У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
Головуючого – Коваленка Є.П.
суддів – Максимовича Ю.А., Демченко О.В.
з участю прокурора – Гарматюка Р.Є.
засудженої - ОСОБА_1 .
потерпілого - ОСОБА_2 .
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 . на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 17 грудня 2008 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка м. Тернополя, громадянка України, освіта вища, одружена, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_1 , лікар-інтерн Тернопільської міської комунальної лікарні № 2, раніше не судима,
засуджена за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Позовні вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишені без розгляду, та надано можливість потерпілому звернутися за їх вирішенням в порядку цивільного судочинства.
Згідно вироку суду, 26 липня 2008 року, біля 15 год., гр. Крук 1.0., керуючи технічно-справним автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_2 », р.н.з. НОМЕР_1 , розпочинаючи виконання маневру повороту ліворуч, з головної дороги проспекту Степана Бандери, на другорядну дорогу вул.Чайковського, в м. Тернополі, в порушення вимог п.п.1.5, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України, не була уважною, не стежила за дорожньою ____________________________________________________________________
Головуючий у 1 інстанції - Шміло В.М. категорія – ч.1 ст.286 КК
Доповідач - Максимович Ю.А. справа № 11-67/09
обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, та не переконалась, що це | буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїжджаючи на зустрічну смугу руху, в порушення п. 16.13 ПДР України, не надала дорогу мопеду « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під керуванням ОСОБА_2 ., який рухався зі швидкістю 40 км/год по рівнозначній дорозі, в зустрічному напрямку, допустивши з ним зіткнення.
В результаті ДТП водій мопеда ОСОБА_2 . отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У апеляції потерпілий ОСОБА_2 . просить скасувати вирок суду через м’якість призначеного засудженій покарання, та нерозгляд його цивільного позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 . не відшкодувала заподіяної йому шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого ОСОБА_2 ., який апеляцію підтримав частково і просить збільшити засудженій строк позбавлення права керування транспортними засобами до двох років, а в решті вирок суду залишити без зміни, засуджену ОСОБА_1 ., яка, погодившись із вироком просить застосувати до неї амністію, міркування прокурора про необхідність застосування до засудженої акту амністії, ознайомившись з матеріалами кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_1 . у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і в апеляції не оспорюється.
Покарання засудженій ОСОБА_1 . суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженої та обставин, що пом»якшують покарання.
Зокрема, суд обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 . позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, має постійне місце проживання і роботи, має на утриманні малолітню дитину.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства і на законних підставах призначив покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті обвинувачення.
Таке покарання, колегія суддів вважає справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_1 .
Тому посилання потерпілого в апеляції на необхідність призначення засудженій покарання у виді штрафу у більшому розмірі та позбавлення права керування транспортними засобами на більший термін, є безпідставним.
При вирішенні цивільного позову потерпілого суд врахував, що ОСОБА_2 . не підтвердив позовні вимоги відповідними доказами і надав можливість йому звернутись за вирішенням позову в порядку цивільного судочинства.
Передбачених законом підстав для зміни рішення суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 . немає.
Під час апеляційного розгляду справи, засуджена ОСОБА_1 . звернулася із клопотанням про застосування до неї акту амністії.
Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 . засуджена за злочин, вчинений з необережності, який відповідно до ст.12 КК України не є особливо тяжким, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 - 21.11.2006 року народження, щодо якого не позбавлена батьківських прав, а тому підпадає під дію п.»в» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.
Відповідно до ст.6 цього ж Закону ОСОБА_1 . підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Керуючись ст.ст.362,365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 . залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 . - без зміни.
Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п.»в» ст.1 та ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.
З оригіналом згідно:
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Максимович Ю.А.