У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 вересня 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
головуючого – Коваленка Є.П.
суддів – Максимовича Ю.А., Крукевича М.Н.
з участю прокурора – Зозулі І.І.
захисника – ОСОБА_1 .
потерпілого – ОСОБА_2 .
засудженого – ОСОБА_3 .
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Підволочиського районного суду від 18 червня 2009 року, яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, на утриманні малолітня дитина, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ч.3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 . з березня 2008 року за усною домовленістю з власником транспортного засобу „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 . виконував роботи по перевезенню вантажів.
9 липня 2008 року, засуджений в порушення вимог п.п. 2.3 „а”, 31.4 ПДР України та Наказу Міністерства транспорту України №102 від 30 березня 1998 року, ДСТУ 3649-97 не перевірив і не забезпечив технічний стан вказаного транспортного засобу та експлуатував вказаний автомобіль із зруйнованими третім – п’ятим листами лівої передньої ресори. Керуючи автомобілем „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” р.н. НОМЕР_1 , не перевіривши і не забезпечивши його технічний стан, з несправною передньою лівою ресорою, що загрожувало безпеці дорожнього руху, виїхав з м.Вінниця за маршрутом Вінниця-Івано-Франківськ-Тернопіль-
Головуючий у 1 інстанції - Комендат Р.М. категорія – ч.3 ст.286 КК
Доповідач – Максимович Ю.А. справа № 11-217
Вінниця для перевезення вантажу приватного підприємця ОСОБА_4 ., хоча
не повинен був експлуатувати автомобіль із вказаною несправністю.
10 липня 2008 року близько 16 год. 30 хв., виконуючи вказаний рейс, в
порушення вимог п. 2.3 „б” ПДР України керував технічно-несправним автомобілем „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” н.з. НОМЕР_1 , з одним пасажиром ОСОБА_5 ., без вантажу і рухався автодорогою „Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка” у напрямку м.Хмельницького із швидкістю близько 65-70 км/год., що згідно п. 12.1 не відповідало його технічному стану.
В результаті, під час руху на спуск поблизу смт. Підволочиськ Тернопільської області на 189 км+ 360 м. вищевказаної автодороги в керованому ОСОБА_3 . автомобілі відбулося руйнування підкорінного і корінного листів передньої частини лівої передньої ресори внаслідок втрати конструктивно передбаченої пружної підтримки від третього –п’ятого листів вказаної ресори, що спричинило просідання передньої частини автомобіля на лівий бік та перекос із зміщенням переднього мосту з керованими колесами з лівої сторони назад із порушенням взаємного розташування рульового приводу і трапеції управління, що вплинуло на керованість автомобіля та відведення його від заданої траєкторії із виїздом на зустрічну смугу автодороги, по якій рухався назустріч автомобіль „ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” р.н. НОМЕР_2 із завантаженим напівпричепом „ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 . з одним пасажиром - неповнолітньою ОСОБА_7 .
Внаслідок сукупності допущених порушень водій ОСОБА_3 . не забезпечив безпеку дорожнього руху і керований ним автомобіль „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” , виїхавши на смугу зустрічного руху, зіткнувся з автомобілем „ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, який рухався своєю смугою руху в межах ПДР України.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пасажир автомобіля „ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” ОСОБА_7 . та пасажир автомобіля „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” ОСОБА_5 . отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких наступила їх смерть.
У апеляції засуджений ОСОБА_3 . просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на те, що він при такій поломці міг експлуатувати вказаний транспортний засіб до місця стоянки або ремонту. В його діях відсутнє порушення вимог п.п. 2.3 „а”, „б” ПДР України, оскільки він завжди був уважним водієм і стежив за технічним станом керованого автомобіля. Автомобіль перед виїздом у рейс оглядався як ним, так і його власником. Вважає, що він не порушував п. 12.1 ПДР України, оскільки швидкість з якою він рухався 65-70 км/год. жодним чином не вплинула на розвиток ДТП. В ході досудового слідства так і не було встановлено достеменно часу зламу 3- 5 листів лівої передньої ресори автомобіля „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, що свідчить про поверховість проведеної в ході досудового слідства експертизи та неповноту і однобічність досудового слідства. В судовому засіданні йому безпідставно відмовили в проведенні комплексної металознавчої експертизи, а суд у вироку послався на експертизи виконані некомпетентними експертами. Крім того, суд призначив занадто суворе покарання, не врахувавши того, що він повністю відшкодував потерпілим витрати на поховання, а також позицію потерпілих ІНФОРМАЦІЯ_5 , які просили не позбавляти його волі.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_3 ., який підтримав апеляцію, захисника ОСОБА_1 ., який просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, потерпілого ОСОБА_2 ., який просить вирок суду залишити без змін, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія судів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_3 ., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, обґрунтований належним чином дослідженими та викладеними у вироку доказами.
Факт порушення засудженим ОСОБА_3 . вимог п.п. 1.5 ч.1, 1.10, 2.3 а,б, 12.1, 31.1 Правил дорожнього руху України підтверджується сукупністю зібраних доказів.
Так, з протоколу огляду місця ДТП (т.1 а.с.12-26) та з висновку судово-трасологічної експертизи (т1.а.с.185-209) вбачається, що зіткнення автомобіля МАН р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом та автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. НОМЕР_1 відбулось на смузі руху в напрямку м.Тернополя, тобто на зустічній смузі руху для автомобіля, яким керував засуджений.
Проведеною по справі судово-автотехнічною експертизою (т.1 а.с.140-156), в автомобілі ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. НОМЕР_1 встановлені пошкодження корінних листів правої і лівої ресори, а три з п'яти зламаних пружних листів передньої лівої ресори спереду містили нашарування іржі в місцях зломів, що свідчить про їх поломку значно раніше від настання ДТП, а тому водій мав можливість виявити дану технічну несправність під чає підготовки автомобіля до виходу в рейс.
Засуджений ОСОБА_3 . підтвердив, що виключно він є відповідальний за технічний стан автомобіля « ІНФОРМАЦІЯ_2 » р.н. НОМЕР_1 (т.1 а.с.73-76).
Згідно талону проходження технічного огляду, автомобіль „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” р.н. НОМЕР_1 пройшов техогляд 19.07.2007 року (т.2 а.с.118).
Той факт, що 3-5 листи лівої передньої ресори були зруйновані задовго до ДТП підвередив також і потерпілий ОСОБА_2 ., який за професією є працівником СТО, і в судовому засіданні пояснив, що на наступний день після ДТП він разом з ОСОБА_4 . оглядав автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_2 і побачив, що три частини листів передньої лівої ресори відламані та відсутні, а частина їх що залишилася - іржаві.
Висновком судової металографічної експертизи від 6 жовтня 2008 року, підтверджено, що руйнування передньої частини передньої ресори автомобіля „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” р.н. НОМЕР_1 , а саме третього, четвертого та п’ятого листів виникло задовго до моменту ДТП. Руйнування підкорінного та корінного листів лівої передньої ресори біля стяжного хомута виникло перед досліджуваною ДТП (т.2 а.с.46-61).
Висновком судово-автотехнічної експертизи (т.2 а.с.77-86) підтверджено, що місце зламу 3-5 листів лівої ресори автомашини « ІНФОРМАЦІЯ_2 » могло чітко проглядатись при повернутому колесі без проведення демонтажних робіт, а тому злам вказаних листів водій мав можливість виявити при візуальному огляді.
Згідно цього ж висновку причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є виїзд автомобіля « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на зустрічну смугу руху, який зумовлений технічною несправністю елементів ходової частини транспортного засобу (т.2 а.с.84).
З висновку комісійної судово-автотехнічної експертизи (т.2 а.с.97-101) вбачається, що технічний стан автомобіля « ІНФОРМАЦІЯ_2 » із зруйнованими 3-5 листами передньої частини лівої передньої ресори, яка знаходилась у стані поступової відмови, не відповідав вимогам п.31.1 ПДР України. Вказана технічна несправність передньої ресори спричинила руйнування верхніх листів та порушення керованості автомашини.
Крім того, експерти прийшли до висновку про наявність причинно-наслідкового зв»язку між експлуатацією вказаного автомобіля з несправностями ресори і настанням дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.101).
Вищевказані експертизи проведені на належному науковому рівні, є обґрунтованими, в подальшому були деталізовані у судовому засіданні в ході допиту експертів. Тому суд правильно прийняв їх до уваги, як належні та допустимі докази.
Вказані докази повністю спростовують твердження засудженого про те, що несправність лівої передньої ресори він не міг виявити до настання ДТП.
З огляду на здобуті об»єктивні та незаперечні докази вини ОСОБА_3 . в порушенні ПДР України, суд першої інстанції правильно критично оцінив показання засудженого з приводу обставин вчинення злочину та вірно кваліфікував його дії за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб.
Покарання засудженому ОСОБА_3 . суд призначив у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України, із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, суд врахував те, що ОСОБА_3 . вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, та позицію потерпілого ОСОБА_2 ., який вважав, що ОСОБА_3 . повинен понести покарання в межах санкції статті обвинувачення.
З урахуванням цих обставин, суд призначив ОСОБА_3 . мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.286 КК України.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст.65 КК України.
Підстав для пом’якшення призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.
Посилання ОСОБА_3 . на відсутність його вини у вчиненні злочину, за який він засуджений, колегія суддів вважає безпідставним.
Так, суд детально проаналізував у вироку здобуті докази та належним чином мотивував прийняте рішення.
Зокрема, суд у вироку обґрунтовано зазначив, що автомобіль « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під керуванням ОСОБА_3 ., в порушення вимог п.31.1 ПДР України, близько двох місяців експлуатувався із зруйнованими 3-5 листами лівої передньої ресори, що спричинило поступове руйнування корінного листа та настання ДТП.
При цьому, суд послався на дані експертиз про те, що засуджений мав реальну можливість виявити ці пошкодження перед виїздом у рейс, однак не зробив цього.
Доводи засудженого про те, що він мав право експлуатувати автомобіль « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для слідування до місця ремонту чи стоянки, спростовуються як даними експертиз про те, що 3-5 листи ресори були зруйновані задовго до ДТП, так і показаннями самого ОСОБА_3 . про те, що будь-яких несправностей лівої передньої ресори він перед виїздом не виявив.
Крім того, п. 31.5 ПДР України передбачає, що у разі виникнення в дорозі таких несправностей, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо – слідувати до місця ремонту чи стоянки, дотримуючись запобіжних заходів із включеною аварійною світловою сигналізацією.
Твердження засудженого в апеляції про надуманість висновків суду щодо порушення ним вимог п.п.2.3 а,б та12.1 ПДР України є безпідставними.
Так, суд у вироку належним чином вказав, у чому саме полягали порушення ПДР України, допущені ОСОБА_3 ., з посиланням на досліджені у судовому засіданні докази, в тому числі і на висновки експертиз, та наявність причинно-наслідкового зв»язку між цими порушеннями та загибеллю двох осіб.
З матеріалів справи, протоколу судового засідання вбачається, що досудовим слідством і судом досліджено усі обставини, які мали значення для правильного вирішення справи і даних, які б свідчили про неповноту та однобічність досудового та судового слідства, про що вказує засуджений в апеляції, колегією суддів не встановлено.
Надуманим є також твердження ОСОБА_3 . в апеляції про необ»єктивність та упередженість досудового слідства.
Зокрема, органом досудового слідства, крім допиту учасників та очевидців ДТП, проведено велику кількість експертиз, які об»єктивно підтвердили винуватість ОСОБА_3 . в порушенні вимог ПДР України, які в сукупності призвели до загибеллі двох осіб.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається даних, які б свідчили про порушення з боку слідчих органів та суду вимог норм кримінально-процесуального законодавства, які могли бути підставою для скасування вироку.
Безпідставним є твердження засудженого в апеляції про те, що досудовим слідством не встановлено обставин, які підлягали доказуванню у даній кримінальній справі, зокрема час, місце, спосіб вчинення злочину та винність обвинуваченого.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, усі обставини, передбачені ст.64 КПК України були предметом дослідження як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні та наведені у вироку суду.
Посилання засудженого ОСОБА_3 . в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, є голослівним і суперечить як матеріалам справи, так і змісту вироку.
Не відповідає вимогам закону і твердження засудженого в апеляції про те, що вирок суду першої інстанції постановлений на припущеннях.
Так, усі зібрані на досудовому слідстві докази повно і всебічно перевірялись у судовому засіданні і суд дав їм належну оцінку відповідно до вимог ст.67 КПК України.
Посилання засудженого в апеляції на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання його захисника про призначення по справі комплексної автотехнічної металографічної та металознавчої експертизи, колегія суддів вважає безпідставним.
Зокрема, суд вирішив дане клопотання відповідно до вимог ст.ст.75, 296 КПК України та обґрунтовано зазначив у своїй постанові про те, що поставлені у клопотанні запитання не могли суттєво доповнити висновки уже проведених по справі експертиз.
Крім того, висновки експертиз, які проведені по справі, не викликають в колегії суддів сумнівів щодо їх правильності, достатності та допустимості для прийняття об»єктивного рішення.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_3 ., а тому вирок суду слід залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду від 18 червня 2009 року відносно нього – без змін.
Головуючий – підпис
Судді –два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Максимович Ю.А.