Справа № 2-а-1771/2008 рік
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2008 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі: головуючого - судді: Могили А.Б.
суддів: Григорука О.Б.,
Матуляка Я.П..,
з участю секретаря Винник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України про визнання дій управління праці та соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги в повному розмірі неправомірними та зобов’язання відповідачів здійснити її доплату , -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з вернулися в суд із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України про визнання дій управління праці та соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги в повному розмірі неправомірними та зобов’язання відповідачів здійснити її доплату . Позовні вимоги мотивували тим, що щорічна грошова допомога, передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " у 2005, 2007 роках виплачена їм в неповному розмірі. На письмові звернення щодо виплати належних сум, у правлінням праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації було відмовлено. Вважають такі дії неправомірними, при цьому посилаються на Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яким визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення дії Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту ", щодо виплати зазначеної допомоги.
Представник відповідача – Міністерства праці та соціальної політики України, в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленням, заперечень проти позову не надіслав.
Представник відповідача – Міністерства фінансів України, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення проти позову, в якому просить справу розглядати без його участі, позовних вимог не визнає. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги учасникам війни фінансується з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-якими іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Посилається на ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України та на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому вимоги позивачів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають. Одночасно вказує, що згідно із положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачами порушено строк звернення до адміністративного суду та просить відмовити в позові також із цих підстав.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської РДА в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника та заперечення проти позовів, згідно якого позовні вимоги не визнав. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги учасникам війни фінансується з державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про державний бюджет України. Посилається на ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про державний бюджет України. Одночасно вказує, що згідно із положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачами порушено строк звернення до адміністративного суду.
Представник відповідача - Державного казначейства України, в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду заперечення проти позову, згідно якого просить справу розглянути без його участі, позовних вимог не визнав. Вважає, що ст. 95 Конституцій України (норма прямої дії) визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються законом про державний бюджет України. Посилається на п.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про державний бюджет України. Акцентує увагу суду на те, що річні розписи асигнувань загального фонду державного бюджету на 2005, 2006, 2007 роки виділені в повному обсязі, за вказані роки Державне казначейство України свої функції щодо виділення коштів, передбачених Законом України "Про державний бюджет" виконало. Кошти були виділені Міністерству праці та соціальної політики України. Обов’язок по виплаті разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах , встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік покладається на Міністерство праці та соціальної політики України, яке перераховує виділені кошти місцевим органам праці та соціального захисту населення. Одночасно вказує на те, що задоволення позову щодо Державного казначейства України є безпідставним та необґрунтованим з підстав відсутності будь-яких неправомірних дій з боку Державного казначейства України. Державне казначейство України не має права встановлювати чи змінювати видатки державного бюджету, розпоряджатися коштами, які призначені для виплати разової щорічної грошової допомоги ветеранам війни. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог до державного казначейства в повному обсязі, справу слухати без представника Державного казначейства України.
Розглянувши адміністративні позови, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі є учасниками війни, що підтверджується відповідними посвідченнями та не заперечується відповідачами по справі.
Згідно ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами (ст. 4 Бюджетного кодексу України).
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, згідно з якою щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" у 2005 році виплата щорічної разової допомоги учасникам війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснювалась у розмірі 50 грн. Згідно ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" зазначена допомога учасникам війни виплачувалась у розмірі 55 грн.
Вищевказані суми позивачам були виплачені в строки, передбачені чинним законодавством, тобто до 5 травня відповідного року за який здійснювалась виплата. Дані обставини не заперечуються відповідачами і позивачами, тому згідно ч.3 ст. 72 КАСУ, факт виплати позивач разової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суми виплачених допомог, доказування не підлягають.
Здійснення вказаних виплат в усіх випадках проводилося у відповідності до законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у 2005, 2007 роках не дозволяли здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому норми відповідних законів про Державний бюджет України згідно ч.3 ст. 4 Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому на думку суду саме вони підлягали до застосовування у спірних правовідносинах. Крім того, суд враховує, що на момент виплати була чинною ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік", яка зупиняла на 2007 рік дію ч.5 ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає дії відповідачів при виплаті допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та законодавства України, а розмір виплат - належним.
Конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки Законом України про державний бюджет. А саме, цим законом визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга статті 95 Конституції України). Застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вищезазначені грошові допомоги не могли бути виплачені позивачам у розмірі, що перевищує суму, зазначену в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Посилання позивачів на те, що положення ст.29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" згідно якої виплата зазначеної допомоги учасникам війни здійснювалась у розмірі 55 грн., рішенням Конституційного Суду України за №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнанні неконституційними, не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" втратила чинність тільки з 09.07.2007 року, так як рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6/рп/2007 не має зворотної дії в часі. Тому, в квітні 2007 року, на момент виплати позивачам грошових допомог, вищезгадана стаття Закону була чинною.
Таким чином, при визначені розміру виплати вищезгаданих грошових допомог в 2007 році необхідно керуватись не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
Суд також враховує, що вищезазначені допомоги є разовими, тобто виплачуються щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру. Тобто, в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.
Виходячи з того, що позивачі отримали зазначені виплати в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2005, 2007 роки, відповідачі правомірно керувались нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, ст. 34 Закону України “Про державний бюджет на 2005 рік”, ст. 29 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, ст. ст. 9, 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
в задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного казначейства України про визнання дій управління праці та соціального захисту населення Богородчанської райдержадміністрації щодо відмови у виплаті щорічної разової грошової допомоги в повному розмірі неправомірними та зобов’язання відповідачів здійснити її доплату, відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя А.Б.Могила
Судді: О.Б. Григорук
Я.П. Матуляк
постанова складена в повному обсязі 06.08.2008 року