Справа №22-ц-199 2007 р.                                           Головуючий у 1 інстанції - Бондар CO.

Категорія 32                                                                 Суддя-доповідач - Батюк А.В.

УХВАЛА

 іменем    України

07 лютого 2007 року                                                                             м. Суми

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів               - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

та осіб, які беруть участь у справі - відповідачки ОСОБА_1, представника позивача - Пявки Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2006 року

у справі за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Зарічник", відділу в справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Зарічного РВ СМУ УМВС України в Сумській області, Сумська обласна клінічна лікарня, про визнання втратившою право користування жилим приміщенням,

встановила:

В апеляційній скарзі Сумська міська рада, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому вказувала, що відповідачка добровільно покинула кімнату в гуртожитку.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2006 року в задоволенні позову Сумської міської ради відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, за договором НОМЕР_1 від 26 жовтня 2000 року між Сумською обласною клінічною лікарнею та ОСОБА_1 останній було надане койко-місце в гуртожитку по АДРЕСА_1 (а. с 50).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради НОМЕР_2 від 15 квітня 2003 року вказаний вище будинок було передано в комунальну власність територіальної громади м. Суми (а. с 6).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради НОМЕР_3 від 3 лютого 2004 року гуртожитку по АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку для проживання малих сімей (а. с 7).

2

З 2001 року ОСОБА_1 в гуртожитку постійно не проживає.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 71 ЖК України при відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердили представники ТОВ "Зарічник", Сумської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, у гуртожитку не було створено умов для проживання: комунальні послуги (тепло-, електро-, водопостачання) не надавались (а. с 125,136).

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_2 підтвердили, що відповідачка проживала в гуртожитку, коли в ньому були створені умови для проживання (а. с 134, 137).

Крім того, як визнав позивач, а тому в силу ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, ОСОБА_1 здійснює оплату за комунальні послуги (а. с 123).

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не втратила зв'язку зі спірним житлом, що підтверджується добросовісним виконанням покладених на неї обов'язків.

За таких обставин у суду першої інстанції були всі підстави для відмови в задоволенні позову Сумської міської ради і цей висновок суду не спростовується доводами апеляційної скарги.

Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянт не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Виходячи з викладеного вище, при розгляді даної справи місцевий суд належним чином з'ясував та перевірив доводи кожної сторони, обґрунтував висновки викладені в рішенні та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія судців вважає, що рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі і відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.