Справа 2-424/09

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

14 липня 2009 року  

Сихівський районний суд.Львова  

в складі: головуючого-судді   Мички Б.Р.

при секретарі                           Ярмолюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Державного казначейства України, ДПА у Львівській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и в:  

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому з уточненням просить стягнути з Державного бюджету України 23538,76 грн. матеріальної шкоди з індексацією, 100000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. оплати за надання юридичної допомоги з індексацією на час стягнення. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10 жовтня 2002 р. старшим слідчим слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_2 порушена кримінальна справа №114-0581 по факту ухилення від сплати податків службовими особами СП ТзОВ «Орлан-Транс-Краковець» у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України. На час порушення кримінальної справи єдиними службовими особами СП ТзОВ «Орлан-Транс-Краковець» були ОСОБА_3, генеральний директор, та вона, головний бухгалтер. 27 грудня 2005 р. старшим слідчим слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з недоведеністю в її діях ознак складу злочину, на підставі ст.213 КПК України. На час порушення кримінальної справи вона проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на теперішній час зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2. При переїзді на нове місце проживання втрачено квитанції на проїзд до місця проведення слідчих дій, для участі в розгляді судами кримінальної справи та квитанції оплати проживання в готелях. Витрати на проїзд стверджуються довідкою Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»,  витрати на проживання та добові витрати розраховуються відповідно до постанови КМУ від 23.04.1993 р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон». Крім цього, витрати стверджуються матеріалами кримінальних справ №114-0581 та №1-8/2005. Відтак, загальна сума матеріальної шкоди з індексацією складає 23538,76 грн. та сума оплати за надання юридичної допомоги становить 1500 грн. Моральна шкода визначається: терміном перебування у стресовому стані – 3 роки, 2 місяці та 17 днів; незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконне притягнення як обвинуваченої у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України; незаконним обранням міри запобіжного заходу – підписки про невиїзд; незаконним розповсюдженням у ЗМІ, Інтернеті, на телебаченні інформації, яка принижувала її честь, гідність і ділову репутацію у зв'язку з незаконним обвинуваченням та неодноразовим відданням до суду; стражданням, які виникли внаслідок психічного впливу на неї в ході проведення слідчих та судових дій, що призвели до приниження честі та гідності, а також ділової репутації, до позбавлення можливостей реалізовувати свої звички та бажання, погіршилися взаємини з оточенням, що мало наслідком постійного душевного болю, втрати спокою на протязі більш, як трьох років; на час порушення (10 жовтня 2002 р.) по час закриття кримінальної справи (27 грудня 2005 р.) працювала головним бухгалтером ТзОВ «Транс-Груп», заступником генерального директора ТзОВ «Камаз-Транс-Сервіс» та обвинувачення у вчиненні згаданих злочинів вимагало від неї додаткових зусиль для збереження свого авторитету у підлеглих. Відтак, моральну шкоду оцінює у 100000 грн.

У судовому засіданні  представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача ДПА у Львівській області подала суду письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає та просить в такому відмовити з наступних підстав. Позивачем пропущено термін звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу, оскільки постанова про закриття кримінальної справи винесена 27 грудня 2005 р., проте всупереч ст.ст.253,256,260,261 ЦК України, позивач звернулася до суду   тільки  5 січня 2009 р. Позивачем не доведено наявність складу правопорушення, за наявності якого могла б наступати деліктна відповідальність. Так, відповідно до ст.ст.1166,1176 ЦК України обов’язковим при  розгляді справ даної категорії є з'ясування наявності шкоди, доведення неправомірності дій та бездіяльності працівників органів внутрішніх справ під час розслідування кримінальної справи; безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і шкодою (втратою майна). Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Однак, позивачем не вказано якими неправомірними діями чи бездіяльністю позивачеві заподіяно шкоду, яким документом (рішенням суду чи іншим офіційним документом), що може бути доказом по справі, визнано ці дії неправомірними. Також позивачем в підтвердження своїх матеріальних вимог не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували понесені ним витрати. Позивачем зазначено, що вона проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проте немає документального підтвердження фактичного  місця проживання (перебування) під час слідства, що викликає запитання щодо можливості виконання головним бухгалтером підприємства, яким являлася сама позивач по місцю знаходження підприємства (Львівська обл., м.Яворів, вул.Січових Стрільців, 20). Також позивач за час проведення слідчих дій не була звільнена з посади, про що свідчить представлена копія трудової книжки. Самою позивачкою зазначено, що при переїзді на нове місце проживання втрачено квитанції на проїзд до місця проведення слідчих дій, для участі в розгляді кримінальної справи та квитанції оплати проживання в готелях. Позивачкою не представлено суду жодного документа, ні квитків на проїзд до місця проведення слідчих дій та квитанції оплати проживання в готелях. Вартість проїзду позивачка підтверджує довідкою Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», що не може бути належним та допустимим доказом підтвердження факту здійснення переїзду Київ-Львів, тим більше, що якщо брати місце прописки, що не є тотожнім місцю фактичного перебування, переїзд, якщо і міг здійснюватись, то з м.Славутич. Щодо відшкодування моральної шкоди, то така провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації  свого життя. Проте позивачем не надано доказів в підтвердження вказаних обставин. Крім того, позивачкою не надано документів /квитанцій, платіжних документів тощо/, що підтверджують факт сплати відповідних сум адвокату.

Представник відповідача ДПА у Львівській області у судовому засіданні позов заперечила з мотивів, наведених в письмових запереченнях.

Представник відповідача  Державного казначейства України у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі наявних у справі  матеріалів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справ, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового  задоволення з наступних мотивів.  

15 жовтня 2002 р. порушено кримінальну справу по факту ухилення службових осіб СП ТзОВ „Орлан-Транс-Краковець” від сплати податків за ознаками ч.3 ст.212 КК України /а.с.81/. 3 січня 2003 р. ст.слідчим СВ ПМ ДПА у Львівській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 /головного бухгалтера СП ТзОВ „Орлан-Транс-Краковець”/ за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України /а.с.80/, дії якої, згідно постанови від 31 жовтня 2005 р., перекваліфіковано на ст.367 ч.2 КК України /а.с.82-85/.

27 грудня 2005 р. ст.слідчим СВ ПМ ДПА у Львівській області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.367 ч.2 КК України закрито у зв’язку з недоведеністю в її діях означеного складу злочину, на підставі ст.213 КПК України /а.с.10-13/.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди виникає у випадку, зокрема, закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Статтею 3 даного Закону передбачено,  що громадянинові відшкодовуються (повертаються) в тому числі, судові витрати  та інші витрати,   сплачені   громадянином; моральна шкода.  

Так, позивач у своєму позові просить стягнути з Державного бюджету України 23538,76 грн. матеріальної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу. Однак жодних документальних підтверджень в підтримку понесених судових витрат позивачем не надано, хоча відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Сам факт реєстрації позивача у м.Славутич Київської області /слідство проводилися у Львівській області/ та її участь у проведенні слідчих та судових дій не є підставою для відшкодування понесених нею витрат. Відтак, розрахунок про витрати на проїзд, проживання та добові витрати, здійснений на підставі довідки держаної територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” про вартість проїзду у поїздах та постанови КМУ від 23.04.1993 р. №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон ”, не приймається судом до уваги. Щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги, то в матеріалах справи наявна тільки угода /а.с.79/, проте здійснення оплат за даної угодою суду не представлено. Враховуючи наведене, в даних позовних вимог слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн., то така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.  

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Враховуючи наведене та доводи позивача, суд приходить до висновку, що дійсний розмір моральної шкоди становить 10000 грн., які і слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки з опису вкладень у конверт /матеріалів позовної заяви/, вбачається, що позовна заява направлена до суду 25 грудня 2008 р. /а.с.19/, а відтак трирічний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не є пропущеним.  

На підставі ст.ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та керуючись ст.ст. 10, 60, 212 -215, 218 ЦПК України, суд, -    

в  и  р  і  ш  и  в  :  

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суду м.Львова шляхом подачі заява про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.      

Головуючий                   Мичка Б.Р.  

Оригінал. Рішення виготовлене в одному примірнику.