ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

21.07.2017 Справа № 917/1/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", вул. Будька 45 А, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300 про відстрочку виконання рішення суду (вх. канцелярії суду №8817 від 14.07.2017р.) по справі №917/1/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро2", Дніпропетровська, 1, с.Шевченко, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52053

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", вул. Будька 45 А, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 1 357 277,85 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін:

від заявника (відповідача): ОСОБА_1 дов. б/н від 03.07.2017р.

від стягувача (позивача): не з"явився

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" звернулося до суду про відстрочку виконання рішення по справі №917/1/16.

Представник заявника підтримав у заяву про відстрочку виконання рішення в повному обсязі.

Представник стягувача в судове засіданні не з»явився та до суду надіслав клопотання про відкладення розгляду заяви. Суд подане клопотання відхилив з огляду на те, що відповідно до ст. 121 ГПК України, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою у десятиденний строк у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення заяви доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомив належним чином стягувача про дату, час і місце судового розгляду, заява розглядається без участі представника стягувача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника боржника, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.11.2016 у справі № 917/1/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро 2" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 881977,85 грн. основного боргу та 13229,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р., рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін.

30.01.2017р. на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р., які набрали законної сили 17.01.2017 р. видано наказ.

14 квітня 2017 року від боржника до суду надійшла заява про відстрочку виконання рішення від 22.11.2016 року по даній справі.

Заява обґрунтована тим, що ТОВ «Лозівський молочний завод» є переробним підприємством харчової промисловості України. Основним видами продукції, які виготовляє ТОВ «Лозівський молочний завод» є твердий сир та інші молочні продукти. З метою ведення своєї господарської діяльності Товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб - сільськогосподарських виробників, яким являється і ТОВ «Приват-Агро 2».

Протягом останніх 10 років основними ринками збуту продукції ТОВ «Лозівський молочний завод» були Російська Федерація та Республіка Казахстан. У зв'язку з проявом агресії з боку Російської Федерації до України та політичною ситуацією, що склалася у країні, було заборонено ввезення та реалізація на території Російської Федерації продукції українських товаровиробників, у тому числі і ТОВ «Лозівський молочний завод». Крім того, Російською Федерацією було введено всілякі обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Фактично ТОВ «Лозівський молочний завод» було закрито основний ринок збуту своєї продукції. Дана подія є загальновідомим фактом в розумінні законодавства та неодноразово висвітлювалася практично усіма національними та зарубіжними засобами масової інформації.

Зазначені обставини фактично позбавили ТОВ «Лозівський молочний завод» можливості своєчасного проведення розрахунків з постачальниками за отриману молочну сировину та іншу продукцію (товар), який використовується ТОВ «Лозівський молочний завод» в процесі переробки молочної сировини та виготовлення власної продукції.

Як наслідок, до ТОВ «Лозівський молочний завод» звернулася велика кількість контрагентів з позовами про стягнення заборгованості (відповідна інформація доступна у реєстрі судових рішень).

Все це разом призвело до вкрай скрутного фінансового становища ТОВ «Лозівський молочний завод».

Згідно висновків аудиту, проведеного на ТОВ «Лозівський молочний завод», аудитори прийшли до висновку, фінансовий стан Товариства не стійкий. У зв'язку з відсутністю власних коштів, Товариство залежне від залучених, та здійснює фінансування діяльності за рахунок джерел зовнішнього фінансування (кредитів банку та короткострокової кредиторської заборгованості). Товариство, маючи на сьогодні низькі значення ліквідних активів, що призвело до нульових значень показників абсолютної ліквідності, не має можливості своєчасно погашати короткострокову заборгованість за рахунок власних грошових коштів. Одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ «Лозівський молочний завод» є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, про що свідчать показники коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності Товариства, та призведе до повної неплатоспроможності Товариства і ризику банкрутства.

Судами України вже винесено ряд рішень про стягнення з ТОВ «Лозівський молочний завод» заборгованостей, що спричинило збільшення фінансового навантаження на Товариство за рахунок стягнення виконавчого збору; арешт рахунків та майна ТОВ «Лозівський молочний завод» блокує його господарську діяльність та унеможливлює виконання підприємством своїх зобов'язань як перед ТОВ «Приват-Агро 2».

Наразі ситуація ускладнюється арештом коштів на рахунках та майна, що паралізувало господарську діяльність товариства - позбавляє останнього можливості сплачувати відсотки за кредитами, що викликає накопичення заборгованості перед банком, у якого майно товариства перебуває у заставі, а також розраховуватися за готову продукції.

30 березня 2017 р. Відділом державної виконавчої служби Лозівського МРУЮ Головного територіального управління юстиції в Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. у справі № 917/1/16 про стягнення з ТОВ «Лозівський молочний завод» на користь ТОВ «Приват-Агро 2» заборгованості.

Державним виконавцем в межах відкритого виконавчого провадження було накладено арешти на майно та грошові кошти ТОВ «Лозівський молочний завод», що призвело до реальної загрози по погашенню заборгованості та виплаті поточної заробітної плати; сплати банківських кредитів; виконання товариством затверджених судом мирових угод; проведення розрахунків з бюджетами; сплатою комунальних платежів; здійсненням розрахунків з постачальникам сировини та енергоносіїв.

Зважаючи на викладене, ТОВ «Лозівський молочний завод» просить суду відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. у справі № 917/1/16 на 15 місяців.

При вирішенні заяви про відстрочку суд приймає до уваги наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом враховується ситуація, що склалася на міжнародному ринку збуту продукції відповідача, можливість настання негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника, фінансовий стан відповідача. В підтвердження тяжкого фінансового становища боржником надано Звіт незалежного аудитора.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем з незалежної від його волі причин, дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто відстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, а тому наявні виняткові обставини для відстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідач на даний час неспроможний виконати рішення суду з об'єктивних причин, які не залежать від відповідача.

При цьому, суд враховує заперечення з боку позивача, та вважає, що визначений боржником строк відстрочки на 15 місяців є надмірно тривалим для виконання рішення. А тому, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. у справі № 917/1/16 на 12 місяців.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання відстрочки виконання рішення суду від 22.11.2016р. (вх. канцелярії суду №8817 від 14.07.2017р.) по справі №917/1/16 - задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 22.11.2016р. по справі № 917/1/16 на 12 місяців.

3. В іншій частині вимог - в задоволенні заяви відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.