Справа № 569/5313/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2017 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Тимощука О. Я., pозглянувши в порядку скороченого провадження в мiстi Рiвне спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення, зобов'язати повернути незаконно утримані кошти, поновити та виплачувати пенсію за вислугою років. В обґрунтування позову зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та йому призначено пенсію за вислугою років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Починаючи із 24.01.2017 відповідачем з позивача було розпочато стягнення надмірно виплачених сум пенсії на підставі рішення №1701003844 від 24.01.2017. Вважає, що рішення про стягнення з нього пенсії а також призупинення виплати раніше призначеної пенсії за вислугою років прийнято відповідачем протиправно, оскільки він був прийнятий на військову службу за контрактом під час мобілізації у зв'язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, у зв'язку з чим на нього розповсюджується дія ч.3 ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 був вимушений звернутись до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням поданого клопотання про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.01.2017 №1701003844; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повернути повний розмір незаконно утриманих з ОСОБА_2 коштів на підставі рішення від 24.01.2017 №1701003844 та поновити і виплачувати належну позивачу пенсію за вислугою років починаючи із дати припинення її виплати - з 07.02.2017 в попередньому розмірі із наступними перерахунками, визначеними законодавством.

У встановлений законом строк від Відповідача надійшли письмові заперечення, з огляду яких він просить відмовити в задоволені адміністративного позову повністю за безпідставністю позовних вимог, вказує, що відповідно до п.2 ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплату пенсії припинено у зв'язку з повторним прийняттям на військову службу до Збройних Сил України. Окрім цього вказує, що оскільки позивачем допущене зловживання у отриманні пенсії шляхом неповідомлення про прийняття на військову службу Пенсійним органом прийнято рішення стягнути з ОСОБА_2 надмірно утриману пенсію в період його служби за контрактом.

Оцінивши повідомлені Позивачем, Відповідачем обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без проведення судового засідання та виклику осіб, в порядку скороченого провадження.

Встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за вислугою років, що обчислюється йому згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 була оголошена часткова мобілізація, у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації в країні. 14 січня 2015 року № 15/2015 було видано новий Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" (Указ затверджено Законом № 113-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 6, ст.42).

Так, з урахуванням вказаного Указу ОСОБА_2 в період з 19.03.2014 по 09.03.2015 та з 01.04.2015 по 24.02.2016 проходив військову службу під час мобілізації у Збройних силах України та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності. Вказане стверджується матеріалами справи.

25.05.2016 та 25.08.2016 позивачем було укладено контракт проходження військової служби у Збройних Силах України терміном на 6 місяців.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.01.2017 №1701003844 виведено переплату пенсії ОСОБА_2 за період з 25.02.2016 по 06.01.2017 в розмірі 27025,60 грн. Вказано, що зазначена заборгованість виникла внаслідок неповідомлення про працевлаштування та підлягає поверненню з пенсії ОСОБА_2 в розмірі 12,00% пенсії щомісячно до повного погашення переплати. Окрім цього, на період військової служби відповідачем призупинено виплату пенсії позивача.

Оцінюючи спірні правовідносини щодо обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення про стягнення переплати пенсії з позивача та призупинення виплати пенсії за вислугою років суд виходить із того, чи підпадає військова служба позивача під ознаки працевлаштування, протягом якого неможливо отримувати пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно із пунктом 2 статті 2 вищевказаного Закону пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Частиною 3 ст.2 Закону також передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту виплата пенсій на час такої служби не припиняється.

Так, вирішуючи публічно-правовий спір суд виходить із того, чи військова служба позивача за контрактом підпадає під ознаки часткової чи загальної мобілізації, служби в особливий період або у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

В запереченні проти позову відповідач посилається на те, що у витязі з наказу про зарахування на службу за контрактом не зазначено про зарахування позивача на службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, а тому до ОСОБА_2 не може застосовуватись ч.3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Дане твердження є помилковим виходячи з такого.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" та № 3543-XII від 21.10.1993 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 1932-XII та Закон № 3543-XII).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Указами Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015 було оголошено про часткову мобілізацію для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, на підставі яких позивача призвано до лав Збройних сил України.

Статтями 39,40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу підчас мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призивом підчас мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими законами України.

Аналіз наведеної норми Закону дає підстави стверджувати, що громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії захищені законодавством України.

Статтями 2 та 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час мобілізації у зв'язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, у зв'язку з чим на нього розповсюджується дія ч.3 ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо неприпинення виплати пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 не грунтується на положеннях чинного законодавства.

Окрім того відповідно ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, з аналізу вказаних положень Закону, суд встановив, що надміру виплачені суми пенсій стягуються з пенсіонера лише у разі його зловживання правом на пенсію, що встановлюється відповідним судовим рішенням, або у разі подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, зокрема пенсії, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Судом встановлено та матеріалами справи, що сума коштів, зазначена в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.01.2017 №1701003844 не має ознак переплати пенсії, яка виникла внаслідок зловживань пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей.

Суд дійшов висновку, що така переплата пенсії виникла внаслідок невірного застосування відповідачем положень Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та порушень прав позивача на належний рівень соціального захисту у вигляді отримання щомісячної пенсії за вислугою років.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.01.2017 №1701003844;

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повернути повний розмір незаконно утриманих з ОСОБА_2 коштів на підставі рішення від 24.01.2017 №1701003844.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити та виплачувати належну ОСОБА_2 пенсію за вислугою років починаючи із дати припинення її виплати - з 07.02.2017 в попередньому розмірі із наступними перерахунками, визначеними законодавством.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Постанову суду в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова за результатами її розгляду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.