Справа № 372/408/16-к

Провадження 1-кп-174/17

ухвала

Іменем України

21 липня 2017 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

           головуючого судді: Болобана В.Г.,

           за участі секретаря Бенчук О.О.,

           прокурора Король В.М.,   

           захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

           обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

         законного представника ОСОБА_5,

потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110230000731 від 04.07.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні   злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч. 2 ст. 289  КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2017 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  № 12015110230000731 від 04.07.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні  злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч. 2 ст. 289  КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України.

Ухвалою суду від 19.07.2017 року було призначене підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Прокурор, вважає що обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України, кримінальне провадження підсудне Обухівському районному суду, а тому просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав прокурора.

Захисник ОСОБА_2 зазначив, що обвинувальний акт в частині обвинувачення ОСОБА_3 відповідає вимогам КПК, а тому кримінальне провадження в цій частині може бути призначене до судового розгляду. Щодо обвинувачення ОСОБА_7 – поклався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_1 заперечив протии призначення судового розгляду. Оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК та прокурором не усунуті недліки, які були визначені судом в ухвалі від 26.05.2017 року. Зокрема, не зрозуміло в чому звинувачується ОСОБА_7 за ч. 1 чт. 190 КК України, адже контакту з потерпілим ОСОБА_8 у нього жодного не було (що є обовязковою складовою частиною такого злочину). Посилався і на інші недоліки обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_8 не з’явився.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, подані у судовому засіданні матеріали, суд встановив такі обставини.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною третьою статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Тобто обвинувачений має інформувати не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред'явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справах Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 289 КК України, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить такі недоліки.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України, шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Однак, в обвинувальному акті потерпілим зазначений ОСОБА_8, з яким обвинувачений не контактував та не зловживав його довірою.

Викладаючи фабулу обвинувачення в обвинувальному акті в зазначеній неконкретній формі, прокурор фактично позбавляє можливості суд донести його дійсний зміст до обвинуваченого і тим самим призведе до порушення права на захист.

По-друге, в обвинувальному акті не зазначено, які саме пошкодження транспортного засобу були нанесені і, що головне, ким конкретно, а зазначений лише розмір матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження.

По-третє, в обвинувальному акті зазначена вартість майна (гаманця, золотого ланцюжка) , однак не зазначена підстава визначення саме такої вартості.

Крім того, обвинуавальний акт містить розбіжності в зазначенні державного номеру викраденого автомобіля, що може призвести до плутанини у певних обставинах.

Слід зазначити, що за правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у разі невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні повертає обвинувальний акт прокурору.

Разом з тим, процесуальні порушення, допущені при прийнятті рішень на стадії досудового розслідування не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, оскільки відповідно до приписів ст. 22 КПК України суд позбавлений можливості перебирати на себе функції обвинувачення.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 24.07.2017 року.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7, посилаючись на наявність ризиків, які слугували підставою для обрання саме такого запобіжного заходу.

Потерпілий підтримав думку прокурора.

Захисники заперечили щодо продовження строків тримання під вартою, та просили суд змінити запобіжний захід на інший, не пов’язаний з триманням під варту. Свою позицію мотивували тим, що це кримінальне провадження вже було розглянуто судом із винесеннім вироку, який був скасований. Обвинувачений ОСОБА_7 був взятий під вартою в залі суду після проголошення вироку до набрання ним законної сили. Тобто, клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не було. Більш того, обвинувачений протягом всього часу розгляду справи сдом виконував свої процесуальні обов’язки. Також, захисник ОСОБА_1 наголосив на тому, що обвинувачений ОСОБА_7 жодного разу не переховувався від суду, с потерпілими проживає в одному місті, жодних заяв на будь-який вплив на потерпілих чи свідків не надходило. Під час перебування під вартою обвинувчений втратив обох батьків та в нього залишилась малолітня дитина. Просив змінити запобіжний захід на більш м’який.

Обвинувачені підтримали своїх захисників.

Заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинувачених, захисників, законного представника обвинуваченого, суд приходить до висновку, що існуючий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 необхідно скасувати, оскільки під час підготовчого судового засідання не встановлені жодні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, суд бере до уваги той факт, що запобіжний захід був обраний саме після проголошення вироку, який був скасований, а до цього часу питання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не розглядалось. Більш того, обвинувальний акт містить інформацію про відсутність судимостей у ОСОБА_7, що не дає суду беззаперечних підстав (з урахуванням саме такого обвинувачення) застосовувати до обвинуваченого найсуворіший вид запобіжного заходу. Тому, суд переконаний в тому, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись статтями 291, 314, 315, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110230000731 від 04.07.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні   злочинів, передбачених ч.1 ст. 187, ч. 2 ст. 289  КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 289 КК України,повернути прокурору для приведення його у відповідність з вимогами закону.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_7 відмовити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 скасувати. ОСОБА_7 звільнити в залі суду одразу після проголошення ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя