Провадження № 22ц/790/2112/17 Головуючий 1 інстанції: Остапов М.О.

Справа № 627/624/13-ц Доповідач : Бровченко І.О.

Категорія: трудові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів колегії – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі – Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», треті особи: Октябрське районне управління Пенсійного фонду України в м. Полтаві, Краснокутське районне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про стягнення невиплаченого середнього заробітку за період невиконання рішення суду, проведення відрахувань до Пенсійного фонду страхових внесків, відшкодування заподіяної моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування»), у якому, з урахуванням уточнень, просив: стягнути з відповідача на його користь невиплачену середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 4 червня 2009 року по 16 червня 2014 року, з урахуванням підвищення заробітної плати у виробничих структурах дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» серед інженерно-технічних працівників з 1 квітня 2009 року по 1 червня 2014 року в сумі 338835 грн. 77 коп.; зобов'язати відповідача перерахувати до Управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області страхові внески з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року і за час невиконання рішення суду з 4 червня 2009 року до 31 грудня 2010 року з відображенням цього в щомісячній звітності; зобов'язати відповідача перерахувати до Пенсійного фонду України страхові внески з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року і за час невиконання рішення суду з 1 січня 2011 року по 16 червня 2014 року з відображенням цього в щомісячній звітності до Октябрського районного Управління Пенсійного фонду України в м. Полтава в порядку ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, розмір якої визначив у 80000 грн.

Як на порушення його трудових та пенсійних прав, ОСОБА_3 посилався на невиконання відповідачем рішення апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2009 року, яким позивач був поновлений на посаді начальника служби пожежної безпеки та охорони об'єктів Краснокутського НГП газопромислового управління «Харківгазвидобування» дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 8 травня 2008 року, стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року по 4 червня 2009 року та моральну шкоду.

Заочним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 12 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за вимушений прогул з 04 червня 2009 року по 16 червня 2014 року в розмірі 338 835,77 грн.

Зобов'язано ПАТ «Укргазвидобування» перерахувати до Пенсійного Фонду України страхові внески з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року та за час невиконання рішення суду з 1 січня 2011 року по 16 червня 2014 року з відображенням цього в щомісячній звітності до Октябрського районного Управління Пенсійного фонду України в місті Полтава в порядку ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року.

Стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_3 50000 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укргазвидобування» просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2009 року позивач був поновлений на роботі на посаді начальника служби пожежної безпеки та охорони об'єктів Краснокутського НГП газопромислового управління «Харківгазвидобування» дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 8 травня 2008 року також на його користь було стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 8 травня 2008 року по 4 червня 2009 року в розмірі 46381 грн. 59 коп. та 1000 грн. та моральної шкоди.

Згідно наказу директора ГПУ «Полтавгазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» № 412-П від 16 червня 2014 року, ОСОБА_3 поновлено з 08 травня 2008 року на посаді начальника служби пожежної безпеки та охорони об’єктів Краснокутського НГП ГПУ «Харківгазвидобування», з посадовим окладом 2055 грн.

Пред'являючи позов та наводячи розрахунок середнього заробітку, який підлягає стягненню, позивач посилався на те, що за час його вимушеного прогулу з вини відповідача на підприємстві мало місце підвищення заробітної плати.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 04 червня 2009 року по16 червня 2014 року середній заробіток за час вимушеного прогулу,з урахування коефіцієнту підвищення заробітної плати, складає 338835 гривень 77 коп.( т.1 а.с.194-199).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням ПАТ «Укргазвидобування» рішення суду про поновлення позивач на роботі останнє повинно сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період невиконання рішення суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак вважає, що при розрахунку суми, яка підлягає стягненню, суд не врахував вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 

Так, ч. 1 ст. 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ч. 5 ст. 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч. 5 ст. 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз'яснено у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 14 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2009 року в частині поновлення позивача на роботі було виконано відповідачем 16 червня 2014 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до указаних норм та роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до указаних норм та роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2009 року встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 119 грн. 85 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.  

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2015 року встановлено, що на момент виконання виконавчого листа Краснокутського районного суду Харківської області від 04 червня 2009 року, припинили своє існування і Служба пожежної безпеки та охорони об’єктів Краснокутського нафтогазопромислового промислу і Краснокутський нафтопромисловий промисел і філія ГПУ «Харківгазвидобування» і сама юридична особа – Дочірня компанія «Укргазвидобування».

З повідомлення ПАТ «Укргазвидобування» від 17 березня 2015 року за вих. № 2/1-01-1535 вбачається, що за період з 01 квітня 2009 року по 01 червня 2014 року розміри посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців філії ПАТ «Укргазвидобування» підвищувались наступним чином: з 01 квітня 2009 року до 10% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 03 квітня 2009 року №158/47-п; з 01 лютого 2010 року до 10% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 30 січня 2010 року №37/6; з 01 січня 2011 року до 16% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 28 грудня 2010 року №612/158; з 01 червня 2011 року до 10% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 26 травня 2011 року №231/59; з 01 серпня 2011 року на 2% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 01 серпня 2011 року №342/79; з 01 вересня 2011 року на 2% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 31 серпня 2011 року №382/91; з 01 жовтня 2011 року на 2% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 20 вересня 2011 року №418/105; з 01 листопада 2011 року на 2% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 18 жовтня 2011 року №467/113; з 01 грудня 2011 року на 2% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 16 листопада 2011 року №518/123; з 01 серпня 2012 року на 2% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування» від 20 серпня 2012 року №344/71; з 01 вересня 2012 року на 2% - наказ-постанова ДК «Укргазвидобування від 28 серпня 2012 року №36377; з 01 лютого 2014 року до 10% - рішення правління ПАТ «Укргазвидобування» від 25 січня 2014 pоку, протокол №32.

Розміри підвищення тарифних ставок встановлювався для кожної конкретної посади. У зв’язку з відсутністю в штатному розписі ГПУ «Полтавгазвидобування» посади начальника служби пожежної безпеки та охорони об’єктів НГП ГПУ «Харківгазвидобування» підвищення розміру тарифної ставки для такої посади не встановлювалось.

Матеріали справи не містять відомостей щодо підвищення розміру тарифної ставки для посади начальника служби пожежної безпеки та охорони об’єктів НГП ГПУ «Харківгазвидобування», у зв’язку з чим відсутні підстави для корегування розміру середньоденної заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Виходячи з положень листів Міністерства праці та соціальної політики України від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13, від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13 та листів Міністерства соціальної політики України від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13, від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13, від 21 серпня 2012 року № 9050/0/14-12/13, від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13,про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009-2014 року роки, за період вимушеного прогулу позивача з 04 червня 2009 року по 16 червня 2014 року було 1261 робочих днів ( 148 днів у 2009 році + 251 день у 2010 році, +250 днів у 2011 році + 251 день у 2012 році + 251 день у 2013 році + 110 днів у 2014 році).

Такими чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 червня 2009 року по 16 червня 2014 року складає 151130 грн. 85 коп. (1261х119 грн. 85 коп.), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині стягнення заробітку за вимушений прогул з 04 червня 2009 року по 16 червня 2014 року підлягає зміні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів та непогодження з їх оцінкою судом першої інстанції, і на правильність висновків суду не впливають. Оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що відповідачем за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_3 в період з 08 травня 2008 року по 16 червня 2014 року не здійснені відповідні відрахування до Пенсійного фонду України, чим порушені вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464- IV, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача перерахувати до Пенсійного Фонду України страхові внески з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 травня 2008 року та за час невиконання рішення суду з 01 січня 2011 року по 16 червня 2014 року з відображенням цього в щомісячній звітності до Октябрського районного Управління Пенсійного фонду України в місті Полтава в порядку статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року та обґрунтовано не взяв до уваги заперечення представника відповідача, що позивач є неналежною стороною в зазначених правовідносинах, оскільки невиконання вказаних зобов'язань порушують його право на соціальний захист, який зокрема забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків підприємств, установ та організацій.

Заочне рішення суду від 12 січня 2016 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000 грн. представником відповідача в апеляційному порядку не оскаржується, відповідні доводи в апеляційній скарзі відсутні, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду в цій частині , судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Враховуючи, що районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну заочного рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 січня 2016 року в частині розміру середнього заробітку за вимушений прогул. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.

Заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 12 січня 2016 року змінити в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 червня 2009 року по 16 червня 2014 року у розмірі 151011 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий –

Судді: