АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 3837 / 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“29 ” жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
Суддів: Савченко О.В.,
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «07» липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання мирової угоди та встановлення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання мирової угоди та встановлення місця проживання дитини.
В позові зазначала, що в період з 03.10.2003 року по 31.10.2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Після розірвання шлюбу між сторонами виник спір з питання місця проживання дитини. Для запобігання конфліктів з відповідачем і запобігання моральних травм дитині, з питання встановлення місця проживання дитини вона звернулась до опікунської ради із заявою про надання їй права зустрічатися з сином. Розпорядженням Голови Шевченківської районної адміністрації № 431 р від 04.03.2008 року їй надано право зустрічатися з сином ОСОБА_3 та встановлені дні зустрічей. Але відповідач систематично порушував це розпорядження, перешкоджав її зустрічам з дитиною, про що свідчать рапорти оперуповноваженого ОКМДН Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 14.03.2008 року, 18.03.2008 року, 19.03.2008 року, 09.04.2008 року та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
22.04.2008 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя затвердив мирову угоду, укладену між нею та відповідачем, за якою місце проживання сина ОСОБА_3 було визначене з батьком - відповідачем ОСОБА_1 При цьому відповідач зобов'язався виконувати розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації про надання їй права зустрічатися з дитиною. Вона має право на особисте спілкування з дитиною, а ОСОБА_1 не може перешкоджати їй у спілкуванні.
Однак, відповідач не виконує умови зазначеної мирової угоди, перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною, тому вона змушена була звертатися до відповідних органів міліції, про що свідчать рапорти оперуповноваженого ОКМДН Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області від 23.01.2009 року, 28.01.2009 року, 18.02.2009 року, 25.02.2009 року, 13.03.2009 року.
Крім того, без її згоди за домовленістю з завідуючою дитячого навчального закладу № 36 відповідач перевів сина ОСОБА_3 на короткотривале, з 09-00 години до 11-00 години, перебування сина у дитячому закладі, про що видано наказ по дитсадку № 16 від 09.02.2009 року. У зв'язку з цим вона не мала та не має можливості зустрічатися з дитиною у встановлені мировою угодою дні. Зазначені порушення 18.02.2009 року розглядалися і встановлені Шевченківською районною адміністрацією, про що свідчить лист № 139X01-12.
Крім зазначеного, стверджує, що відповідач здійснює психологічний тиск на дитину, настроює дитину проти матері. Моральна та духовна атмосфера, в якій проживає син, негативно впливає на його виховання та здоров'я.
З огляду на вищевикладене, просила суд розірвати мирову угоду, затверджену ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-677/2008, просила визначити місце проживання сина ОСОБА_3 з нею.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 липня 2009 року позов задоволено. Розірвано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, затверджену Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 22.04.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Визначено місце проживання дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, - з матір’ю ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.
Вислухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України р ішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання мирової угоди і встановлення місця проживання дитини.
Судом встановлено, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглядався судовий спір, а саме про встановлення місця проживання дитини. Сторони дійшли мирової угоди, і ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2008 року зазначена мирова угода була визнана судом. Ухвала ніким із сторін не оскаржувалась, набрала чинності.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про розірвання мирової угоди, та встановлення місця проживання дитини позивачка посилається на те, що відповідачем не виконується ухвала суду від 22 квітня 2008 року про визнання мирової угоди, укладеної між сторонами. Проте оскарження судового рішення та його виконання в позовному порядку нормами цивільно процесуального кодексу не передбачено.
Згідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку зі слів позивачки вбачається, що її право дійсно порушено, але порушено воно невиконанням ухвали суду від 22 квітня 2008 року.
У разі невиконання однією зі сторін умов мирової угоди, вона підлягає виконанню в примусовому порядку відповідно до ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження”.
Таким чином законодавством чітко регламентований порядок виконання рішення суду про визнання мирової угоди.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання мирової угоди суд не урахував вищезазначені норми закону і ухвалив рішення, яким розірвав мирову угоду, укладену між сторонами та визнану судом, тим самим фактично скасував рішення суду від 22.04.2008 року, проте такі дії суду процесуальним законодавством не передбачені.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції є суттєвими, оскільки судом не було дотримано норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, - ухвалення рішення при наявності рішення яке набрало законної сили і яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав .
За таких обставин ухвалене по справі рішення не відповідає ст. 213 ЦПК України, підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі п.2 ст.205 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.209,218,303,307,310, п.2 ст.205 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «07» липня 2009 року в цій справі – скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: