УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Іменем  України

24   січня  2007  року                                                                                  м.Одеса

Колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах      апеляційного   суду

Одеської  області  в  складі:

Головуючого:   Федорової  А.Є.,

суддів:   Мизи  Л.М.,   Процик  М.В.

при  секретарі  Непомнящій  0.0.,

розглянувши   у   судовому   засіданні   справу   за   апеляційною   скаргою   ОСОБА_1     на     рішення     Приморського     районного     суду м.Одеси  від  19  вересня  2006  року  за  позовом  ОСОБА_2

 до    ОСОБА_1    про    відшкодування    майнової    та

 моральної  шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_1   про  відшкодування  майнової   та  моральної     шкоди.

Позивач    зазначав,    що    07    травня    2004    року    відповідач,     керуючи належним  йому автомобілем „Міцубісі",   на  перехресті вулиць Рішельєвська та Єврейська у м.Одесі, порушивши вимоги п.16.11 та дорожнього знака 2.1 „Уступити дорогу" Правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем „Ніссан", який належить йому. Внаслідок ДТП автомобіль „Ніссан" одержав механічні пошкодження, а йому заподіяна матеріальна та моральна шкода, оскільки було ушкоджено його майно, порушені його майнові права та нормальні умови життя, для поновлення яких були необхідні додаткові зусилля. Посилаючись на те, що шкода завдана з вини відповідача, позивач просив задовольнити позов, стягнути на його користь майнову шкоду у розмірі 4973 грн.4 6 коп., моральну шкоду у сумі 2500  грн.   та  судові  витрати.

Відповідач  позов  не  визнав.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 19 вересня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 4973,46 грн., моральну шкоду у сумі 1250  грн.,   та  судові  витрати  59,50  грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають   фактичним  обставинам.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково     з  таких  підстав.

Справа   №  22ц-85/2007

Головуючий   в   1   інст.:   Нікітіна  С.Й.

Доповідач:   Федорова  А.Є.

2

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити  справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які  сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені  в  судовому  засіданні.

Ці  вимоги  закону  суд  не  виконав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі   ст.ст.   1166,1167  ЦК  України.

Проте такого висновку суд дійшов без ретельної перевірки дійсних обставин  справи  та  без  належної  оцінки  зібраних  доказів.

Як вбачається з матеріалів справи 07 травня 2004 року сталася ДТП з участю автомобілів „Ніссан" і „Міцубісі" під керуванням відповідно позивача  ОСОБА_2   та  відповідача  ОСОБА_1Постановою судді Приморського районного суду м.Одеси від 17 червня 2004 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні  ДТП-і притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України у виді позбавлення права керування транспортними засобами на три місяці (а.с.27)

Постановою голови апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2004 року постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасована, провадження у справі закрито на підставі ч.1 ст. 38  КпАП України .(а.с.53). Згідно з висновками судової автотехнічної експертизи № 13140 від 05 грудня 2005 року ДТП сталася з вини водія автомобіля „Міцубісі", тобто ОСОБА_1, який повинен був уступити дорогу автомобілю „Ніссан" відповідно до вимог дорожнього знака пріоритету 2.1 ПДР „Уступити дорогу". Експер.т дійшов також до висновку, що належним виконанням зазначених вимог ПДР водій автомобіля „Міцубісі" мав технічну можливість запобігти ДТП, а _водій автомобіля „Ніссан" такої можливості не мав.(а.с.118-121)

Заперечуючи проти позову і висновків автотехнічної експертизи, відповідач подав письмове клопотання про призначення повторної експертизи, посилаючись на те, що вихідні дані, що покладені експертом в основу висновків, не відповідають фактичним даним, встановленим працівниками ДАІ і поясненнями свідка-очевидця ОСОБА_3, неправильно використані розрахункові коефіцієнти, що привело до невірного  висновку.(а.с.92,129-130)

Всупереч вимогам ст.ст.168,189 ЦПК суд не розглянув клопотання відповідача, не оголосив в судовому засіданні висновок експерта і не досліджував його з участю сторін. В обґрунтуванні висновку про вину відповідача   в   ДТП   суд   посилався   на   матеріали   адміністративної   справи,

 які.    в    судовому    засіданні    не оглянув.  і не    досліджував,     що    видно  з

протоколу  судового  засідання.(а.с.139-142).   

Між тим, з'ясування питання щодо правомірності дій обох водіїв у момент ДТП має суттєве значення для правильного вирішення спору. Апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність висновків експертизи у зв'язку з тим, що згідно з довідкою суду першої інстанції місцезнаходження  матеріалів  адміністративної   справи  не  встановлено.

Стягуючи з відповідача на відшкодування майнової шкоди 4973,46 грн.,   суд  виходив   із  акта  дослідження  спеціаліста   автотоварознавця       ТОВ

з

„Експерт-сервіс-юг".(а.с.12)       Відповідач      заперечував      проти      розміру майнової  шкоди,   указував  на  необгрунтоване  його  збільшення.(а.с.101)                  Ці   доводи-відповідача   суд   також не   перевірив,   не звернувши  увагу

 на те, що в той час експерт не попереджався про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і з урахуванням цього не дав належну оцінку  цьому  висновку.

При цьому суд не з'ясував, в якому стані знаходиться автомобіль позивача на час розгляду справи, чи зроблений його ремонт, які витрати поніс позивач і якими доказами вони підтверджуються. Представник позивача в засіданні апеляційного суду підтвердив, що ремонт автомобіля „Ніссан" був проведений ще в 2004 році, однак доказів про дійсні витрати не надав. Таким чином, висновок суду про розмір майнової шкоди не можна вважати  обґрунтованим,   а  розмір  майнової  шкоди  -  доведеним.

Покладаючи обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на користь позивача у розмірі 1250 грн., суд виходив з того, що ОСОБА_2 із-за пошкодження його майна не зміг вести нормальне життя. Однак такий висновок-суду ґрунтується на припущенні, не підтверджений доказами і зроблений судом без урахування вимог ст.ст.10,60 ЦПК та роз'яснень, викладених в п.п.5,8,9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової)   шкоди".

Згідно з ст.212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному , об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для  суду  наперед  встановленого  значення.

Ці  вимоги  закону  суд  також  не  врахував.

Крім того, суд розглянув справу за відсутності позивача ОСОБА_2, не повідомленого про час і місце судового розгляду у встановленому законом порядку. В судовому засіданні, інтереси позивача представляв ОСОБА_4 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_5,   який  не  є  особою,   що  бере  участь  у  справі(а.с.91)

При цьому суд не звернув увагу на те, що власником автомобіля „Ніссан" був ОСОБА_6, який 31березня 2002 року уповноважив ОСОБА_7 розпоряджатися автомобілем, котрий в свою чергу 28 грудня 2003 р. видав довіреність на розпорядження автомобілем ОСОБА_2. Довіреності видані на строк до 31 березня 2005 року.(а.с.8-9) На час ДТП автомобілем управляв ОСОБА_2 на підставі тимчасового реєстраційного талона від ЗО грудня 2003  p.,   який  був  дійсний    до  31  березня  2005  року   (а.с.7).

Розглянувши справу 19 вересня 2006 року, суд не витребував правовстановлюючі документи на автомобіль „Ніссан", не викликав в судове засідання позивача, не встановив, хто є власником автомобіля, чи є позивач  належним  позивачем  у  справі і  кому-насправді  спричинена  шкода,   

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд у порушення вимог ст.ст. 213-215 ЦПК не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з'ясував належним чином права та обов'язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване  звернення  до  суду.

Оскільки суд порушив норми процесуального права, є потреба у збиранні    та   перевірці   доказів    з   участю   сторін,    рішення   суду   не   можна

4

вважати      законним      і      обґрунтованим,       воно      підлягає      скасуванню      з направленням  справи  на  новий  розгляд.                                                                                  

.

З   урахуванням   зазначених   недоліків   підстави   для   ухвалення   нового     рішення  відсутні.

Керуючись   ст.ст.   303,   307   ч.І   п.5,   311  ч.І   п.З,   313,   314   ч.І   п.2, 315,   317,   319  ЦПК  України,   колегія     суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 вересня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців  з  дня  набрання  законної  сили.