ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року справа № 823/5099/15

15 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання – Савості С.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 – за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування наказу в частині та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2015 ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 (далі – відповідач), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.05.2017, просить:

– визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 11 від 09.09.2015 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу № 72883 від 06.02.2015 та переказу коштів (транзакції), здійсненої ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) 06.02.2015 в сумі 95 000 грн 00 коп. на підставі платіжного доручення № 1954 від 06.02.2015 на рахунок ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) № 26201001018195;

– зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, НОМЕР_3, виданий 15.02.2002 Уманським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, зав. Привокзальний, 39, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладом в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» рахунок № 26201001018195 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою від 19.06.2017 суд допустив заміну первинного відповідача по справі – уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 її правонаступником – уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що бездіяльність уповноважених осіб Фонду, яка виразилася у не включенні даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправною та такою, що порушує права позивача, як вкладника.

Так, в позовній заяві вказано, що позивач є вкладником публічного акціонерного товариства «КБ «Стандарт» відповідно до укладеного нею договору банківського вкладу № 72883 від 12.12.2014. Станом на 19.02.2015 на рахунку позивача знаходились кошти в сумі 195 000 грн 00 коп.

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 19.02.2015 № 116 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Стандарт» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015 № 38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт», згідно з яким з 20.02.2015 у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації – ОСОБА_4.

В подальшому, з огляду на те, що 26.06.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплати коштів вкладникам банку, позивач, звернулась до банку-агенту за телефонами, вказаними у повідомленні, та дізналась про відсутність її даних у Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами та рахунками за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог та пояснив, що визнання нікчемним правочину від 06.02.2015 щодо перерахування грошових коштів в сумі 95 000 грн 00 коп. з поточного рахунку ОСОБА_5 на поточний рахунок позивача з підстав, визначених пунктом 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно оскаржуваного наказу є протиправним.

Відповідач, в судове засідання не прибув, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надавши 20.07.2017 до початку судового засідання заперечення проти позовної заяви. Згідно поданих заперечень відповідач підтримав заперечення подані до суду 26.11.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4

Так відповідно до вказаних заперечень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову повністю, посилаючись на дотримання вимог ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 при прийнятті рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам по певних рахунках, у тому числі, і рахунку що належить позивачеві.

Також в запереченнях зазначено, що в ході проведення перевірки уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 06.02.2015 ПАТ «КБ «Стандарт» було здійснено перерахування коштів з відкритого в банку поточного рахунку ОСОБА_5 на поточний рахунок позивача з призначенням платежу поповнення поточного рахунку.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нікчемними є правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку з підстав здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Відтак, застосовуючи до позивача вищеозначені положення, на думку ОСОБА_4 він керувався наявністю характерних для цього ознак.

За таких обставин, наказом від 09.09.2015 №11 визнано нікчемним переказ коштів (транзакції), здійсненої з відкритого в ПАТ «КБ «Стандарт» з поточного рахунку ОСОБА_5 на поточний рахунок позивача з призначенням платежу поповнення поточного рахунку, а тому станом на час розгляду справи відсутні підстави для включення даних позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, в запереченнях поданих суду 20.07.2017 відповідач зазначив, що у даній справі спірні правовідносини пов’язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому вважає, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України. В обґрунтування вказаних обставин відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані особами, які беруть участь у справі документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12.12.2014 між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» (далі – Банк) та позивачем укладено договір банківського вкладу №72883, відповідно до умов якого Банк прийняв на відкритий вкладний (депозитний) рахунок № 26308001018195 грошові кошти в сумі 100 000 грн до 12.03.2015. Банк зобов’язався повернути вклади і виплачувати проценти за вкладами на умовах та в порядку, встановленому цим договором.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі, що 06.02.2015 на вказаний рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 95 000 грн.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.06.2015 № 120, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 19.06.2015 до 18.06.2016 включно.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» ОСОБА_4 «Про тимчасового обмеження здійснення банком на час ліквідації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами» №2/2-ОД від 19.06.2015 тимчасово обмежено здійснення банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам, в тому числі позивачеві, на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17.06.2015 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного управління ГУ МВС України в м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення, відповідно до якої просив зареєструвати заяву про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове розслідування кримінального провадження.

Листом від 07.10.2015 за вих. №55/15909 уповноважену особу Фонду гарантування ОСОБА_4 повідомлено про те, що заява про вчинення кримінального правопорушення зареєстрована у Подільському РУ ГУМВС України в м. Києві, 23.06.2015 відомості, викладені у повідомленні уповноваженої особі ФГВФО на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» щодо протиправних дій фізичних осіб при перерахуванні грошових коштів із власних рахунків, відкритих у банку, внесено до ЄРДР за № 12015100070004281 від 23.06.2015. Попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

24.06.2015 на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 19.06.2015 № 120, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 26.06.2015 розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.

Для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «Стандарт» з 26.06.2015 до 06.08.2015 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ «УКРІНБАНК». Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що позивач звертався до банку – агента Фонду ПАТ «УКРІНБАНК» з метою отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, однак у виплаті грошових коштів йому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю його даних у Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, відповідно до копії наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» ОСОБА_4 від 09.09.2015 № 11 «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними», зважаючи на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб стосовно ПАТ КБ «Стандарт», було визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього Наказу.

З наданої суду копії Витягу з Додатку «Перелік транзакцій та правочинів (договорів), визнаних нікчемними» до Наказу №11 від 09.09.2015, транзакція щодо перерахування коштів у розмірі 95 000 грн 00 коп., проведена 06.02.2015, на поточний рахунок без ПДВ № 26205002003309, відкритий на ім`я ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) з рахунку № 2601001018195, відкритого на ім`я ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) визнана нікчемною.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 208 від 12.11.2015 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт».

Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 16.11.2015.

Листом від 03.11.2016 № 03/11-1100 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» ОСОБА_3 повідомлено позивача, що переказ коштів (транзакція) здійснений ОСОБА_5 06.02.2015 в сумі 95 000 грн 00 коп. на підставі платіжного доручення від 06.02.2015 на рахунок позивача є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі – Закон №4452).

Частиною 1 статті 3 Закону №4452 встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За визначенням статті 2 Закону №4452 вклад – це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа – підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тому, оскільки позивачем з ПАТ «КБ «Стандарт» укладено договір банківського вкладу (депозиту), позивач є вкладником зазначеного банку в розумінні Закону № 4452-VI.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону №4452 Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі – Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі – Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

У відповідності до п. 6 Розділу ІІІ Положення протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Пунктами 2,3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі – Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях – на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи:

1)складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;

3)складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;

4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому, уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Щодо посилання відповідача на причину не включення даних позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає про таке.

Зі змісту наявних в матеріалах справи заперечень проти позову вбачається, що позивача не було включено до переліку вкладників, оскільки ПАТ «КБ «Стандарт» здійснюючи 06.02.2015 переказ (транзакцію) грошових коштів у розмірі 95 000 грн 00 коп. з поточного рахунку ОСОБА_5 на поточний рахунок позивача надав перевагу перед іншими кредиторами банку, а тому вказаний переказ на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно наказу від 09.09.2015 № 11 визнано нікчемним.

В силу положень частини 2 статті 38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

З наведених положень Закону №4452 вбачається, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Натомість, Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 року за №863/28993 (далі – Порядок №826), розширив повноваження Фонду щодо перевірки правочинів на предмет нікчемності на період процедури ліквідації банку.

Так, відповідно до пункту 5 розділу ІІ наведеного Порядку №826 перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище правових норм, вбачається, що норми підзаконного нормативно-правового акту – Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016 суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», оскільки обмежують визначене законом право фізичної особи на своєчасне одержання коштів за вкладом після початку процедури ліквідації банку та наділяють додатковими повноваженнями Комісію з перевірки правочинів. Фактично перевірка правочинів на предмет їх нікчемності може тривати протягом року з моменту початку процедури ліквідації банку, що є неприпустимим.

Суд наголошує, що перевірка правочинів на предмет їх нікчемності повинна бути проведена у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку, а не у період його ліквідації.

В силу положень пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Частина 3 статті 22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Одночасно, суд наголошує, що згідно ч. 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. В даному випадку, вищу юридичну силу має Закон України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що обмеження виплати коштів за депозитним договором позивача у період ліквідації банку суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», а уповноважена особа Фонду, допускаючи таке обмеження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

Щодо твердження відповідача про визнання транзакції переказу коштів на рахунок позивача нікчемною, суд зазначає про таке.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452 передбачено, що Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Суд приймає до уваги, що відповідачем не доведено, що укладення депозитних договорів та внесення коштів на депозитні рахунки позивачем містить ознаки нікчемного правочину чи правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність банку.

Що стосується факту звернення виконавчою дирекцією Фонду до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами банку, то зазначене не свідчить про протиправність дій останніх, та відповідно не може бути підставою для визнання правочину, укладеного між позивачем та банком, нікчемним, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Частинами 1 та 2 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідного судового рішення щодо визнання укладеного позивачем договору та здійсненої транзакцій з перерахування грошових коштів недійсними відповідачами суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2015 на рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 95 000 грн 00 коп., суд звертає увагу, що переказ грошових коштів здійснено до запровадження тимчасової адміністрації, тобто до 20.02.2015.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право особи на мирне володіння майном знайшло своє відображення і у Рішеннях Європейського Суду з прав людини, рішення якого відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права, зокрема, у справі «Золотас проти Греції» (№ 66610/09, 29/01/2013), згідно якого особа, яка розмістила грошову суму в банку, передавала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, і в разі використання з метою отримання прибутку він повинен був повернути еквівалентну суму вкладнику після припинення дії угоди; отже, власник рахунку сумлінно міг вважати, що його вклад у банку знаходиться в безпеці, особливо при отриманні відсотків; власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуації, що загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно вчинити дії відповідно до закону і зберегти право на захист свого майна.

ОСОБА_5, яким перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатись коштами, які є його власністю. Відповідачем не надано доказів, що дії останнього щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечить закону.

Також, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону внаслідок яких правочин позивача з ОСОБА_5 є нікчемним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесені безпосередньо вкладником та в статті 2 передбачає, що кошти, які надійшли для вкладника, вважаються вкладом.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

В судовому засіданні встановлено, що на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунки до банку позивачу видано відповідне платіжне доручення засвідчене установою банку та підписом працівника, що свідчить про внесення коштів на депозит банку відповідно до укладеного договору. Факт отримання банком коштів не заперечується і відповідачами.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку визнати протиправним і скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №11 від 9 вересня 2015 року «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними», в частині визнання нікчемними транзакцій та правочинів щодо рахунків, відкритих на ім’я ОСОБА_2.

В контексті наведеного, суд зазначає, що за відсутності підстав нікчемності правочину уповноважена особа Фонду зобов'язана включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак вказаних дій не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Щодо позовних вимог про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає, що відповідно до пункту 12 розділу ІІ Положення №14 протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики.

Крім того, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію про рахунок цього вкладника.

Вирішуючи спір по суті, суд також приймає до уваги, що згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Одночасно, у своїх позовних вимогах позивач просить зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Стандарт» подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, ОСОБА_2, НОМЕР_3, виданий 15.02.2002 Уманським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, зав. Привокзальний, 39 як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом в публічному акціонерному товаристві «КБ «Стандарт» рахунок № 26201001018195 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, станом на час розгляду справи відповідно до Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою створюється та передається до Фонду саме перелік рахунків за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а не перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом. Отже, позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і у цій частині.

З огляду на те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право позивача на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, суд вважає, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «КБ «Стандарт» включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Щодо посилання відповідача на необхідність застосування до даних спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16 суд зазначає, що у вказаній справі спір виник з підстав порушення права власності певної особи на конкретне майно.

Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 55, ч. 3 ст. 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

З метою реалізації конституційних прав кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, захисту виборчих прав, права на доступ до публічної служби тощо в Україні в системі судів загальної юрисдикції утворено адміністративні суди.

За змістом ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Законодавство не містить визначення терміну «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суд повинен враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суд повинен враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 171 та ч. 1 ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України до юрисдикції адміністративних судів належить вирішення питання щодо законності (крім конституційності) підзаконних правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Суд повинен звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відтак, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративного суду щодо вирішення адміністративних справ, судом враховується, що Кодексу адміністративного судочинства України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції:

понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України;

визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у ч. 1 ст. і 7 Кодексу адміністративного судочинства України;

встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України);

встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

З підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Частиною другої цієї статті визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 34 цього Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно із ч. 1 ст. 54 зазначеного Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою, публічного права. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Після введення у банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду реалізує свої повноваження, передбачені, зокрема, статтею 38 цього Закону, й діє як суб'єкт публічного права.

Відповідно до ст. 1 цього Закону уповноважена особа Фонду – працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Таким чином, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того судом враховуються, правова позиція Вищого адміністративного суду України, висловлена, зокрема, в ухвалі від 12.04.2016 у справі № К/800/21063/15 (К/800/21185-15), де суд касаційної інстанції вказує, що після введення у банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду реалізує свої повноваження, передбачені, зокрема, статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», й діє як суб'єкт публічного права.

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд зазначає, що рішенням виконавчої дирекції Фонду № 208 від 12.11.2015 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт».

Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Стандарт» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 16.11.2015.

А тому при заміні первинного відповідача по даній справі його правонаступником суд керувався вказаним рішенням та врахував практику Київського апеляційного адміністративного суду у даній категорії справ, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює свої повноваження через уповноважених осіб. Уповноважені особи Фонду здійснюючи функції Фонду діють від імені Фонду у спосіб та порядку визначеному Конституцією та законами України, а тому рішення, прийняті за результатами їх діяльності не є персоніфікованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 86, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.09.2015 № 11 «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними» в частині визнання нікчемними транзакції та правочину щодо рахунку, відкритого на ім’я ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» включити дані про рахунок ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1 948 (одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 25.07.2017.