У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 жовтня 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Декайла П.В.
суддів – Максимовича Ю.А., Вавріва І.З.
з участю прокурора – Семенця О.А.
засудженого – ОСОБА_1 .
у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бережанського районного суду від 15 червня 2009 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українець, громадянин України, уродженець і житель АДРЕСА_1 , неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
1) вироком Бережанського районного суду від 12 грудня 1991за ст. ст.101 ч. З, 206 ч. З, 42 КК України (в редакції 1960 р.) на 10 років позбавлення волі. Указом Президента України про помилування від 04 листопада 2000 року невідбута частина покарання замінена на умовну з іспитовим строком один рік,
засуджений за ч.1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 . визнаний винним і засуджений за вчинення умисного вбивства при таких обставинах.
12 лютого 2009 року близько 17 години ОСОБА_1 ., перебуваючи
в стані алкогольного сп'яніння, знаходився разом із своєю знайомою ОСОБА_2 . в житловому будинку за місцем свого проживання в селі Сільце Підгаєцького району, Тернопільської області. Цього ж дня близько 17 год. 40 хв. з роботи повернулась його сестра ОСОБА_3 . На грунті особистих
неприязних стосунків між останньою і ОСОБА_1 . виник конфлікт, під час
якого останній розбив скляну шибку міжкімнатних дверей.
___________________________________________________________________ Головуючий у 1 інстанції - Крамар В.М, категорія – ч.1 ст.115КК
Доповідач – Максимович Ю.А. справа № 11-261
В цей час до ОСОБА_1 . та ОСОБА_3 . підійшов їх брат ОСОБА_4 ., який втрутився у сварку між ними і зробив зауваження засудженому, намагаючись припинити конфлікт.
На грунті особистих неприязних відносин між братами виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якої вони один одному наносили удари руками в різні ділянки тіла, в ході якого засуджений вирішив вбити ОСОБА_4 .
З цією метою ОСОБА_1 . пішов на кухню, де з печі взяв кухонного ножа, яким наніс один удар в ділянку грудей ОСОБА_4 ., усвідомлюючи, що в результаті цього останній отримає смертельні ушкодження, несумісні з життям та вбив його.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 . просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_4 ., а лише внаслідок неправомірних дій потерпілого, він наніс йому удар ножем в груди, що спричинило смерть останнього. Також, не було з’ясовано його душевний стан на момент вчинення злочину, оскільки вважає, що перебував в стані сильного душевного хвилювання, викликаного діями брата, а висновки амбулаторної судово-психіатричної експертизи є неправильними. Суд безпідставно послався у вироку на показання окремих свідків тому, що останні у судове засідання не з’являлись та судом не допитувались. Крім того, під час судового розгляду справи, було порушено його право на захист, оскільки він відмовлявся від захисту своїх інтересів адвокатом ОСОБА_5 ., а бажав іншого захисника, однак йому судом в цьому клопотанні було відмовлено. Своєї причетності до скоєння злочину апелянт не заперечує, однак не згідний з кваліфікацією своїх дій, тому що умислу на позбавлення життя ОСОБА_4 . він не мав.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1 ., який підтримав апеляцію, прокурора, який просить вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія судів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого в умисному вбивстві ОСОБА_4 ., відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими та підтверджуються зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належний аналіз у вироку.
Зокрема, суд вірно взяв до уваги першочергові показання засудженого про обставини події злочину, дані ним під час досудового слідства, де він неодноразово, в присутності захисника, визнавав себе винним у вчиненні умисного вбивства і давав детальні показання про обставини нанесення ОСОБА_4 . удару ножем у життєво важливі органи.
Так, під час допиту в якості підозрюваного ОСОБА_1 . підтвердив, що 12.02.2009 року він під час сварки та бійки із братом, вибіг на кухню та взяв кухонного ножа, яким наніс ОСОБА_4 . удар в область грудей, після чого поклав ножа на кухні, а сам заховався на горищі будинку (а.с.63-64).
Про вчинення вбивства потерпілого, засуджений також зізнався у своїй явці з повинною ( а.с.42,43).
Під час відтворення обстановки і обставин події злочину ОСОБА_1 . розказав і на місці показав, як він під час бійки з братом, наніс йому удар ножем в груди (а.с.80-93).
Показання засудженого повністю узгоджуються із даними протоколу огляду місця події ( а.с.17-27) а також з іншими здобутими та належним чином дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_3 . у судовому засіданні підтвердила факт сварки та бійки між засудженим та потерпілим 12.02.2009 року. Вона намагалась їх розборонити, але їй це не вдалось. Під час конфлікту, засуджений вибіг в іншу кімнату, а за ним пішов і потерпілий, звідки повернувся весь блідий та впав без свідомості. Побачивши біля брата кров, вона викликала швидку допомогу. Самого нанесення удару ножем вона не бачила.
З висновку судово-медичної експертизи (а.с.97-100) вбачається, що смерть ОСОБА_4 . наступила від проникаючого поранення грудей з наскрізним ушкодженням лівого шлуночка серця, спричиненого одноразовою колюче-ріжучою дією гострого предмета з властивостями клинка ножа.
Згідно висновку судово-медичної експертизи речових доказів (а.с. 174-181) виявлені на одязі потерпілого пошкодження були спричинені клинком кухонного ножа, наданого на дослідження та вилученого з місця події.
З огляду на незаперечні докази вини засудженого, суд першої інстанції вірно критично оцінив його показання у судовому засіданні та під час допиту в якості обвинуваченого під час досудового слідства про те, що він не пам»ятає повністю усіх подій, в ході яких настала смерть ОСОБА_4 .
Твердження засудженого ОСОБА_1 . про відсутність умислу на вбивство брата спростовуються даними судово-медичної експертизи трупа, згідно якої у потерпілого було виявлене ножове поранення серця.
Характер заподіяного ушкодження, його локалізація, спосіб спричинення - нанесення удару ножем в життєво важливі органи, свідчать про спрямованість умислу засудженого саме на вбивство потерпілого.
Про те, що всі дії засудженого були спрямовані на умисне вбивство, а не на нанесення тяжких тілесних ушкоджень свідчить і сама обстановка скоєння злочину, перед ним та після нього.
Зокрема, засуджений в ході конфлікту з братом, спеціально вибіг в інше приміщення житлового будинку – кухню, де схопив ножа і повернувшись, наніс ним удар в напрямку життєво важливих органів ОСОБА_4 ., спричинивши ушкодження серця, після чого не надав потерпілому будь-якої допомоги, а заховався на горищі будинку.
Безпідставним вважає колегія суддів посилання засудженого в апеляційній скарзі на те, що по справі не була проведена стаціонарна судово-психіатрична експертиза з метою встановлення психічного стану, у якому він перебував на час скоєння злочину.
Так, під час досудового слідства була проведена амбулаторна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_1 ., згідно якої засуджений на час вчинення злочину страждав розладами психіки та поведінки внаслідок вживання наркотиків, які не досягли степені психозу чи вираженого недоумства, а тому міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, засуджений не перебував у стані сильного душевного хвилювання, а знаходився в стані алкогольного сп»яніння (а.с.158,159).
Вказаний висновок є категоричний, зроблений компетентною комісією, з участю психолога і не містить посилань експертів на необхідність проведення ОСОБА_1 . стаціонарної експертизи, а тому є достатнім для прийняття рішення по даній справі.
З огляду на даний висновок експертів та інші досліджені судом першої інстанції докази, колегія суддів вважає безпідставним твердження засудженого в апеляційній скарзі про те, що він перебував під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання.
Зокрема, з матеріалів судово-психіатричної експертизи вбачається, що експертами детально проаналізований психічний стан ОСОБА_1 . під час подій 12.02.2009 року та зроблений висновок про відсутність ознак душевного хвилювання та зумовленість його дій станом алкогольного сп»яніння.
Також, про відсутність стану сильного душевного хвилювання, на думку колегії суддів свідчить і той факт, що засуджений сам був ініціатором конфліктної ситуації, в ході досудового слідства дав детальні показання про обставини події злочину, а його дії носили цілеспрямований характер.
Крім того, з показань свідка ОСОБА_3 . вбачається, що засуджений під час конфлікту з братом був сам сильно агресивний, а потерпілий –дуже п»яний, і не хотіли поступитися один одному. Згідно цих же показань бійка між братами була обоюдна.
Тому колегія суддів не вбачає підстав вважати, що дії засудженого були викликані неправомірною поведінкою потерпілого, про що зазначає в апеляції ОСОБА_1 .
Також, з матеріалів справи, протоколу судового засідання вбачається, що досудовим слідством і судом досліджено усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи і даних, які б свідчили про неповноту та однобічність судового слідства не встановлено, в тому числі і щодо допиту свідків, на що посилається ОСОБА_1 . в апеляційній скарзі.
Надуманим є твердження засудженого в апеляційній скарзі про порушення його права на захист, оскільки він неодноразово під час досудового слідства і в суді відмовлявся від послуг адвоката ОСОБА_5 . і бажав мати іншого захисника.
Зокрема, з протоколу судового засідання (а.с.295) вбачається, що ОСОБА_1 . під час судового розгляду справи відмовився від послуг захисника і виявив бажання здійснювати захист своїх інтересів сам.
Оскільки відповідно до вимог ст.45 КК України участь захисника по даній справі була обов»язковою, а засуджений не обґрунтував свою відмову від захисника, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги його мотиви та продовжив розгляд справи з участю захисника, з чим погодився ОСОБА_1 .
Крім того, під час досудового слідства засуджений жодного разу не висловлював своїх заперечень проти захисту його інтересів захисником ОСОБА_5 ., а навпаки неодноразово власноручно подавав заяви з проханням забезпечити участь в справі даного адвоката.
Також, з матеріалів справи не вбачається даних, які б свідчили про порушення з боку слідчих органів та суду інших вимог норм кримінально-процесуального законодавства, які могли бути підставою для скасування вироку.
На підставі матеріалів справи встановлено, що суд дослідив усі обставини, які могли мати значення для її правильного вирішення, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 . у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_1 . суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що обтяжують та пом»якшують покарання.
Так, суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, пов"язаного з умисним позбавленням життя людини, обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину, і прийшов до правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення.
З урахуванням усіх обставин справи, щирого каяття засудженого у вчиненому, а також думки потерпілої, яка просила суворо не карати ОСОБА_1 ., суд призначив покарання не в максимальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно послався у вступній частині вироку на те, що ОСОБА_1 . має непогашену судимість за ч.3 ст.296 КК України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що засуджений двічі судимий – вироком Бережанського районного суду від 12.12.1991 року за ч.3 ст.101, ч.3 ст.206 КК України до 10 років позбавлення волі, за яким відбув покарання 21.11.2001 року та вироком Підгаєцького районного суду від 21.10.2003 року за ч.3 ст.296 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.89 та ч.5 ст.90 КК України, судимість за вироком Підгаєцького районного суду від 21.10.2003 року є погашена, а тому таку вказівку суду слід виключити з вироку.
Підстав для зміни чи скасування вироку суду, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362,365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бережанського районного суду від 15 червня 2009 року відносно нього – без зміни.
В порядку ст.365 КПК України виключити із вступної частини вироку посилання суду на наявність у засудженого непогашеної судимості за вироком Підгаєцького районного суду від 21.10.2003 року.
Головуючий – підпис
Судді –два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Максимович Ю.А.