Копія
Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2243/2009р. Головуючий у І інстанції: Мурашко С.І.
Категорія: 27 Доповідач: Гайсюк О.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
03 листопада 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді: Белінської І.М.,
суддів: Гайсюка О.В., Чорнобривець О.С.
при секретарі: Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАСТ «Надія» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАСТ «Надія» про стягнення боргу за договором позики.
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАСТ «Надія» про стягнення боргу за договором позики.
Зазначила, що 02 грудня 2002 року між нею та ЗАСТ «Надія» було укладено договір позики на суму 350 доларів США, що на момент укладення договору складало 1865 грн. При поверненні позики відповідач за умовами договору повинен сплатити 1% від суми позики за кожний місяць періоду заборгованості.
Також 12 червня 2004 року вона уклала договір позики з відповідачем на суму 12 600 грн. під 2% від суми боргу в місяць.
28 грудня 2005 року вона уклала з відповідачем договір позики на 40 000 грн. під 2% в місяць і в цей же день з відповідачем вона уклала договір застави, за яким їй відповідач передав майна на суму 54 000 грн. Цим же договором був встановлений граничний строк дії договорів позики та договору застави – 01 травня 2007 року.
Посилаючись на це, а також на те, що відповідач до цього часу лише частково погасив заборгованість, позивачка просила стягнути на свою користь з відповідача 54 465 грн. боргу за рахунок предмета застави, та проценти за користування сумою позики, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних – всього 65 474,85 грн.
У травні 2009р. позивачка уточнила вимоги просила стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики з урахуванням індексу
- 2 -
інфляції – 72 681,74 грн., відсотки за користування грошовими коштами – 41 457,80 грн., та 3 % річних за прострочення виконання договорів позики в сумі 2 399,15 грн. (а.с.47 - 48).
У липні 2009 року позивачка уточнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь 117 698,82 грн. з яких борг з урахуванням індексу інфляції 67 989,23 грн., відсотки – 46 639,23 грн., 3% річних – 3069,81 грн. (а.с.84-86).
Рішенням Кіровоградського районного суду від 04 серпня 2009 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнуто за договором позики 114 343, 86 грн., з яких основний борг – 44 402,5 грн., індекс інфляції – 21 777,8 грн., відсотки – 45 212, 3% річних – 2 951,56 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представники ЗАСТ «Надія» доводи апеляційної скарги підтримали. Позивачка і її представник з доводами скарги не погодилися.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12 червня 2004 року, 02 грудня 2002 року та 28 грудня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗАСТ «Надія» були укладені договори позики, за якими позивачка передала відповідачу грошові кошти на загальну суму 54 400 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти до 01 травня 2007 року, що підтверджено договорами позики (а.с.134, 135, 136), які підписані сторонами, зокрема директором ЗАСТ О.Г. Шаповаловим, а також договором застави (а.с.133).
Ці обставини підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду представник ЗАСТ «Надія» - директор Товариства Шаповалов О.Г., який зазначив, що він діючи в межах повноважень, які надані йому Статутом товариства (а.с.145 - 164), всі три договори позики з ОСОБА_1 підписав лише після того, як впевнився, що гроші від неї поступили в касу підприємства і при цьому він знав, що касові документи оформлені не на ОСОБА_1., а на інших осіб. Із позичених грошей позивачці повернуто 10 000грн., а залишок боргу не повертається лише через те, що підприємство на цей час має великі фінансові проблеми. Оскільки всі три договори позики не були безгрошовими, то 28.12.2005 року він підписав і Договір застави, в якому була зазначена вся сума боргу за трьома договорами позики – 54 400 грн. та зазначено, що граничний строк дії договорів позики і повернення позики до 01.05.2007р. (а.с.53).
Отже, відповідно до вимог ст.1047 ЦК позивачка надала до суду письмові докази на підтвердження укладення договорів позики та їх умов. Це письмові договори позики (а.с.134, 135, 136), письмовий договір застави (а.с.133) та журнал - ордер і відомості по рахунку 6811 ЗАСТ «Надія» (а.с.95 - 103), яким суд дав правильну оцінку, перевіривши їх і шляхом допиту свідків.
Відповідно до ст. 1051 Цивільного кодексу позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були
- 3 -
одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений в письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, або одержані у меншій кількості ніж встановлено договором.
Але представник відповідача – директор ЗАСТ «Надія», який підписував договори позики не лише визнав, що гроші були насправді одержані від позивачки, а і підтвердив що і сума грошей встановлена договорами отримана фактично.
За таких обставин договори позики слід вважати такими, що неоспорені за безгрошовістю.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу за договорами позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (ст. 625 ЦК України).
Відповідач не надав доказів, які б спростували розрахунки наведені в рішенні суду щодо розміру цього боргу.
Але висновки суду про необхідність стягнення з відповідача процентів за користування позикою не відповідають діючому законодавству.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Пунктом 5 розд. VIII «Прикінцевих положень» Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно – правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, якщо інше не передбачено цим законом.
Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 Закону), фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст. 1 Закону).
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом.
Отже, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Оскільки рішення суду в частині спору про стягнення процентів ухвалено з порушенням норм матеріального права, то рішення суду необхідно змінити, та стягнути з відповідача на користь позивачки борг за договорами позики в розмірі 69 131 грн. 86 коп., з яких основний борг – 44 402,50 грн., нарахування відповідно до індексу інфляції – 21 777 грн. 80 коп., 3% річних від простроченої суми – 2 951,56 грн., а також судовий збір у сумі 691 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 30 грн., а всього 69 852,86 грн.
Керуючись п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ЗАСТ «Надія» задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського районного суду від 04 серпня 2009 року змінити.
- 4 -
Стягнути із ЗАСТ «Надія» на користь ОСОБА_1 за договорами позики укладеними між нею та ЗАСТ «Надія» 02 грудня 2002р., 12 червня 2004 року та 28 грудня 2005 року борг в розмірі 69 131 грн. 86 коп., з яких основний борг – 44 402,50 грн., індекс інфляції – 21 777 грн. 80 коп., 3 %
річних – 2 951, 56 грн., а також судовий збір у сумі 691 грн. та 30 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи, а всього стягнути із ЗАСТ «Надія» на користь ОСОБА_1 69 852,86 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області О.В. Гайсюк