Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 3963 / 2009 Головуючий у 1-й інстанції: Руднєв О.О.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
28 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Савченко О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини А-1978 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-1978 про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Військової частини А-1978 про стягнення суми.
В позовній заяві зазначав, що він проходив військову службу у військовій частині А-1978, де перебував на грошовому забезпеченні. Вислуга років складає 14 повних календарних років. З 01.05.2003 року по лютий 2005 року відповідач виплачував щомісячну надбавку в розмірі 5% грошового забезпечення, визначену Розпорядження Міністра оборони України від 26.05.2003 року № 146/2095 замість належних йому 30%, передбачених Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 і наказом МО України від 26.05.2003 року N 149.
Відповідно до Розпоряджень МО України від 13.11.2003 року № 146/1/11/463 і від 05.12.2003 року № 146/1/11/530 відповідачем був збільшений розмір даної надбавки до 50% грошового забезпечення, що значно вплинуло на розмір його матеріального забезпечення.
Згідно Розпорядження МО України від 16.01.2004 року № 146/1/11/26 відповідач знову зменшив йому розмір надбавки до 5% грошового забезпечення, що є порушенням норм чинного законодавства в частині визначення системи і розміру його грошового забезпечення.
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті щомісячної надбавки за безперервну службу у ВС України за період з 01.05.2003 року по теперішній час в розмірі 4215 грн. 78 коп.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2006 року позов задоволено.
Стягнуто з військової частини А-1978 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в розмірі 4215 грн. 78 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. Стягнуто з військової частини А-1978 державне мито в доход держави у сумі 51 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, Військова прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини А-1978 подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження по справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб з суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участі суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо суб’єкта, який є учасником спору.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1, колишнім військовослужбовцем, та в/ч А-1978 виник спір із приводу стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації, передбаченої законодавством про соціальний та правовий захист військовослужбовців. Зазначений спір відповідно до ст.ст. 3,17 КАС України має публічно-правовий характер, оскільки виник із приводу проходження публічної служби.
Позивач звернувся до суду з позовом у порядку цивільного судочинства і суд першої інстанції розглянув позов за нормами цивільно-процесуального права, тоді як ці позовні вимоги повинні розглядатися за Кодексом адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі військової частини А-1978 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 листопада 2006 року по цій справі скасувати, провадження по справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: