Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 3393 / 2009 р. Головуючий у 1 інстанції: Трубкін Ю.К.
Суддя-доповідач: Савченко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.
суддів: Стрелець Л.Г., Савченко О.В.
при секретарі: Бурима В.В.
за участю прокурора: Красних О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Аграрного рибогосподарського ТОВ „Дніпро” про визнання права власності на майно, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до АРГ ТОВ „Дніпро”, як правонаступника рибколгоспу „Шлях рибака”, реформованого в подальшому в аграрний риболовецький кооператив „Дніпро”, про визнання права власності на майно.
У позові зазначав, що був членом рибоколгоспу „Шлях рибака”, а в подальшому - риболовецького кооперативу.
Рішенням комісії з паювання АРК „Дніпро” від 30.01.2002 року вартість виділеного йому майнового паю була визначена у сумі 35006 гр., а 28 березня 2005 року Кушугумською селищною радою йому було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена вказаного кооперативу у розмірі 59371 гр. або 3, 409% від пайового фонду кооперативу.
Посилаючись на те, що на хоча на його майновий пай було виділено певне майно, у тому числі об”єкти нерухомості по АДРЕСА_1, однак від документального оформлення права на це майно відповідач ухиляється, просив визнати за ним право власності на : адмінбудівлю літ. А, склад літ. Б, вбиральню літ. В, гараж літ. Г, навіс літ. Д, гараж літ. Є, паркан № 1, майданчик ПЗМ, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, поклавши на ЗМБТІ обов”язок зареєструвати вказане майно на його ім”я у частковій власності у розмірі 65/100 часток.
Просив також визнати право часткової власності у розмірі 65/100 часток на кіль-блок, 4 човна, катер, 2 мотори „Віхрь”.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2005 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на 65/100 частин майна, яке складається з адмінбудівлі літ. А, складу літ. Б, вбиральні літ. В, гаражів літ. Г та літ. Є, навісу літ. Д, паркану № 1, майданчику ПЗМ, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. На ЗМБТІ покладено обов”язок провести державну реєстрацію права власності на вказане майно ОСОБА_1 у частковому відношенні у розмірі 65/100 часток.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 65/100 часток майна, яке складається з кіль-блока, човнів ЯЗ 1984, ЯЗ 2005, ЯЗ 2024, ЯЗ 2037, катеру СМБ 1922, моторів „Віхрь” 0616, 8527, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов”язано Головну державну інспекцію безпеки судноплавства Середньодніпровського регіонального представництва Держфлоту України провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане майно у частковому відношенні у розмірі 65/100.
В поданій в інтересах держави апеляційній скарзі прокурор Комунарського району м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд в Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України(1963р.), що був чинним на час розгляду справи, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені у судовому засіданні.
Законність рішення передбачає додержання і правильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Рішення повинно ґрунтуватися на всіх підтверджених обставинах, що мають значення для справи, висновки суду мають відповідати встановленим обставинам і дослідженим ним доказам.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив лише з того, що згідно з майновим сертифікатом № 360, виданим 28 березня 2005 року головою Кушугумської селищної ради на ім”я позивача, останній має право на 3, 409 % пайового фонду аграрного рибогосподарського кооперативу „Дніпро” вартістю 59371 гр., а заявлені ним вимоги щодо права власності на конкретне рухоме та нерухоме майно визнані ТОВ „Дніпро”, яке є правонаступником кооперативу.
З вказаним висновком погодитися не можна , оскільки суд дійшов його без всебічного, повного, об”єктивного з”ясування дійсних обставин справи, прав та обов”язків сторін у спірних відносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст. 166 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або виділяється майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.
За змістом цієї правової норми за кооперативом зберігається земельна ділянка та нерухоме майно, необхідне для його виробничої діяльності і не може бути виділено члену кооперативу, який вийшов з цього кооперативу. Йому виплачується вартість паю або виділяється майно, яке, за змістом цієї норми, не впливає на виробничу діяльність кооперативу. При цьому зберігається кооператив, як суб”єкт господарювання, за ним зберігається майно, яке йому необхідне для діяльності та земельна ділянка.
Крім того, питання виділу конкретного майна із власності виробничого кооперативу є виключною компетенцією останнього.
Вирішуючи спір, суд зазначених вимог закону не врахував.
В порушення вимог ст. 202-1 ЦПК України(1963р.), суд не з”ясував, чи мали місце обставини, якими обґрунтовується позов, якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
В матеріалах справи відсутній Статут аграрного рибогосподарського кооперативу „Дніпро”, рішення стосовно виділу паїв у натурі, дані про дату, умови та порядок створення на базі кооперативу товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпро”, про склад майна виробничого кооперативу, яке з нього було виділено в натурі на паї , яке в подальшому увійшло до статутного фонду товариства.
Визнаючи за позивачем право власності на конкретне майно, у тому числі на нерухоме, правовий статус вказаного майна, його державну реєстрацію суд не перевірив, не встановлював також власника чи користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій розташоване це нерухоме майно, орган влади з питань земельних ресурсів до участі у справі не залучив.
Не були встановлені та залучені до участі у справі інші співвласники майна, виділеного ОСОБА_1 у часткову власність.
Постановлюючи рішення, суд послався на те, що відповідно до оригіналів документів, оглянутих у судовому засіданні, саме відповідач ТОВ „Дніпро” в силу правонаступництва на момент розгляду справи являлося власником спірного майна, у тому числі нерухомого. Між тим, як вбачається із протоколу судового засідання від 02.06.2005 року(а.с.13), подання зазначених письмових документів в якості доказів в ньому не зафіксовано, копії таких документів, посвідчених у відповідності до вимог ст. 51 ЦПК України(1963 року), в матеріалах справи також відсутні.
Припущені судом порушення норм процесуального права відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є безумовними підставами для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд , а за оскільки спір стосується нерухомого майна – то справу слід направити до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, враховуючи, що нерухоме майно по АДРЕСА_1 знаходиться на території не Запорізького району Запорізької області, а Комунарського району м. Запоріжжя.
Справа була розглянута судом з порушенням правил виключної підсудності, встановлених ст. 130 ЦПК України(1963 року) , що був чинним на час розгляду справи.
Визначаючи підсудність, колегія виходить з того, що відповідно ж ч.1 ст. 114 ЦПК України 2004 року, що набрав чинності з 01.09.2005 року, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред”являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, а порушення правил виключної підсудності п.6 ч.1 ст. 311 ЦПК України 2004 року визначено в якості безумовної підстави для скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави - задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02 червня 2005 року по даній справі – скасувати, справу направити на новий розгляд до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: