У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі :
Головуючого – Коваленка Є.П.
суддів – Максимовича Ю.А., Вавріва І.З.
з участю прокурора – Зозулі І.І.
захисника – ОСОБА_1 .
засудженого – ОСОБА_2 .
потерпілої – ОСОБА_3 .
представника потерпілої – ОСОБА_4 .
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3 . та засудженого ОСОБА_2 . на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 червня 2009 року, яким
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та житель АДРЕСА_1
області, громадянин України, одружений, раніше не судимий, працюючий різноробочим ПП «Досконалий Дім»,
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 . на користь ОСОБА_3 . 50236 грн. 50 коп. матеріальної шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди.
Речові докази по справі: автомобіль „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на арешт майданчику УДАІ УМВС України в Тернопільській області повернутий ОСОБА_2 ., а автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 . – повернутий їй.
Згідно вироку суду 5 грудня 2008 року близько 22 год. 45 хв. ОСОБА_2 ., в порушення вимог п. 2.9 (а) ПДР України, перебуваючи під впливом наркотичних речовин (опію), керував автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_2 », р.н. НОМЕР_1 і рухався автодорогою «Стрий – Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка», в напрямку від м. Тернополя до с. Смиківці зі швидкістю біля 50 км/год. В полі
Головуючий у 1 інстанції - Свачій І.М, категорія – ч.2 ст.286 КК
Доповідач – Максимович Ю.А. справа № 11-212
зору водія ОСОБА_2 . появились два легкові автомобілі, які стояли нерухомо
лівими колесами на правій смузі його транспортного потоку, а правими на правому узбіччі. Маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити ці автомобілі та безпечно здійснити їх об'їзд, перемістившись на ліву смугу свого
транспортного потоку, водій ОСОБА_2 . в порушення вимог п.п. 2.3 (б), 11.4, 12.3 ПДР України виїхав на зустрічну смугу дороги на якій зіткнувся із автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_3 » р.н. НОМЕР_2 , який під керуванням водія ОСОБА_5 . рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок зіткнення автомобілів ОСОБА_5 . отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.
В апеляціях:
- потерпіла ОСОБА_3 . просить вирок суду скасувати у зв’язку з м’якістю покарання. На її думку суд не врахував, що ОСОБА_2 . у вчиненому не розкаявся, добровільно не відшкодував завданих збитків, вчинив злочин в стані викликаному вживанням наркотичних засобів, відсутність пом’якшуючих покарання обставин. Враховуючи, що ОСОБА_2 ., відповідно до висновку експерта хворіє наркоманією, суд повинне був йому призначити примусове лікування від наркоманії. Крім того суд, стягнув на її користь занадто невелику суму моральної шкоди, не відшкодував витрат на оплату праці адвоката та безпідставно повернув засудженому автомашину ;
- засуджений ОСОБА_2 . просить вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що з вироку суду слід виключити посилання про вчинення ним злочину у стані наркотичного сп’яніння, оскільки на момент ДТП він у такому стані не перебував. Крім того, суд не врахував усі пом»якшуючі обставини і призначив йому занадто суворе покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2 ., який підтримав апеляцію, захисника ОСОБА_1 ., який просить пом»якшити призначене засудженому покарання, потерпілу ОСОБА_3 . та її представника, які просять призначити ОСОБА_2 . максимальне покарання у зв»язку із невідшкодуванням заподіяної ним шкоди, думку прокурора про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія судів вважає, що вони до задоволення не підлягають з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України відповідають фактичним обставинам справи і є обґрунтованими.
Суд належним чином проаналізував у вироку зібрані докази та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 . складу злочину.
Посилання засудженого на те, що на час вчинення злочину він не перебував в стані наркотичного сп»яніння є безпідставним.
Так, сам засуджений підтвердив, що напередодні він вживав наркотичні засоби.
З протоколу медичного огляду вбачається, що 6.12.2008 року о 0 годині 10 хвилин, тобто після ДТП, у ОСОБА_2 . були взяті зразки сечі з метою встановлення наркотичних речовин ( а.с.32).
За результатами проведених аналізів в сечі засудженого виявлено морфін, який законом віднесений до наркотичних засобів (а.с.33).
Допитаний у судовому засіданні лікар-нарколог ОСОБА_6 . підтвердив, що на час огляду ОСОБА_2 . перебував у стані наркотичного сп»яніння (а.с.322).
Тому суд вірно зазначив у фабулі обвинувачення про те, що ОСОБА_2 . на час вчинення злочину перебував під впливом наркотичних засобів.
Покарання засудженому ОСОБА_2 . суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого і обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення волі та з позбавленням права керування транспортними засобами.
Таке покарання, на думку колегії суддів є необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав для застосування ст.75 КК України та пом»якшення призначеного покарання, про що просить в апеляції ОСОБА_2 ., колегія суддів не вбачає.
Доводи потерпілої ОСОБА_3 . в апеляції про необхідність призначення засудженому максимального покарання, передбаченого в санкції ч.2 ст.286 КК України, у вигляді 8 років позбавлення волі є безпідставними.
Зокрема, потерпіла посилається на те, що ОСОБА_2 . не визнав вину, не розкаявся, не відшкодував завдані збитки та завдав злочином тяжких наслідків.
Однак, ці обставини не передбачені у ст.67 КК України і не можуть бути враховані як обтяжуючі покарання.
Перебування засудженого на час вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, суд першої інстанції хоч і не відніс до обтяжуючих обставин, проте зазначив у фабулі обвинувачення і таким чином врахував при призначенні покарання.
Цивільний позов суд вирішив відповідно до вимог ст.328 КПК України.
Зокрема, із врахуванням душевних страждань потерпілої, пов»язаних із втратою близької людини та зміни способу життя, а також майнового стану засудженого, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 . в частині моральної шкоди у розмірі 30000 гривень.
Тому, колегія суддів не приймає до уваги доводи потерпілої в цій частині.
Потерпілою також не підтверджено розмір фактично понесених нею витрат на правову допомогу адвоката, а тому її посилання на необхідність стягнення із засудженого цих коштів є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.
З іншим рішенням суду щодо заявленого цивільного позову, потерпіла ОСОБА_3 . погодилась і в апеляції не оспорює.
Не відповідають вимогам закону доводи потерпілої про необхідність призначення ОСОБА_2 . примусового лікування від наркоманії.
Так, відповідно до вимог ст.96 КПК України примусове лікування може бути застосоване судом лише до осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров»я інших осіб.
Із висновку наркологічної експертизи (а.с.223) вбачається, що ОСОБА_2 . хворіє на опійну наркоманію.
Вказана хвороба не віднесена законодавством України до таких, що становлять небезпеку для здоров»я інших людей, а тому рішення суду в цій частині є також правильним.
Безпідставним є твердження потерпілої про те, що суд першої інстанції невірно вирішив долю речових доказів, зокрема повернув автомашину „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” р.н. НОМЕР_1 засудженому.
Так, вирішуючи питання про речові докази, суд першої інстанції керувався вимогами ст.81 КПК України, згідно якої речі, які були об»єктом злочинних дій повертаються їх законним володільцям.
Разом з тим, невжиття судом заходів щодо забезпечення цивільного позову під час постановлення вироку не може бути підставою для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 . та потерпілої ОСОБА_3 . залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 червня 2009 року відносно ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий –підпис
Судді –два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Максимович Ю.А.