Справа № 2-573-09  

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України  

28 вересня 2009 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Криві Ю.В., розглянувши  у відкритому    судовому засіданні  в залі суду м. Сватове, матеріали цивільної справи за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання договору  довічного утримання та виселення,  

В С Т А Н О В И В:  

 Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, визнання втратившим право на проживання та про виселення.

 28.09.2009 року суд на місці ухвалив провести заочний розгляд справи.

 В  позовній заяві позивач зазначив ,  що він проживає один в своєму будинку в м. Сватове по вул. Весела, 143. За своїм станом здоров’я та віком, він не має можливості  сам вести господарство та здійснювати за собою догляд. В червні 2005 року за пропозицією відповідача,який є його племінником ,  з останнім уклав  договір  довічного утримання, згідно якому він (відповідач) зобов’язаний був здійснювати за ним (позивачем)догляд, годувати його та утримувати, а після його смерті, до відповідача у власність повинен був перейти його будинок. Перші місяці племінник  здійснював за ним догляд, прописався сам та прописав свою дружину в цьому будинку, а потім відповідач з дружиною купили квартиру і виїхали проживати окремо.  Після цього відповідач почав їздити на заробітки і перестав виконувати свої зобов”язання за договором, перестав здійснювати догляд . Він змушений був  звертатись до сусідів , знайомим  за допомогою,   готувати собі їжу    він сам не взмозі .В зв’ язку з цим його стан здоров’я погіршився . Зараз він бажає знайти собі нового опікуна, але ніхто не хоче його доглядати, оскільки існує договір з відповідачем про довічне його утримання. Просить суд розівати договір довічного утримання між ним та відповідачем, а також виселити відповідача з його будинку.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні  з підстав , зазначених в  позові.       Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що дружина позивача памерла  і ОСОБА_1 залишився проживати сам, оскільки дітей вони не мали. Відповідач брав на себе обов’язки  утримувати та доглядати позивача. Приблизно в квітні 2006 року відповідач придбав нове житло і переїхав від позивача.  Дійсно на теперішній час ніхто не доглядає  позивача, не допомагає вести господарство, не готує йому їжу, дідусь не може оформити собі субсидію, оскільки відповідач у нього прописаний. На його звернення до ОСОБА_2, останній відмовчується,  не спілкується, не приходить до нього. Тому просить суд розірвати договір довічного утримання, укладений між сторонами, визнати відповідача втратившим  право на проживання  в будинку , належному позивачу та виселити  його з даного будинку.    

 Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання  не з’явився, не повідомивши суду про причини своєї неявки, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, відповідно  до вимог ч.3 ст.76 ЦПК України. Заяв від нього про причини неявки  чи перенесення розгляду справи  до суду не надходило.  

 Свідок  ОСОБА_4 суду пояснила, що знає позивача. Їй відомо, що у 2005 році він зі своїм племінником ОСОБА_2 уклали договір довічного утримання і після цього приблизно в серпні-вересні 2005 року ОСОБА_2 переїхав проживати зі своєю дружиною до позивача. Пожили приблизно півроку, потім вони купили квартиру і переїхали від дідуся. Деякий час ОСОБА_2 ще їздив до дідуся, а потім почав їздити на заробітки. Декілька разів приходила ОСОБА_2 мати, тобто сестра позивача, садила картоплю, але потім зовсім  вони перестали ходити, навідувати ОСОБА_1 Відповідач виїхав від позивача  приблизно наприкінці 2006 року і вже більше двох років ніхто його не доглядає.  

Свідок  ОСОБА_5 в судовому  засіданні пояснив, що знає сторони  і йому відомо , що   між ними  укладений договір довічного утримання. На теперішній час дідусь проживає сам, а ОСОБА_5 з дружиною поїхав на заробітки, тривалий час  ніхто позивачу не допомагає.  

Суд, заслухавши позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає  , що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню  виходячи з наступного :

-   згідно копії свідоцтва про право власності  на долю в спільному майні подружжя, позивачу та його дружині на праві влсності належить будинок № 143 по вул. Веселій м. Сватове (а.с.7), де позивач і проживає на даний час (а.с.4-6). Дружина позивача, ОСОБА_6, померла 21 березня 2003 року (а.с.8). Між позивачем та відповідачем був укладений договір довічного утримання (а.с.13-14), після чого відповідач був прописаний за адресою позивача (а.с.10-11). В судовому засіданні позивач та його представник, а також свідки підтвердили суду факт того, що дійсно відповідач вже більше двох років не піклується про позивача, не здійснює за ним догляд, а отже не виконує свої зобов”язання за укладеним договором довічного утримання. .

Згідно до п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України,договір довічного утримання (догляду)  може бути розірваний  за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

 Згідно до ч.2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.    

Вимоги позивача про виселення  відповідача з належного йому будинку за адресою м.Сватове  вул.Весела 143 не підлягають задоволенню  через їх безпідставнісить, оскільки  позивачем не доведено суду підстав наявності  укладення  сторонами та існування   укладеного між ними договору  найму  жилого приміщення ,  в зв”язку з чим судом  могли б бути застосовані  норми  Житлового кодексу Української  РСР , які  встановлють  можливість виселення  наймача   або  членів сім”ї власника жилого будинку, на які позивач посилається в  поданому ним позові.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.  653, 744-756 ЦК України, ст. ст. 213-215, 294  ЦПК  України,

В И Р І Ш И В:  

Позовні  вимоги ОСОБА_1   задовольнити  частково.  

Розірвати договір  довічного  утримання , укладений 9 червня  2005  року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  посвідчений   державним нотаріусом  Другої Сватівської державної нотаріальної контори  ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі № 852.  

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право  користування  жилим будинком № 143 по вул.Веселій м.Сватове та зняти  його  з реєстрації  за даною адресою.  

В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_1 відмовити за  безпідставністю.  

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше п’яти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалась заява, не  включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення може бути  оскаржено  позивачем в загальному  порядку , встановленому ЦПК  України. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів  з дня його  проголошення . Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти  днів після подання заяви  про апеляційне  оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо  заяву про апеляційне  оскарження не було подано.                У разі  подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду  справи апеляційним судом.    

Суддя                                                          О.А. Гашинська