Україна

Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа № 22 –1992-2009р                         Головуючий у 1 інстанції: КарпенкоО.Л.

 Категорія:  33                                           Суддя-доповідач:   Савченко С.О.

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

21 жовтня  2009 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

 Головуючого: Кіселика С.А.                                          

 Суддів: Франко В. А., Савченко С.О.  

 При секретарі: Ліпкіній Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державного казначейства України та ОСОБА_1  на рішення Ленінського  районного суду м. Кіровограда від 30 червня  2009, -

В С Т А Н О В И Л А :

    В червні 2007 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до державного казначейства про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 700 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн.

    Свій позов ОСОБА_1 мотивував тим, що вироком Ленінського районного суду від 14.01.04 року він був засуджений за ст.. 125 ч.1 КК України до штрафу в сумі 510 грн. з стягненням  2000 грн моральної шкоди на користь потерпілої.

    Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2005 року вирок залишений без змін.

    Ухвалою Верховного Суду України від 11.10.2005 року вирок та ухвала скасовані. При новому розгляді справи вироком Ленінського райсуду м. Кіровограда від 28.09.2006 року він був виправданий за відсутністю складу злочину. Цей вирок апеляційною та касаційною інстанціями залишено без змін.

    Оскільки він був незаконно засудженим, просить стягнути моральну та матеріальну шкоду.

    В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з уточненям позовних вимог і з урахуванням інфляції просив стягнути з держави Україна 3822 грн. 14 коп. матеріальних збитків.

    Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 червня 2009 року позов задоволено частково. На користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України стягнуто 1500 грн. моральної шкоди. В стягненні матеріальних збитків відмовлено.

    В апеляційній скарзі Державне казначейство України вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати посилаючись на недоведеність в судовому засіданні отримання ОСОБА_1 моральної шкоди.

    ОСОБА_1 також в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов повністю.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги  підтримав.

    Представник відповідача з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 не погодивсь, апеляційну скаргу Державного казначейства України підтримав.

     Перевіривши за матеріалами справи рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав:

    Відповідно до вимог ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження відшкодовується  державою в повному обсязі, ч. 2 цієї ж статті говорить про те, що право на відшкодування шкоди виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку.

    Порядок відшкодування шкоди визначений Законом України від 01.12.1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

    Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 був незаконно засудженим і в відношенні нього постановлявсь судом виправдувальний вирок, а тому він має право на відшкодування шкоди.

    Визначаючи розмір моральної шкоди,  суд 1-ї інстанції врахував характер і ступінь  моральних страждань позивача, фактичні обставини справи. Виходячи з засад розумності, виваженості  та справедливості, суд визначив  суму моральної шкоди в 1500 грн. Позовна вимога позивача про стягнення 50000 грн. моральної шкоди ніякими доказами не підтверджена, а тому не підлягає задоволенню.

    Колегія суддів погоджується в висновком суду 1-ї інстанції в частині відмови позивачеві в стягненні матеріальних збитків. Долучені позивачем до справи копії квитанцій та автобусних квитків не підтверджують  втрати позивачем коштів у зв'язку з незаконним засудженням.

    Відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, судові витрати , пов'язані з  оплатою правової допомоги, відшкодовуються адвокату або іншому фахівцю в галузі права, які мають право на надання правової допомоги (ч.1 ст. 56 ЦПК України). В матеріалах справи відсутній доказ надання правової допомоги позивачеві особою, яка б відповідала вимогам ч.1 ст. 56 ЦПК України.

Наведене вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення є правильним і справедливим, а тому підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись ст.. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державного казначейства України та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 червня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: