АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/3559/17 Головуючий 1 інст. - Вельможна І.В.

Справа № 621/2186/16 Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою прокуратури Харківської області

на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року

за позовом Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Зміївське лісове господарство», до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_1, треті особи - Відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, Головне територіальне управління юстиції в Харківській області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

08 листопада 2016 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашина О.Ю., яка діє в інтересах держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» звернулася до суду із позовом до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, треті особи - відділ Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, Головне територіальне управління юстиції в Харківській області та просила визнати незаконним та скасувати рішення Чемужівської сільської ради № 112 від 12 червня 2001 року «Про надання земельних ділянок у приватну власність»; Визнати недійсним Державний акт, серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2011 року на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1, скасувавши його державну реєстрацію (кадастровий номер НОМЕР_2); Зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2; судовий збір за подання даної позовної заяви у розмірі 4134 грн. стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Зміївським відділом Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області за результатами вивчення стану додержання законодавства у сфері земельних відносин встановлені порушення вимог чинного законодавства під час передачі ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, встановлено, що рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 12 червня 2001 року № 112 ОСОБА_1 вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель, яка розташована по АДРЕСА_1.

На виконання вказаного вище рішення ОСОБА_1 виданий Державний акт, серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2011 року на право власності на зазначену вище земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Зазначеними Рішенням та Державним актом порушуються інтереси держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» - як постійного користувача спірної земельної ділянки. Так, вивченням технічного звіту до державного акту на право власності на земельну ділянку, виготовленого у 2010 році на підставі рішення 2001 року встановлено, що для оформлення права власності на земельну ділянку використовувалися матеріали інвентаризації земельної ділянки, виконані СПД-ФО «ОСОБА_3.», що також суперечить вимогам статей 17, 50, 102 Земельного кодексу України 2001 року (зі змінами та доповненнями, які були чинними на той час) та статей 25, 50 Закону України «Про землеустрій», адже вищевказаними нормативними актами взагалі не передбачені такі види документації як інвентаризація чи технічний звіт до державного акту на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи, що межі наданої рішенням від 2001 року земельної ділянки встановлені не були, отриманню державного акту мало передувати розроблення проекту землеустрою. Опрацюванням даних Публічної кадастрової карти встановлено, що зазначена земельна ділянка перебуває в межах державного лісового фонду. З метою підтвердження цього факту надано доручення ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», згідно з інформацією якої від 08 серпня 2016 року межі земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, та передана у власність ОСОБА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, частково перетинається із землями ДП «Зміївське лісове господарство», а саме у розмірі 0,2006 га. Зокрема, встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель ДП «Зміївське лісове господарство» (Чемужівське лісництво, квартал 71, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1991 року). Землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо їх використання, надання в користування та передачі у власність. Оскільки земельна ділянка і права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч вимогам законодавства, волі власника та постійного користувача ділянки, незаконно відчужене майно підлягає поверненню його власнику. Таким чином, рішення Чемужівської сільської ради № 112 від 12 червня 2001 року підлягає скасуванню, а Державний акт, серії НОМЕР_1 від 06 жовтня 2011 року визнанню недійсним.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Зміївське лісове господарство», до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, ОСОБА_1, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки - відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду прокуратура Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 12 червня 2001 року виконавчим комітетом Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області відповідачу ОСОБА_1 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_1

На підставі вищенаведеного рішення 06 жовтня 2011 року відповідачу ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 з кадастровим номером НОМЕР_2.

Статтею 6 Земельного кодексу України (в редакції від 12 липня 2000 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно. Безоплатно земельні ділянки передаються у власність для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

Відповідно до статті 17 цього ж Кодексу передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується із сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, а також дотримання вимог, передбачених земельним законодавством.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок.

Правовий статус земельних ділянок лісового фонду визначається нормами земельного та лісового законодавства відповідно до їх цільового призначення за даними земельного кадастру.

Документами, які підтверджують право лісогосподарських підприємств на земельні ділянки, є державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками або планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відсутність у лісогосподарського підприємства свідоцтва про право власності на земельну ділянку не свідчить про відсутність такого права, оскільки за положеннями пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, такими документами можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Водночас земельні ділянки, зайняті земельними насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до території лісів, не належать до земель лісогосподарського призначення (пункт «а» частини другої статті 55 ЗК України).

Отже, земельні ділянки в межах населеного пункту, зайнятті зеленими насадженнями, віднесені до категорії лісів, належать до земель лісогосподарського призначення та можуть належати лісогосподарському підприємству, якщо це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України (в редакції від 12 липня 2000 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з технічного завдання № 14 від 26 січня 2010 року, наданого Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області та долученого до технічної документації зі складання Державного акту на право власності на земельну ділянку, ділянка, надана ОСОБА_1 з кадастровим номером НОМЕР_2 значилась розташованою на території Чемужівської сільської ради, а саме - АДРЕСА_1

Технічна документація була погоджена Комунальним підприємством «Архітектурне бюро Зміївського району», Відділом містобудування та архітектури Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, а також Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, в яких зокрема зазначено, що земельні ділянка розташована на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, конкретно - АДРЕСА_1, її межі встановлені на місцевості та закріплені межовими знаками вірно, земельна ділянка не має обмеження, обтяження містобудівного характеру.

За таких підстав, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що технічна документація зі складання Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 відповідає вимогам діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства. Також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності надання Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області земельної ділянки ОСОБА_1

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

О.М. Хорошевський