне підприємство „Енергомонтаж", м. Ужгород та фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Мукачево.

Таким чином, саме ця справа №5008/1483/2011 (а не справа №907/1125/15), у зв'язку із задоволенням заяви судді Івашкович І.В. про самовідвід, і була передана судді Йосипчук О.С. з огляду на те, що Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2014 №5008/1483/2011 скасовано ухвалу господарського суду Закарпатської області від 06.06.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року у справі № 5008/1483/2011. Справу № 5008/1483/2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області зі стадії розпорядження майном в підготовчому засіданні, а ухвалою господарського суду Закарпатської області від 27.11.2014р. у справі № 5008/1483/2011 головуючий суддя Івашкович І. В. в порядку ст. 20 Господарського процесуального кодексу України заявив самовідвід по справі № 5008/1483/2011 у зв'язку із запобіганням виникненню сумнівів щодо його неупередженості при розгляді даної справи, оскільки згідно із Зведеним переліком акціонерів ПАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття" станом 10.11.2014р. (додано витяг) - Івашкович І.В. (головуючий суддя по даній справі) та члени її сім"ї перебувають у переліку власників цінних паперів ПАТ „Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття".

Власне тому, згідно з наведеними обставинами та відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 27.11.2014 р. проведено автоматичний розподіл справи між суддями та справу №5008/1483/2011 розподілено судді О. С. Йосипчук.

У подальшому, саме у цій справі №5008/1483/2011 Рішення судів першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду справи у підготовчому засіданні тричі скасовувалися постановами Вищого господарського суду України від 17.04.2012 року, від 21.10.2014 року та від 22.03.2016 року з огляду на передчасність висновків судів про неплатоспроможність боржника у зв'язку з недослідженням його фактичного фінансового стану та ненаданням оцінки доказам наявності (відсутності) у боржника активів, обставинам вжиття органами державної виконавчої служби заходів щодо звернення стягнення на майно боржника, обставинам повного (часткового) виконання боржником зобов'язань перед ініціюючими кредиторами в ході зведеного виконавчого провадження, а також недослідженням розміру конкурсної заборгованості ініціюючих кредиторів (їх правонаступників) на момент прийняття рішення у підготовчому засіданні.

А Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2016 року справа №5008/1483/2011 за наслідком автоматичного розподілу прийнята до провадження зі стадії розпорядження майном суддею Ушак І.Г., розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 11.05.2016 року, яке неодноразово відкладалося ухвалами суду. Відтак, За результатами апеляційного та касаційного провадження у справі №5008/1484/2011 було припинено 31.08.16р. (постанова Львівського апеляційного суду від 31.08.16, постанова Вищого господарського суду України від 22.11.16).

Отже, як слідує із історії обох справ, провадження у справі №5008/1483/2011 (де участь приймав суддя Йосипчук О.С.) здійснювалось у момент розгляду справи №907/1125/15 паралельно, і було порушено до порушення провадження у справі №907/1125/15 та завершено під час розгляду цієї ж справи №907/1125/15.

Таким чином, із наведеного слідує, що справа №907/1125/15 і справа №907/1125/15 є різними, жодним чином не розглядались спільно, не об'єднувалися і не витікають із одного і того провадження. Вони є різними справами процесуально, що у свою чергу виключає застосування другого речення ч.1 ст.20 ГПК України по відношенню до головуючого судді.

Окремо слід зауважити, що майнові вимоги потенційних кредиторів боржника вирішено ухвалою від 19.10.2016р. у справі №907/1125/15, тобто до передачі справи №907/1125/15 на розгляд судді Йосипчук О.С.

Також судом приймаються до уваги і висновки Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. у справі №907/1125/15 та Постанови Вищого господарського суду від 01.06.2017р. у цій же справі, у яких надано правову оцінку обставинам банкрутства та діям учасників банкрутства, де у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Білоусової Таміли Дмитрівни про визнання публічного акціонерного товариства "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття" банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури було відмовлено по суті.

З матеріалів справи №907/1125/15 вбачається, що після порушення 11.11.2015 провадження у справі про банкрутство ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", суд неодноразово продовжував строк процедури розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майном боржника, а попереднє засідання суду відбулося лише 19.10.2016, на якому і було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та призначено підсумкове засідання суду на 14.11.2016 .

Також із судових актів встановлено, що згідно з Постановою ВГС України від 01.06.2017р. розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Білоусова Т.Д., всупереч рішенню комітету кредиторів, 14.11.2016 подала суду клопотання про прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білоусову Т.Д. і безпідставно не враховано, що перші збори кредиторів і засідання комітету кредиторів відбулись 14.11.2016 і на цю ж дату було призначене підсумкове засідання суду, тому учасники провадження не могли одночасно із прийнятими зборами і комітетом кредиторів рішеннями про укладення мирової угоди подати на затвердження суду заяву, як цього вимагає стаття 81 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з вимогами ст.81 Закону, у призначеному для розгляду мирової угоди судовому засіданні господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, у тому числі й оцінити позицію ДПІ у м. Ужгороді щодо умов мирової угоди, можливості затвердження чи відмови у затвердженні такої, а розпорядник майном боржника - врахувати вимоги кредиторів, оформлених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. 673, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 р. N 475/97-ВР 674), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява N 7577/02) від 3 травня 2007 року 675 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

При цьому, в рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді (колегії) господарського суду в будь-якій інстанції на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді (колегії) у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена позивачем, відповідачем, прокурором, якщо останній є учасником розгляду конкретної справи, та третіми особами. А підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи.

Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру, або стосуватися порушення порядку визначення судді для розгляду справи або процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

У рішенні у справі "Романова проти України" (Заява N 33089/02) від 13 грудня 2007 року 680 Європейський суд з прав людини з посиланням на свою прецедентну практику наголосив, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь у її новому розгляді після повернення справи судом вищої інстанції.

Ця стаття демонструє мету національного законодавства усунути всі розумні сумніви щодо безсторонності такого суду (див. "Пфайфер та Планкл проти Австрії", рішення від 25 лютого 1992 року, Серія A, N 227, п. 36). Відповідно недотримання цієї норми означає, що апеляційна скарга заявниці розглядалась судом, чию безсторонність навіть з позиції національного законодавства можна піддати сумніву ("Обершлік проти Австрії", N 1, рішення від 23 травня 1991 року, Серія A, N 204, п. 49).

Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку про те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, не може бути підставою для відводу участь судді в іншій справі, в якій беруть участь ті самі особи, а також його участь в іншій аналогічній справі, у якій прийнято судовий акт, в якому висловлено правову позицію судді.

Вимога щодо забезпечення неупередженості судді та об'єктивності вирішення спору виключає лише участь судді у розгляді конкретної справи, яку він раніше розглядав одноособово чи в колегіальному складі.

Саме тому, правило ст.20 застосовується лише коли суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, винесеної за його участі, а також у перегляді справи за нововиявленими обставинами. Це правило є чітким, застосовується незалежно від того, в якій інстанції суддя розглядає справу і не може бути піддане вільному трактуванню.

Здно з ч. 1 ст. 6 Закону "Про судоустрій України" всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Реалізації цих гарантій слугує запровадження в національному законодавстві процедур, що забезпечують безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, встановлені ст. 20 Господарського процесуального кодексу України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі судді в розгляді справи. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді цієї справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід. При цьому, застосування вказаних норм законодавець не пов'язує з інстанційністю розгляду справи.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається: (п.1.2.4 на яку посилається заявник), що за змістом частини першої статті 20 ГПК суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови (у справі про банкрутство), прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Поряд з цим, Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 03.08.2007 р. N 01-8/622 "Про деякі питання практики застосування статті 20 Господарського процесуального кодексу України" зазначив, що матеріали справ та інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких учасників судового процесу набула поширення практика заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, спрямована виключно на штучне затягування судового процесу у власних цілях. Подібна практика суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. У зв'язку з наведеним Вищий господарський суд України звернув увагу на таке. Відповідно до частини третьої статті 20 ГПК сторони можуть заявити відвід судді з підстав, зазначених у частині першій цієї статті. Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку якщо на порушення приписів останньої з наведених норм ГПК України учасник судового процесу вдається до відвертого зловживання своїми правами шляхом заявлення численних відводів судді (суддям), явно спрямованих на свідоме затягування судового процесу, господарський суд не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено відвід, у тому ж засіданні з обов'язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів.

Як видно з наведеного, аргументація відводу з наведеного міркування є наслідком неуважного ставлення заявника до хронології подій що відбувались упродовж провадження у справі про банкрутство та норм процесуального закону, який передбачає не обов'язок суду, а право вирішувати клопотання сторін із застосування принципу законності, розумності та судейського розсуду.

Таким чином, твердження заявника на те, що у процесі розгляду справи про банкрутство ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", суд може діяти упереджено в силу названих обставин, є некорисним та недоречним, оскільки носить суб'єктивний (необ'єктивний) характер, в той час, як питання, які розглядались у обох справах про банкрутство ПАТ "Готельно-туристичний комплекс "Інтурист-Закарпаття", судом у ході провадження, були публічними і скерованими на встановлення об'єктивної істини по справі та забезпечення оптимального режиму процесу банкрутства.

Саме тому, використання заявником ст.20 ГПК України, в якості аргумента заперечення проти дій судді описаних у відводі обставин, вказує на намір вийти за межі унормованого процесу банкрутства та для створення додаткових переваг перед іншими учасниками спору. Таке, явно не відповідає принципам об'єктивної істини, рівенству учасників процесу та змагальності. Обраний спосіб захисту не є адекватним процесу банкрутства і направлений на затягування процесу.

Таким чином, зазначені у заяві про відвід обставини не можуть бути підставами для відводу у розумінні статті 20 ГПК України.

Зважаючи на таке, позаяк у даному випадку наявність будь-яких обставин, які згідно з вищенаведеними процесуально-правовими нормами можуть розглядатись, як підстава для задоволення заяви про відвід судді, заявником не доведено, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви розпорядника майном про відвід головуючому судді О.С.Йосипчук у справі №907/1125/15.

Керуючись ст. ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви розпорядника майном боржника про відвід головуючому судді О.С.Йосипчук по справі №907/1125/15 відмовити.

Суддя О.С.Йосипчук