РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/12047/16-ц

Провадження № 2/643/1112/17

21.07.2017 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Довготько Т.М.

за участю секретаря – Бахметьєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», Харківської філії Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (надалі ДП «УкрНДНЦ»), Харківської філії Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (надалі Харківська філія ДП «УкрНДНЦ») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку в ході судового розгляду справи уточнив та просив зобов’язати Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» виплатити йому у відповідності до ст. 117 КЗпПУ середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 21.10.2015року по 22.11.2016року в сумі – 76240грн.50коп. Витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень, позивач зазначив, що 20.10.2015року Наказом від 19.10.2015року №275-К він був звільнений з посади директора Харківської філії Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» на підставі його заяви. До його звільнення за два дня йому була виплачена сума в розмірі приблизно 2000грн. А при звільненні була виплачена деяка в подальшому незрозуміла сума грошей, що можливо належать йому від підприємства і провадиться в день звільнення. Вважає, що йому не була виплачена заробітна плата в повному обсязі на день його звільнення і на наступний день також. В день звільнення він був на робочому місці. Керівництвом йому було дано усну відповідь, що вони йому все заплатили та розрахувалися з ним в повному обсязі. Не погоджуючись з такою відповіддю, він 19.08.2016року направив відповідачам, кожному окремо заяви про нарахування та виплати йому відповідної суми, яка не була виплачена йому в день звільнення і у відповідності до ст. 117 КЗпПУ виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Але відповіді так і не отримав. 22.11.2016року йому була виплачена заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку не був сплачений.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представники відповідача ДП «УкрНДНЦ» - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення та застосувати строки позовної давності передбачені ст.233 КЗпПУ.

Представник Харківської філії ДП «УкрНДНЦ» в судове засідання не з’явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 згідно наказу №123-К від 31.05.2013року в.о. генерального директора ДП «УкрНДНЦ» з 03.06.2013року був прийнятий на роботу директором Харківської філії ДП «УкрНДНЦ» /а.с.33/.

Згідно наказу ДП «УкрНДНЦ» №275-К від 19.10.2015року ОСОБА_1 20.10.2015року звільнено з посади директора Харківської філії ДП «УкрНДНЦ» за угодою сторін відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпПУ на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.34).

З наданих до справи розрахункових листків, вбачається, що у жовтні 2015року ОСОБА_1 виплачено - 22 265,58грн., борг за підприємством на кінець місяця складає - 8 741,84грн., у березні 2016року виплачено - 2000,00грн., борг за підприємством на кінець місяця складає – 6 741,84грн., у травні 2016року виплачено – 1000,00грн., борг за підприємством на кінець місяця складає – 5 741,84грн. Із розрахункового листка за листопад 2016року вбачається, що борг за підприємством на кінець місяця складає - 5 741,84грн./а.с.36/.

Згідно платіжного доручення №716 від 22.11.2016року ОСОБА_1 відповідачем погашено заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі - 5 741грн.84коп. /а.с.41/.

Тобто у день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено заборгованість із заробітної плати.

Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що під час розгляду справи у суді, відповідач тільки 22.11.2016року ОСОБА_1 погасив заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі - 5 741грн.84коп.

Згідно з ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, відповідачем було порушено строки виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1, а тому на користь працівника з підприємства має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.10.2015року по 22.11.2016року- день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими порядком.

Відповідно до п.5 розд. IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 розд.IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові ВСУ від 21.01.2015 року.

Враховуючи те, що позивач був звільнений 20.10.2015року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є серпень та вересень 2015 року.

Згідно довідки від 16.01.2017року виданої ДП «УкрНДНЦ», середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за серпень - вересень 2015 року складає - 6 121,56грн., середньоденна -278,25 грн. /а.с.75/.

Отже, сума середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 21.10.2015року по 22.11.2016року складає - 76 240,50грн. (278,25грн. х 274днів  ).

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.10.2015року по 22.11.2016року у розмірі - 76 240,50грн.

  Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача ДП «УкрНДНЦ» на пропуск позивачем спеціального строку звернення до суду з даними вимогами з огляду на наступне.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі за № 6-409 цс16, яка є обов’язковою для врахування судами загальною юрисдикції.

Оскільки на момент звернення позивача до суду остаточний розрахунок з ним не було здійснено, то відповідно, підстав для застосування положень закону щодо наслідків пропуску строків позовної давності не вбачається, з огляду на те, що він не є пропущеним.

За змістом ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Натомість філія є відокремленим підрозділом юридичної особи та не є юридичною особою, що передбачено статтею 95 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ДП «УкрНДНЦ» на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», Харківської філії Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.10.2015року по 22.11.2016року у розмірі - 76 240 /сімдесят шість тисяч двісті сорок/гривень 50копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» в дохід держави судовий збір в сумі – 762грн.41коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя - Т.М.Довготько