ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
25.04.07 Справа № 2/1749-22/388а
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого-судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л. у м.Львові,
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 10/5-1/212 від 09.02.2007 р (вх. № 702 від 06.03.2007 року)
на постанову господарського суду Львівської області від 23.01.2007 року у справі № 2/1749-22/388а
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, м. Львів
до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів
про стягнення 5530720,80 грн.
за участю представників:
від позивача: Миколайська Г.І., Грицак О.О.
від відповідача: Борис В.Ю.
Представникам сторін також роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.
Апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області подана на постанову господарського суду Львівської області від 23.01.2007 року у справі №2/1749-22/388а, якою відмовлено в позові повністю Державній інспекції з контролю за цінами у Львівській області до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення 5530720,80 грн. санкцій.
В апеляційній скарзі № 10/5-1/212 від 09.02.2007 року (вх. № 702 від 06.03.2007 року) позивач у справі посилається на те, що постанова господарського суду Львівської області від 23.01.2007 року у справі № 2/1749-22/388а винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку позивача, судом зроблено невірний висновок про те, що при зверненні Держінспекції з цін до суду з позовом про стягнення економічних санкцій слід застосовувати положення ст.ст. 223, 250 Господарського кодексу України, а також 30-денний термін для подання позову до суду, встановлений п. 3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, що є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може встановлювати строки для звернення до суду.
Апелянт просить змінити постанову господарського суду Львівської області від 23.01.2007 року у справі № 2/1749-22/388а в частині висновків суду про пропуск Держінспекцією цін строків звернення до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" економічних санкцій у сумі 5530720,80 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Львівобленерго" (відповідач у справі, надалі Товариство) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 112-2004 від 16.04.2007 року (вх. № 3876 від 16.04.2007 року) та просить рішення місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представникІв сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, суд встановив наступне.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Львівській області проведено перевірку дотримання Товариством порядку формування та застосування тарифів на
Державною інспекцією з контролю за цінами в Львівській області була проведена планова перевірка дотримання порядку формування та застосування тарифів на електроенергію у ВАТ „Львівобленерго" за період 2004 року –по 01.09.05 року, за результатами якої складено акт від 03.10.05 року за № 000822 (надалі Акт). Відповідно до Акту, роздрібні тарифи, розраховані ВАТ „Львівобленерго" на підставі затверджених НКРЕ всіх складових, які беруть участь у розрахунку і розрахунок тарифів на передачу та постачання електричної енергії проводився Позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства; порушень застосування тарифів для населення і населених пунктів, затверджених постановою НКРЄ від 10.03.99 року № 309 не встановлено; однак встановлено застосування завищених тарифів для споживачів, розрахунковий період у яких є відмінним від періоду, на який встановлено роздрібний тариф для споживачів (крім населення), а саме, як зазначається в даному Акті, що при нарахуванні плати за спожиту електричну енергію ВАТ „Львівобленерго" необгрунтовано в порушення п. 7.9 Правил користування електричною енергією застосовує тариф, який діяв з „1" числа поточного місяця, що не відповідає вимогам Правил користування електричною енергією та призводить до завищення роздрібних тарифів, встановлених відповідно до Постанови НКРЕ від 22.01.01 року №47, внаслідок чого Позивачем зайво нараховано за період з 01.09.04 року по 01.09.05 року плату за електроенергію на загальну суму 2054244,9 грн.
Враховуючи відсоток відшкодування плати за активну електроенергію, сума необгрунтовано отриманої виручки становила 1843573,60 грн.
На підставі вищевказаного Акту Відповідачем було прийнято рішення №168 від 04.11.05 року про застосування до Позивача економічних санкцій на суму 5530720,80 грн. у вигляді вилучення у нього в дохід державного бюджету безпідставно одержаної виручки та накладення штрафу у двократному розмірі за порушення державної дисципліни цін, що полягало в завищенні тарифів, внаслідок чого було порушено Постанову НКРЕ від 22.01.01 р. № 47 та Правила користування електричною енергією.
З метою виконання згаданого рішення, Позивач звернувся в господарський суд Львівської області з позовом про стягнення з ВАТ “Львівобленерго” нарахованих санкцій в сумі 5530720,80 грн.
Постановою господарського суду Львівської області від 23.01.2007 року у справі №2/1749-22/388а відмовлено в позові повністю Державній інспекції з контролю за цінами у Львівській області до Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення 5530720,80 грн. санкцій.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається апеляційним судом, постановою господарського суду Львівської області від 09.02.2006 року у справі № 2/1195-10/337 скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Львівській області від 01.11.2005 року № 168 про застосування до ВАТ “Львівобленерго»економічних санкцій в сумі 5530720,80 грн. Дане рішення суду залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року. Таким чиним, постанова господарського суду Львівської області від 09.02.2006 року у справі № 2/1195-10/337 набрала законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, а, отже, в силу ст. 124 Конституції України є обов»язковою до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою господарського суду Львівської області від 09.02.2006 року у справі № 2/1195-10/337 встановлено факт безпідставності застосування до ВАТ “Львівобленерго” економічних санкцій згідно рішення від 01.11.2005 року № 168.
Таким чином, відсутні, передбачені ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” підстави для стягнення з відповідача економічних санкцій в розмірі 5530720,80 грн. згідно рішення Інспекції від 01.11.2005 року № 168.
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання апелянта на те, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок про те, що при зверненні Держінспекції з цін до суду з позовом про стягнення економічних санкцій слід застосовувати положення ст.ст. 223, 250 Господарського кодексу України, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, судом не було зроблено висновку про відмову в позові про стягнення штрафних санкцій на підставі пропуску Інспекцією строків застосування адміністративно-господарських санкцій. В той же час апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено поважності недотримання строків, передбачених п. 3.6 “Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністрества фінансів України від 03.12.2001 року № 298/519, оскільки в силу ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються обставини справи, що вже були встановлені адміністративним судом по іншій справі в якій брали участь ті самі сторони. В даному випадку, як вже було зазначено вище постановою господарського суду Львівської області від 09.02.2006 року у справі № 2/1195-10/337 було встановлено факт неправомірності прийняття Інспекцією рішення від 01.11.2005 року № 168, яким застосовано до Товариства економічні санкціі в розмірі 5530720,80 грн., стягнення яких є предметом позову, і в місцевого господарського суду не було правових підстав для відмови в позові з інших підстав, ніж з зазначеної підстави.
В той же час, в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України вищенаведене неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не може бути підставою для скасування законного по суті рішення місцевого господарського суду, оскільки такі дії суду не призвели до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанову господарського суду Львівської області від 23.01.2007 року у справі № 2/1749-22/388а слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 196, 197, 198, 202, 205, 207, 254, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,-
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Львівської області від 23.01.2007 року у справі № 2/1749-22/388а залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану постанову може бути подана протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
6. Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.