Справа № 815/1821/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Корой С.М., суддів Бойко О.Я., Свиди Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування рішення Державної міграційної служби України №12-17 від 10.01.2017р. та зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти заяву щодо визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.07.2013 року позивач звернувся із заявою про надання захисту в Україні. Рішенням Державної міграційної служби України від 10.01.2017р. №12-17 позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач, посилаючись на інформацію по країні громадянського походження, зазначивши, що він не бажає повертатись до країни свого громадянського походження, у зв'язку з воєнними діями, які там відбуваються. За таких обставин, позивач зазначив, що рішення Державної міграційної служби України є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшли до суду письмові заперечення проти адміністративного позову (а.с. 25-33), в яких останній просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що у позивача відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, які визначені п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Також відповідач зазначив, що підтверджено відсутність умов, передбачених п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", які можуть бути розглянуті в контексті надання позивачу додаткового захисту через недоведеність фактів побоювання застосування до нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Позивач в судове засідання 18.07.2017 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Від представника позивача надішла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження від 18.07.2017 року вхід. № 20248/17. До вказаної заяви представник позивача надав доповнення до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено, що 26.07.2013 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем в Україні або особою,яка потребує додаткового захисту.

На підставі особової справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Іраку, позивач є уродженцем м. Мосул мухафази Найнава, за національністю араб, за віросповіданням мусульманин-суніт, рідна мова - арабська, неодружений, дітей не має.

15.12.2016 року ГУ ДМС України в Одеській області за результатами розгляду особової справи позивача, на підставі всебічного вивчення наявних матеріалів - заяви, анкети та протоколів співбесід, складено висновок, згідно якого факти повідомлені заявником стосовно власних переслідувань в країні громадянського походження не можуть бути визнаними підставою для визнання заявника біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (а.с. 44-54).

10.01.2017 року ДМСУ прийнято рішення № 12-17 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Іраку ОСОБА_1 (а.с. 43).

Разом з тим, під час розгляду адміністративної справи, судом встановлено факт відсутності перекладача під час анкетування позивача (а.с. 61-65), заповнення реєстраційного листка (а.с. 70-73), проведення співбесіди 18.06.2014 року (а.с. 104-107) та 13.05.2016 року (а.с. 122-129). Суд зазначає, що анкетування, співбесіди та складання реєстраційного лиска проводилось на українській мові, в свою чергу в матеріалах справи відсутні докази, а судом під час розгляду справи не було встановлено що позивач володіє українською мовою.

Враховуючи зазначене, вказані обставини унеможливлюють встановлення правомірності оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення ґрунтується саме на дослідженні вказаних протоколів співбесід та анкеті.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.

Суд зазначає, що в матеріалах особової справи міститься розписка перекладача (а.с. 66), разом з тим підпис перекладача у відповідних графах анкети позивача (а.с. 61-65), реєстраційного листка (а.с. 70-73), протоколів проведення співбесіди 18.06.2014 року (а.с. 104-107) та 13.05.2016 року (а.с. 122-129) відсутній.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем не забезпечено під час розгляду питання щодо надання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту - перекладача, що є порушенням ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Отже, рішення Державної міграційної служби України №12-17 від 10.01.2017р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вказує на те, що позовна вимога про зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти заяву щодо визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту не може бути задоволена судом, оскільки недотримання порядку розгляду заяви, на думку суду, є підставою для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з повним дотриманням приписів чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст..11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про зобов'язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про скасування рішення Державної міграційної служби України №12-17 від 10.01.2017р. та зобов'язання Державної міграційної служби України прийняти заяву щодо визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту - задовольнити частково.

Рішення Державної міграційної служби України №12-17 від 10.01.2017р. про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - скасувати.

Зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Корой С.М.

Суддя Бойко О.Я.

Суддя Свида Л.І.