Справа № 22- ц- 3236 / 2006 рік. Категорія: стягнення боргу.
Головуючий 1 інстанції: Вергун І.В. Доповідач : Кокоша В.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Котелевець А.В., суддів - Кокоші В.В., Хорошевського О.М., при секретарі - Горпинич О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт" Ізюмського району Харківської області на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „ Моноліт „ Ізюмського району Харківської області - про стягнення заборгованості за оренду землі, пені за затримку розрахунку та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування своїх вимог вона посилається на те, що 5 березня 2000 року між нею та відповідачка по справі було укладено договір оренди земельного паю, загальною площею 7,94 га строком на 4 роки, відповідно до якого відповідач зобов'язався сплачувати їй річну орендну плату у розмірі 310 грн.
В порушення вимог пункту 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року за № 92/ 2002 „ Про додаткові заходи по соціальному захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" із змінами внесеними Указом Президента України від 13 вересня 2002 року за № 830/2002, відповідач недоплатив їй орендну плату за користування земельним паєм в 2002 - 2004 роках у розмірі 2454 нрн.72 коп., що вимусило її звернутися до суду.
Відповідно до розділу 3 Типового договору оренди, відповідач зобов'язаний сплатити їй пеню у розмірі 0,2 % від суми недоїмки за кожний день прострочи у зв'язку з несвоєчасною виплату орендної плати, яка складає 3117 грн.88 коп.
Діями відповідача їй завдано також моральну шкоду у розмірі 2000 грн., яка підлягає стягненню з ТОВ „ Моноліт".
У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про забезпечення доказів по справі шляхом призначення почеркознавчої експертизи посилаючись на те, що підпис позивачки на договорі оренди від 5 березня 2000 року не співпадає з підписами на додатковій угоді від 24 березня 2004 року, позовній заяві, заявах про забезпечення позову та витребування документів.
Позивачка ОСОБА_1 клопотання не визнала та підтвердила ідентичність своїх підписів на всіх зазначених представником відповідача документах.
Ухвалою Ізюмського районного суду Харківської області від 19 квітня 2006 року у задоволенні клопотання відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити ухвалу, якою задовольнити його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статей 10 та 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Так, позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог надала суду ксерокопію договору оренди земельної частки (паю) від 5 березня 2000 року з підписом орендодавця ОСОБА_1 та підписом орендатора ОСОБА_2 посвідченого печаткою сільськогосподарського виробничого кооперативу „ Моноліт „ а також ксерокопію додаткової угоди від 24 березня 2004 року про продовження терміну договору оренди земельного паю, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ „Моноліт", яке виникло в результаті реорганізації СВК „Моноліт".
В своїх запереченнях проти позову представник відповідача посилаючись на те, що договір оренди земельної частки (паю) від 5 березня 2000 року не укладався між СВК „Моноліт" та позивачем по справі і є фальсифікацією.
У відповідності з частиною 1 та 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Матеріали свідчать, що зазначена цивільна справа знаходиться на стадії судового розгляду, докази сторін щодо обґрунтування своїх вимог і заперечень ще будуть судом оцінюватися нарівні з іншими доказами при вирішенні справи по суті.
Посилання в апеляційній скарзі представника відповідача на те, що відповідно до вимог частини 1 ст. 143 ЦПК України призначення судом експертизи за заявою осіб, які беруть участь у справі є його обов'язком, а не правом, не ґрунтується на законі.
Випадки обов'язкового призначення експертизи судом в цивільному судочинстві передбачені ст. 145 ЦПК України. Обставини на які посилається представник відповідача, не є безумовною підставою для призначення відповідної експертизи.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні доказів є законною. Підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 312, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт „ Ізюмського району Харківської області відхилити.
Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.