Справа № 2-а-690/09/1319
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2009 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді Мички Б.Р.
при секретарі Стецьків Г.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління ДАІ ГУМВСУ у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому просить постанову серії АВ №099354 від 23 березня 2009 р. по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 23 березня 2009 р. інспектором ДПС роти ДПС м.Вінниці УДАІ УМВС України у Вінницькій області винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої на неї накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУАП. Зазначена постанова винесена в порядку ст.14-1 КУАП, яку вважає незаконною наступних підстав: з оскаржуваної постанови та фото, доданим до неї, не вбачається яким чином зафіксовано правопорушення, чи працював технічний засіб «Візир» в автоматичному режимі; з фото не видно того, що транспортний засіб зафіксований саме на ділянці дороги де встановлено обмеження швидкості; не можна встановити, чи особа, що здійснювала фіксацію відповідає вимогам законодавства; вказаний технічний засіб не сертифікований. Просить поновити строк оскарження постанови, оскільки з календарного штемпелю на конверті вбачається, що оскаржувану постанову на її адресу було направлено лише 29.04.2009 р., тобто лише через 36 днів з дати її складання, вже після спливу десятиденного строку для оскарження. У зв'язку з наведеним, просить позов задоволити.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви.
Відповідач в судове засіданні не з'явився та направив суду письмові заперечення, в яких позов не визнав з наступних підстав. Ст.14-1 КУАП передбачає фіксування правопорушень не лише в автоматичному режимі. В заперечення позову подав суду наступні документи: дислокацію несення служби співробітниками роти ДПС УДАІ м.Вінниці станом на 23.03.2009 р.; акт від 08.12.2008 р. визначення обов'язкового місця роботи радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості с.Лукашівка (365 км); довідку з облавтодору про розташування знака 5.60 з символом «365»; відомсть про здачу заліків, співробітниками роти ДПС; свідоцтво Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким визнано прилад «Візир» та свідоцтво про повірку даного засобу вимірювальної техніки. У зв'язку з наведеним, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановою інспектора ДПС роти ДПС м.Вінниці ОСОБА_3 від 23 березня 2009 р. серії АВ № 099354 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, на позивача ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. /а.с.6/. Даною постановою встановлено, що позивач 23 березня 2009 р. о 9.54 год. на 365 км автодороги Стрий-Знам'янка в с.Лукашівка, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в зоні дії дорожнього знаку 5.45 рухалася зі швидкістю 97 км/год, перевищивши швидкість на 37 км/год, чим допустила порушення п.12.4 ПДР України.
Відповідно до ст.251 КУАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед інших, показами технічних засобів, що мають функції фотозйомки та відеозапису .
З оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення зафіксовано за допомогою приладу «Візир» №0711244 /фотокопії з місця вчинення правопорушення наявні в матеріалах справи - а.с.7/, що є належним доказом у справі. Крім того, з представленого відповідачем свідоцтва Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2006 р. вбачається, що Держстандартом України визнано тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний «Візир», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, та згідно свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, виданого ДП «Укрметртестстандарт» /чинне до 13.11.2009 р./, прилад «Візир» №0711244, яким зафіксовано правопорушення, визнаний придатним до застосування /а.с.46/. Крім цього, на спростування доводів позивача відповідачем представлено відомість, з якої вбачається здача заліків співробітниками роти ДПС м.Вінниці УДАІ УМВС України у Вінницькій області з документування правопорушень з допомогою пристроїв фото та відеофіксації, зокрема інспектором Зінченком В.Б./а.с.47/.
Доводи позивача про те, що прилад не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації та не може бути доказом вчинення правопорушення, не відповідає дійсності з врахуванням того, що ч.1 ст.14-1 КУАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Крім того, покликання позивача на те, що з доданого до постанови фото неможливо встановити, що транспортний засіб зафіксований саме на ділянці дороги де встановлено обмеження швидкості спростовується довідкою філії «Вінницька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Вінницький облавтодор» від 16.07.2009 р. №120, відповідно до якої кілометрові знаки 5.60 з символом «365», «367» встановлені з зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту «Лукашівка» на автодорозі Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка; с.Лукашівка розміщене на ділянці дороги від км 364+760 до км 367+800 даної дороги /а.с.48/.
Відтак, з представлених на розгляд суду матеріалів вбачається вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУАП, постанова винесена правомочною особою, стягнення накладено в межах санкції статті з врахуванням вимог ст.33 КУАП та строків накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи наведене, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в суді та не здобуто доказів для скасування оскаржуваної постанови, а відтак в позові слід відмовити за безпідставністю.
Позивачу слід поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки такий пропущено з поважних причин /невчасне отримання оскаржуваної постанови – з поштового штемпеля на конверті, вбачається, що оскаржувана постанова від 23.03.2009 р. направлена позивачу 29.04.2009 р., тобто з пропуском строку на оскарження/.
На підставі п.12.4 ПДР України, ст.14-1,33,122,251,252,256,283,284,287,288,293 КУАП та керуючись ст.11,18,69,70,86,160-163 КАС України, суд, -
постановив:
В позові ОСОБА_2 до Управління ОСОБА_4 у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 23 березня 2009 р. серії АВ № 099354 – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАС України, - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі виготовлена 14 вересня 2009 р.
Головуючий Мичка Б.Р.
Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.