ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2007 р.

Справа  № 5/57-07-1181

За позовом: Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління  магістральних газопроводів філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз", м. Одеса.

 

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал”, м. Одеса.   

про зобов'язання укласти договір

           Суддя           Могил С. К.

Представники:  

Від позивача: Висоцький С. О., на підставі довіреності.

Від відповідача: Крівцуненко Т. А., на підставі довіреності.

У судовому засіданні 21.03.2007 року було оголошено перерву до 23.03.2007 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Дочірня компанія "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно –виробничого управління  магістральних газопроводів філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал” про зобов’язання відповідача укласти договір в редакції направленого відповідачеві тексту з врахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодження (врегулювання) розбіжностей.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2007 року було порушено провадження у справі № 5/57-07-1181 за позовом Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно-виробничого управління  магістральних газопроводів філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал” про зобов'язання укласти угоду.

В додаток до відзиву позивачем до суду було надано правове обґрунтування запропонованої у тексті договору з врахуванням протоколу узгодження (врегулювання) розбіжностей редакції спірних положень від 02.03.2007 року №448, відповідно до яких позивач додатково обґрунтував свої позовні вимоги.  

Відповідачем було надано до суду відзив на позов від 02.03.2007 року №1212, в якому відповідач зазначив, що між сторонами не було досягнуто згоди по всіх суттєвих вимогах за договором, а просив суд з урахуванням заперечень викладених у відзиві викласти договір в іншій редакції ніж запропонована позивачем.

З урахуванням поданого відповідачем відзиву, позивачем до суду були подані письмові пояснення на відзив відповідача №19-448/1 в яких позивач наполягає на вирішенні переддоговірного спору та просить суд викласти окремі пункти договору в його редакції, а також просить суд зобов’язати відповідача укласти договір з пунктами які були відсутні у договорі під час розгляду проекту правочину відповідачем. В подальшому позивачем до суду були подані додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог від 21.03.2007 року №19-541 в яких позивач наполягає на задоволенні у повному обсязі його змінених позовних вимог.

Відповідачем до суду були подані заперечення на пояснення позивача на відзив відповідача від 22.03.2007 року №1312 в яких відповідач наполягає на редакції яка запропонована ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”. В наступному відповідачем були подані заперечення на додаткові пояснення позивача від 22.03.2007 року №1313 в яких відповідач зазначає, що між сторонами по справі існують договірні відносини на підставі договору від 01.11.2000 року, дія якого відповідно до його умов пролонгована до 01.11.2000 року.    

В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та залучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін суд встановив:

Позивач, з метою встановлення між ним та відповідачем господарсько –договірних зобов’язань по водопостачанню та водовідведенню разом із супровідним листом від 22.12.2006 року №11-2496 направив для підписання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” проект договору на послуги з водопостачання та водовідведення.

Направлений позивачем проект договору був підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей та направлений позивачу, що підтверджується листом позивача від 16.01.2007 року №25.  

У відповідності з п. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими  суб'єктами –юридичними особами на  підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями.

Крім того, п. п. 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь –які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно –правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Пунктом 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як встановлено судом, відповідач відхилив пропозиції позивача щодо укладання договору шляхом надання протоколу розбіжностей, відповідно до якого окремі положення договору були викладені у іншій редакції ніж запропонована позивачем. Після отримання протоколу розбіжностей позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою лише 11.07.2006 року.

Слід зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України –сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як видно з матеріалів справи та було встановлено судом під час розгляду справи, позивачем не були вжити передбачені п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України заходи щодо укладення договору з відповідачем після отримання протоколу розбіжностей у відповідності з вимогами та у строки встановлені нормами Господарського кодексу України, що фактично передбачає втрату свого юридичного значення для первісної оферти, а на нову оферту поширюються вимоги Цивільного кодексу України, якими встановлені порядок та умови укладання договорів.  

Так, після отримання протоколу розбіжностей позивач не врегулював розбіжності, що виникли та не отримав згоди відповідача на передачу неврегульованих розбіжностей на розгляд до суду, а самостійно без згоди відповідача звернувся до суду з відповідним позовом про зобов’язання ТОВ „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” укласти договір в редакції направленого відповідачеві тексту з врахуванням протоколу розбіжностей та протоколу узгодження (врегулювання) розбіжностей, чім порушив вимоги п. 5 ст. 181 Господарського кодексу України.

Крім того, як встановлено судом, протокол узгодження розбіжностей між сторонами по справі, відповідно до вимог Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України взагалі складений не був, оскільки про його існування відповідач дізнався лише під час розгляду справи.

Фактично, існуючий протокол узгодження розбіжностей, який містися у матеріалах справи та який було надано позивачем, на думку суду носить лише формальний характер. Вказані обставини цілком підтверджуються тим фактом, що під час розгляду справи позивач обґрунтовуючи свої вимоги у заявах №19-448/1 та 19-541 просив суд зобов’язати відповідача укласти договір з пунктами які викладені в редакції, яка взагалі не розглядалась відповідачем та відсутня у протоколі розбіжностей та протоколі узгодження розбіжностей. Тобто, між сторонами по справі існують розбіжності навіть по пунктах які нібито були узгоджені.          

З огляду на вищенаведене, на думку суду на даний час новий договір між сторонами по справі є неукладеним. Слід зазначити, що врегулювання розбіжностей, які виникають при укладанні господарських договорів, фактично є діяльністю сторін за договором, спрямованою на формування змісту договору шляхом компромісів. Такий результат може бути досягнутий шляхом взаємних поступок, відмови однієї сторони від своїх наполягань, прийняття оферентом пропозицій іншої сторони тощо.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що між сторонами по справі існує та діє договір який було укладено раніше, а саме договір №257-4 від 01.11.2000 року, дія якого є пролонгованою відповідно до його умов та додаткових угод до нього, які були укладені між учасниками правочину.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Судові витрати віднести на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          У позові Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Одеського лінійно –виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" про зобов'язання укласти договір відмовити повністю.

Рішення підписано 04.04.2007 року.

          Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя