Справа №11-105

Категорія: ст.162 ч.2 ККУ                                            Головуючий у першій інстанції: Котенко О.А.

                                                                                         Доповідач: Ященко В.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007  року  лютого   6  дня  колегія   суддів   судової  палати  з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого                                                                       Лугового М.Г.

суддів                                                                                 Ященка В.А. Матуса В.В.

з участю прокурора                                                             Ярощука Ю.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 30 листопада 2006 року, яким,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст.89 КК України судимості не має,

засуджений за ст.125 ч.1 КК України на 120 годин громадських робіт, за ст.125 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі, за ст.162 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, за ст.162 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 2 роки позбавлення волі.

Як зазначено у вироку ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 6 липня 2005 року близько 18 години перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння прийшов у

2

квартиру АДРЕСА_1 до своєї колишньої дружини ОСОБА_2, де на грунті особистої неприязні спочатку посварився з ОСОБА_2, потім побив її, заподіявши ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

8 липня 2005 року близько 19 години ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння знову прийшов у квартиру ОСОБА_2, де на грунті особистої неприязні спочатку посварився з нею, а потім побив ОСОБА_2, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Сум від 16 грудня 2005 року ОСОБА_1 був виселений з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Рішення суду не оскаржувалось і набрало чинності. 18 березня 2006 року ОСОБА_1 був виписаний із вказаної квартири.

21 березня 2006 року у денний час ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зламавши замок, незаконно проник до квартири АДРЕСА_1 де проживає ОСОБА_2 і ліг там спати. На другий день на вимогу господарки квартири ОСОБА_2 він покинув квартиру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив конституційне право ОСОБА_2 на недоторканність житла.

25 березня 2006 року близько 10 години 30 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння знову прийшов до квартири ОСОБА_2, але ОСОБА_2 його до квартири не впустила. ОСОБА_1 ногами вибив вхідні двері квартири ОСОБА_2, відштовхнув ОСОБА_2 в сторону, яка перешкоджала ОСОБА_1 проникнути у її квартиру, тобто застосував насильство до власника житла і порушуючи конституційне право ОСОБА_2 на недоторканність житла, незаконно проник до квартири ОСОБА_2.

На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію у якій зазначає, що ОСОБА_2 умисно створила такі умови, щоб він втратив право на квартиру, він також стверджує, що у квартирі ОСОБА_2 до цього часу знаходяться його речі і з огляду на це він просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були проаналізовані судом та наведені у вироку.

3

Так сам засуджений, як під досудового так і судового слідства не заперечував того факту, що у липні 2005 року між ним та його бувшою дружиною ОСОБА_2 виник конфлікт в ході якого він виставив її з квартири. ОСОБА_1 також підтвердив, що йому було відомо про те, що в грудні 2005 року відбулось судове рішення яким його виселили з квартири і він це рішення суду не оскаржував. Після рішення суду ОСОБА_2 дозволила йому проживати у квартирі. 21 березня 2006 року він зламав вхідні двері квартири ОСОБА_2 і залишився там. 25 березня 2006 року він знову прийшов до ОСОБА_2, але вона його не впускала у квартиру, закрила перед ним двері. Він вибив двері, відштовхнув ОСОБА_2, яка намагалась його пропустити до квартири і зайшов до її квартири.

Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що 6 та 8 липня 2005 року, ОСОБА_1 побив її і заподіяв їй тілесні ушкодження. У грудні 2005 року, за її позовом рішенням суду ОСОБА_1 був виселений з її квартири без надання іншого жилого приміщення. 21 березня 2006 року вона була на роботі, а коли прийшла додому то побачила, що вхідні двері її квартири вибиті, а в кімнаті спав ОСОБА_1, який був п'яний. 25 березня 2006 року вона була вдома і до неї прийшов ОСОБА_1 в нетверезому стані, вона його пускала до квартири, але він вибив вхідні двері, відштовхнув її в сторону і зайшов до квартири.

Свідок ОСОБА_3 суду підтвердила, що у липні 2005 року до неї додому прийшла ОСОБА_2 і розповіла, що її побив ОСОБА_1 та залишилась у неї ночувати. В березні 2006 року ОСОБА_2 їй скаржилась, що ОСОБА_1 вибив хідні двері у її квартирі.

З досліджених у судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що у липня 2005 року до неї приходила ОСОБА_2 зі слідами побоїв на обличчі і пояснила, що її побив ОСОБА_1.

Висновками судово-медичної експертизи підтверджено, що у липні 2005 року ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що 25 березня 2006 року вона бачила, як ОСОБА_2 біля своєї квартири сварилась з ОСОБА_1 і не впускала його до квартири, вона на прохання ОСОБА_2 викликала міліцію.

Окрім цього, вина ОСОБА_1 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень 6 та 8 липня 2005 року ОСОБА_2, а також у незаконному проникненні до житла ОСОБА_2 21 березня 2006 року і повторному проникненні до цього ж житла 25 березня 2006 року з застосуванням насильства до ОСОБА_2, підтверджується рядом доказів, які були детально проаналізовані судом та наведені вироку.

4

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені злочинів при обставинах викладених у вироку підтверджена повністю і його дії судом правильно кваліфіковані за ст.ст.125 ч.1,125 ч.2,162 ч.1 та 162 ч.2 КК України.

Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, при цьому судом першої інстанції в повному обсязі враховані обставини при яких були вчинені злочини, наслідки які настали від злочинних дій засудженого, а також дані про особу засудженого. У зв'язку з цим, колегія приходить до висновку, що передбачених законом підстав для задоволення апеляції засудженого, зміни вироку суду та пом'якшення ОСОБА_1 покарання, немає.

Колегія суддів не може також погодитись з доводами апеляції засудженого стосовно того, що він проникаючи до квартири ОСОБА_2 не допускав ніяких порушень і начебто він мав право заходити до квартири ОСОБА_2. В матеріалах кримінальної справи мається судове рішення від 16 грудня 2005 року відповідно до якого ОСОБА_1 виселений з квартири ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення і ОСОБА_1 про це рішення знав, але погодився з цим рішенням і апеляції не подав. Таким чином, після набрання чинності рішення суду про виселення, ОСОБА_1 не мав ніяких правових підстав на перебування в квартирі ОСОБА_2 і суд цілком обґрунтовано зазначив у вироку, що ОСОБА_1 21 та 25 березня 2006 року незаконно проникав до квартири ОСОБА_2.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 365,366,377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 30 листопада 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.

Головуючий                                                                      Луговий М.Г.