ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2007 р. Справа № 5/1246-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з"явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-
виробнича фірма "Жорна", м. Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "26" грудня 2006 р. у справі № 5/1246-НМ ( суддя Брагіна Я.В. )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма
"Жорна", м. Житомир
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів",
м. Андрушівка
про передачу неправомірно зібраного зерна в кількості 6877,276 ц.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.12.2006 р.у справі №5/1246-НМ ТОВ "Науково-виробнича фірма "Жорна" відмовлено у позові до СТОВ "Дари ланів" про передачу неправомірно зібраного зерна в кількості 6877,276 ц.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції порушено й неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а також висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а саме:
- висновки місцевого суду про те, що у позивача не було достатніх правових підстав для користування земельною ділянкою та що договір оренди свідчить лише про наміри передати в користування земельну ділянку, є помилковими, оскільки рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.2006 р. у справі №12/477-НМ встановлено протилежний факт;
- скаржник зазначає, що письмове наукове джерел: "Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания озимых культур", Київ-1986 р. є належним доказом факту урожайності озимої пшениці на рівні 40ц/га в лісостепній зоні;
- твердження суду першої інстанції про те, що Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. за №7 не є підставою для задоволення позовних вимог, не відповідає вимогам чинного законодавства;
- місцевий суд не врахував приписи ст.391 Цивільного кодексу України, ст.48 Закону України "Про власність", ст.27 Закону України "Про оренду землі", ст.212 Земельного кодексу України;
- позивач вважає, що з врахуванням рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2006 р. у справі №12/477-НМ правомірними та обґрунтованими є його позовні вимоги у справі №5/1246-НМ.
Відповідач письмового відзиву на скаргу не подав.
Сторони своїх представників у засідання суду не направили, про причини їх неявки суд не повідомили.
З огляду на те, що копії ухвали апеляційного суду від 26.01.2007 р. про прийняття скарги до провадження та призначення судового засідання на 17.04.2007 р. надіслано на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією 05.02.2007 р. ( що підтверджується засвідченою копією відповідного реєстру відправки Житомирського апеляційного господарського суду) , тобто сторони повідомлені належним чином про дату, місце та час розгляду скарги, а також з огляду на приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу по суті без участі повноважних представників сторін.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що 14 серпня 2003 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Жорна" та Андрушівською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки площею 171,9319 га, в тому числі ріллі - 171,9319 га згідно з планом користування, яка розташована на території Павелківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області строком на п'ять років (а.с.5-7).
Зазначений вище договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №8 від 15 серпня 2005 року.
Згідно з п.8 зазначеного договору оренди орендодавець зобов'язаний був передати земельну ділянку по акту прийому - передачі.
Отже, договір оренди, це лише наміри сторін передати в користування земельну ділянку.
Проте слід зазначити, що земельна ділянка фактично не була передана позивачеві в оренду, оскільки акт прийому-передачі земельної ділянки сторони не складали та позивач не використовував її за призначенням, що встановлено рішенням господарського суду Житомирської області у справі №12/477-НМ ( яка витребовувалась апеляційним судом та оглядалась ним в судовому засіданні ).
Крім того, рішенням господарського суду від 06.07.06 року у справі №12/477-НМ встановлено, що не використання земельної ділянки стало однією із підстав передачі спірної земельної ділянки відповідачеві у фактичне використання Павелківською сільською радою.
Із листа голови Павелківської сільської ради за №43 від 13.06.05 року вбачається, що відповідачеві пропонується спірна земельна ділянка в оренду.
З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що 04.07.05 року між відповідачем та Павелківською сільською радою укладено угоду про користування земельними ділянками, згідно з якою спірна земельна ділянка була передана відповідачеві у користування.
Матеріалами справи №12/477-НМ підтверджується, що орендну плату позивач сплатив тільки в травні 2006 року (після того, як звернувся з позовом до суду у справі 12/477-НМ ), а також підтверджується, що відповідач не чинив перешкоди позивачеві у користуванні спірною земельною ділянкою та доступі до неї.
Рішенням суду у справі 12/477-НМ ( яке не оскаржувалось ) було відстрочено його виконання до 07.08.06 року з метою збору урожаю озимої пшениці відповідачем.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Слід зазначити, що на отриманій земельній ділянці в користування, відповідач виростив озиму пшеницю і зібрав її урожай.
Судова колегія вважає, що відповідач правомірно зібрав урожай озимої пшениці, вирощений ним же.
Позивач не використовував земельну ділянку, не вирощував озиму пшеницю на ній і тому безпідставно заявив позов про передачу йому зерна озимої пшениці, вирощеної відповідачем.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку колегії, позивач не надав належних доказів, що підтверджували би обставини, викладені в позовній заяві.
Посилання позивача на приписи ст.391 Цивільного кодексу України, ст.48 Закону України "Про власність", ст.27 Закону України "Про оренду землі", ст.212 Земельного кодексу України не можуть підтверджувати обґрунтованість вимог про передачу неправомірно зібраного зерна, оскільки вищезазначені норми закріплюють право вимагати усунення перешкод в користуванні або розпорядженні майном, витребування земельної ділянки та повернення землі.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин апеляційний суд не приймає, зокрема доводи скарги в частині підтвердження факту урожайності озимої пшениці в лісостепній зоні в кількості 6877,276 центнерів науковим джерелом: "Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания озимых культур", Київ-1986 р. При цьому, судом не ставиться під сумнів методика розрахунку кількості зібраної пшениці ( урожайності ).
Не приймає апеляційний суд і доводи скаржника як правову підставу заявленого позову п.4 ст.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.04 року за №7, оскільки зерно зібране відповідачем, про що сам зазначає позивач в позові, а щодо стягнення збитків позивач позов не заявив і доказів про причинення йому збитків у зв'язку із використанням земельної ділянки відповідачем не надав.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.
На думку колегії, оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи скарги не є переконливими.
Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.12.2006 р. у справі №5/1246-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Жорна" ( м. Житомир ) - без задоволення.
2. Справу №5/1246-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим. :
-----------------------------
1 - досправи
2,3 - сторонам
4 - в наряд