Номер провадження: 22-ц/785/1015/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого – Плавич Н.Д.

суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

при секретарі – Сідлецької Ю.С.,

у відкритому судовому засіданні

розглянула апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 жовтня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3

про визнання договору купівлі – продажу недійсним,   витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

29.10.2015 року ОСОБА_4 звернулася до Приморського районного суду м. Одеса до відповідачів, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом про визнання договору недійсним,   про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_6, яка померла 07.11.2014 року, після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1.

Нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Управлінням ЖКГ виконкому Одеської міської ради 11 серпня 1993 року за №11-1239, зареєстрованого в КП « ОМБТІ та РОН».

24.05.2012 року помер ОСОБА_8, 08.10.2014 року померла ОСОБА_7, 07.11.2014 року померла ОСОБА_6.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_6, яка за доводами позивача є її племінницею, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, дізналася, що за своє життя власники нерухомого майна, спірної квартири як би розпорядилися своєю власністю.

На підставі договору дарування від 23.09.2006 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 (Дарувальники) подарували, а ОСОБА_5 прийняв безоплатно в дар у власність належну Дарувальникам квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (а.с.11).

На підставі договору купівлі – продажу від 28.04.2015року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купив спірну квартиру, вказана угода була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10

На підставі договору купівлі – продажу від 16.06.2015 року ОСОБА_2 продав, а відповідач ОСОБА_3 купив спірну квартиру, договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11

Позивач посилалася на те, що договір дарування від 23.09.2006 року взагалі не укладався.

Тому, уточнив позовні вимоги, просила визнати недійсним договір купівлі – продажу від 28.04.2015 року, який був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за №610;

витребувати у останнього набувача ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння на її користь спірну квартиру (а.с.71-73, т2).

Рішенням суду першої інстанції від 21.10.2016 року позов ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Суд визнав недійсним договір купівлі – продажу від 28.04.2015 рорку, який був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нтаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за №610.

Витребував з чужого незаконного володіння у останнього набувача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 спірну квартиру.

В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 80-83,т 2).

З апеляційними скаргами на рішення суду звернулися, відповідач ОСОБА_2, останній набувач спірного житла, відповідач ОСОБА_3

Доводи апеляційних скарг відповідачів співпадають, вважають, що угоди, які вони укладали по спірній квартирі, є законними, під час укладання угод були перевірені всі документи щодо предмета угоди, звертають увагу на недостатність документів, які підтверджують родинні стосунки між позивачем та спадкодавцем, просять рішення суду скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі – продажу, витребування майна, постановити нове рішення про відмову у цій частині позовних вимог, посилаючись на порушення місцевим судом вимог матеріального та процесуального права. Рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди не оспорюють.

Позивач ОСОБА_4 рішення суду першої інстианції в частині відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди не оскаржує.

Відповідно до вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України колегія перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, лише в частині визнання недійним договору купівлі – продажу від 28.04.2014 року і витребування майна з чужого незаконного володіння.

В апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_2, представники ОСОБА_3, сам відповідач ОСОБА_3 доводи апеляційних скарг підтримали.

Позивач, її представник надали заперечення на апеляційні скарги, вважають рішення законним і обгрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарг, заперечення на неї, колегія дійшла висновку апеляційні скарги задовольнити з наступних підстав.

Спірною є квартира АДРЕСА_1, яка на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_7, ОСОБА_8 (подружжя) та ОСОБА_6 в рівних частках, по 1/3 кожному.

Вказані співвласники померли:

24.05.2012 року помер ОСОБА_8 (а.с.157,т.1).

08.10.2014 року померла ОСОБА_7 (а.с.192 т.1).

07.11.2014 року померла ОСОБА_6 (а.с.18, т1).

Позивач ОСОБА_4, звернувшись до суду за захистом своїх прав, посилалася на те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_6, є її тіткою, тому просила визнати недійсним договір купівлі – продажу від 28.04.2015 року і витребувати майно у останнього набувача, ОСОБА_3 на свою користь (а.с.12, т.1).

Необхідно враховувати вимоги закону і судову практику, яка склалася при вирішенні даної категорії правових спорів, яка передбачає, що виходячи з положень закону право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.

На час звернення до суду у позивача відсутні правовстановлюючи документи на спідкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6В, позовні вимоги про визнання за нею права власності на спадщину, позивач не заявляла.

Позивач ОСОБА_4 повинна надати докази тому, що вона є власником спірного майна в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_6, яка померла 07.11.2014 року.

Суд першої інстанції в підтвердження свого висновку, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_6, обмежився доводом про те, що в спадковій справі №18/2014 до майна померлої 07.11.2014 року ОСОБА_6 є дані про те, що із заявою про прийняття спадщини звернулися: 19.11.2014 року – ОСОБА_12, як двоюрідний брат померлої та 24.01.2015року ОСОБА_4, позивач, тітка померлої.

Копії документів (свідоцтва про народження, реєстрацію шлюбу, смерть), які підтверджують родинні стосунки спадкодавця та спадкоємця, а саме, можуть підтвердити право позивача на спадкове майно, досліджені не були, оцінка їм в рішенні не надана.

Відповідно до документів, що надані нотаріусу вбачається, що батьками спадкодавця ОСОБА_6 були: ОСОБА_13 та ОСОБА_14. Батьками позивача ОСОБА_4 були ОСОБА_15 Зинов’євич та ОСОБА_16.

Враховуючи доводи позивача, ОСОБА_4 (позивач) та ОСОБА_13 (батько спадкодавця) є рідними та походять від одних батьків, між тим, в свідоцтві про народження ОСОБА_13 ( батька спадкодавця) неможливо чітко визначитися із ім’ям, прізвищем та по батькові його батьків ( копія свідоцтва про народження №848 ОСОБА_13 (російською «Яковлевича», 28.06.1935 р.н.) (т.1,а.с.14).

На час звернення ОСОБА_4 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 спірна квартира, з урахуванням угод, що були укладені між відповідачами, до спадкової маси у чистому вигляді не входила. Відповідно, нотаріус не видала правовстановлюючі документи на спадкове майно позивача, в свою чергу, позивач мала довести суду своє право на спадкове майно і те, що вона має право вимагати витребування цього майна.

Уточнив позовні вимоги позивач ОСОБА_4 оспорює законність договору купівлі – продажу від 28.04.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, просить витребувати у останнього набувача, ОСОБА_3 спірну квартиру.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що за життя співвласники спірної квартири нею не розпоряджалися, договору дарування від 23.09.2006 року не укладали, договір дарування приватним нотаріусом ОСОБА_17 не посвідчувався. Право власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно не було зареєстровано, відповідно він не мав право розпоряджатися квартирою, укладати наступну угоду 16.06.2015 року з відповідачем ОСОБА_2

Суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення та доводи позивача, визнав недійсним договір купівлі – продажу від 28.04.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, на підставі ст. 388 ч.1 ЦК України витребував у останнього набувача ОСОБА_3 спірне нерухоме майно.

В обгрунтування свого висновку суд також посилався на те, що першої угоди по спірній квартирі, а саме, договору дарування від 23.09.2006 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 (Дарувальники) та ОСОБА_5, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, взагалі не було. Є ОСОБА_18 юстиції України №2382/26879-0-26-15/13 від 08.12.2015 року, яким повідомлено, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 припинена відповідно до наказу Головного управлігня юстиції у м. Києві від 11.06.2007 року;

З копії реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_9 за 2006 рік наявні записи про вчинення нотаріальних дій за реєстровим номером №№ 1676-680 від імені інших осіб; нотаріальна дія за реєстровим №1693 в цей день не вчинялася, договір дарування від 23.09.2006 року не був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів та не пройшов державної реєстрації права власності нового власника в КП БТІ. Станом на 31.12.2012 року спірна квартира по реєстраційним документам була зареєстрована за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, що дає підставу для висновку, що договору дарування від 23.09.2006 року не було укладено, тому суд визнав недійсним договір купівлі – продажу від 28.04.2015 року і витребував майно у останнього набувача ОСОБА_3, який є власником нерухомого майна на підставі договору купівлі – продажу від 16.06.2015 року.

Колегія з вказаним висновком місцевого суду не погоджується.

Звертається увага, що перша угода по спірній квартирі, договір дарування від 23.09.2006 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 (Дарувальники) та ОСОБА_5, був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Відповідно до ОСОБА_18 юстиції України №2382/26879-0-26-15/13 від 08.12.2015 року нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 була припинена відповідно до наказу Головного управлігня юстиції у м. Києві від 11.06.2007 року, договір був посвідчений фактично за рік до того, 23.09.2006 року, вина вказаного нотаріуса вироком суду, який є чинним, не підтверджується.

На підставі вкавзаної угоди, договору дарування від 23.09.2006 року, новим власником спірної квартири став ОСОБА_5

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру не було зареєстровано у передбаченому законом порядку, тому він не вправі був розпоряджатися цим нерухомим майном та укладати в подальшому договір купівлі – продажу 28.04.2015 року з ОСОБА_2

Вказаний висновок суду спростовується доказами, що є у справі.

Договір купівлі – продажу по спірній квартирі був укладений 28.04.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2

В матеріалах справи є Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1а.с.16-17,68), яким підтверджено, що станом на 24.04.2015 року, тобто за чотири дні до укладання угоди з ОСОБА_2 продавець ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності на спірну квартиру.

Після укладання договору купівлі – продажу від 28.04.2015 року право власності нового власника на спірну квартиру ОСОБА_2 було зареєстровано у передбаченому законом порядку. Державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, згідно вимог Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведена державним реєстратором прав на нерухоме майно – приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 28.04.2015 року номер запису про право власності 9518512 (т.1,а.с.10-11).

Дав оцінку доказам, що зібрані по справі, колегія не погоджується з висновком суду про те, що першої угоди від 23.09.2006 року по спірній квартирі вгагалі не існувало і угода не укладалася.

Таким чином, по спірній квартирі було укладено три угоди: договір дарування від 23.09.2006 року, договір купівлі – продажу від 28.04.2015 року і договір купівлі – продажу від 16.06.2015 року на підставі якого останнім набувачем спірного нерухомого мавйна став відповідач ОСОБА_3

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов’язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Суд до уваги правила ст. 388 ЦК України не прийняв, залишивши поза увагою угоду від 23.09.2006 року.

Визнав недійсною угоду від 28.04.2015 року і витребував майно у останнього набувача, судом не прийнято до уваги, що на теперішній час є неоспореним договір дарування від 23.09.2006 року.

Порушення вимог матеріального і процесуального права дає підставу для скасування рішення, ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_4 у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -        

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купівлі – продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати.

Відмовити в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі – продажу від 28.04.2015 року, який був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 щодо купівлі – продажу квартири АДРЕСА_2, зареєстрований в реєстрі під №610, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3.

Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

ОСОБА_19

ОСОБА_20