ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" квітня 2007 р. | Справа № 5/15-07-152 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса;
до відповідача: Науково –дослідного проектно –конструкторського інституту морського флоту України з дослідним виробництвом, м. Одеса.
про визнання недійсним договору
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Паскаль Т. В., на підставі довіреності.
від відповідача: Ігнатов К. О., на підставі довіреності.
У судових засіданнях були оголошені перерви з 28.02.2007 року до 07.03.2007 року, з 07.03.2007 року до 14.03.2007 року та з 14.03.2007 року до 16.04.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "ЕК Одесаобленерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Науково –дослідного проектно –конструкторського інституту морського флоту України з дослідним виробництвом про визнання недійсним договору.
З боку відповідача до суду було заявлено клопотання про припинення провадження у справі оскільки є рішення судів щодо предмету розгляду справи №5/15-07-152. Клопотання судом було розглянуто та у його задоволенні судом було відмовлено, оскільки як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду у справі №29-4/171-05-5536 було визнання недійсними окремих частин договору та позов ґрунтувався на інших підставах. Предметом же розгляду у справі №5/15-07-152 є визнання недійсним всього договору з підстав його невідповідності закону, а тому суд вважає що підстави для припинення провадження у справі відсутні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2007 року, строк розгляду справи було продовжено до 16.04.2007 року.
Відповідач відзив на позов не надав але у судових засіданнях проти позовних вимог позивача категорично заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав та доводів викладених у судових засіданнях.
В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
16.04.2007 року, в останній день строку розгляду справи, через канцелярію суду, позивачем було подано заяву від 16.04.2007 року №21/410 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійним договір та стягнути з відповідача на користь позивача 105 696, 58 грн. У судовому засіданні позивачем було заявлено клопотання про прийняття судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог до розгляду та одночасно було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи. Відповідач проти заявленого позивачем клопотання категорично заперечував та не погодився на продовження строку розгляду справи.
Клопотання про прийняття заяви про збільшення та зміну позовних вимог судом було розглянуто та у його задоволенні судом було відмовлено, оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, дійсно, позивач до прийняття рішення по справі має право змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, але на думку суду, у даному випадку дії позивача свідчать про неналежне користування своїми процесуальними правами та його дії фактично ущемляють і обмежують інтереси та процесуальні права відповідача, а тому заява позивача від 16.04.2007 року №21/410 про збільшення позовних вимог судом до розгляду не приймається.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Позивач, у своєму позові на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про постачання електроенергії від 13.08.2003 року №010100 який укладено між ВАТ "ЕК Одесаобленерго" та Науково –дослідним проектно –конструкторським інститутом морського флоту України з дослідним виробництвом. Позивач вважає, що укладений договір не відповідає вимогам закону, оскільки під час укладання договору було порушено вимоги щодо встановлення класу напруги та замість другого класу відповідачу було встановлено перший клас напруги. Разом з тим, позивач, посилаючись на рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.2006 року у справі №29-4/171-05-5536 вважає що факти невідповідності договору закону вже встановлені судом, а тому не потребують доказування. Ґрунтуючись на доводах викладених у позові та у судових засіданнях, поданих документальних доказах та ст. ст. 48, 59 Цивільного кодексу УРСР позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про постачання електричної енергії №010100 від 13.08.2003 року який укладено між Відкритим акціонерним товариством "ЕК Одесаобленерго" та Науково –дослідним проектно –конструкторським інститутом морського флоту України з дослідним виробництвом.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав того, що укладений договір зараз не діє та в момент укладання договору повністю відповідав вимогам нормативних актів які ставляться до договорів на постачання електроенергії. Відповідач також звертав увагу суду на те, що за весь час дії договору, до моменту укладання нового договору, у сторін за правочином не виникало жодних сумнівів щодо його дійсності та відповідності вимогам закону.
Дослідив матеріали справи, суд вважає що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Договір про постачання електричної енергії це угода двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Постачання електричної енергії за регульованим тарифом це надання електричної енергії споживачу за допомогою власних електроустановок ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на підставі договору за тарифами, які формуються відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до п. 7.1 Правил розрахунки споживачів з постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом здійснюються за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно –правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджені постановою НКРЕ №15/1 від 13.06.1996, у п. п. 1.4, 3.7 передбачають, що роздрібний тариф –це ціна, відповідно до якої, споживачі сплачують кошти за спожиту електроенергію; ліцензіат має право одержувати від споживачів, яким він постачає електричну енергію плату за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з вимогами п. 3.7.4, тобто за формулою, однією з складових якої є клас споживача у відповідності до нормативних методик (документів), затверджених НКРЕ.
Постановою НКРЕ №1052 від 13.08.1998 затверджений Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, який є обов'язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з Порядком споживачі електричної енергії розподіляються на 2 класи, диференційовані за ступенем напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем: 1 клас –споживачі, які отримують від електропостачальної організації електричну енергію із ступенем напруги 35 кВ та вище на межі балансового розподілу; 2 клас –споживачі, які отримують від електропостачальної організації електричну енергію із ступенем напруги нижче 35 кВ на межі балансового розподілу. Порядком також передбачені інші особливості віднесення споживачів до відповідного класу.
В межах кожного класу споживачів зберігаються діючі тарифні групи. Розрахунки за спожиту електроенергію ведуться за показниками розрахункових лічильників згідно з тарифами, встановленими для відповідного класу споживача і тарифної групи.
Виходячи з вимог Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги та фактичних обставин постачання електричної енергії відповідач на момент укладення договору відносився до споживачів 2 класу по напрузі. Як вже зазначалось, цим же Порядком визначена його обов'язковість застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Про те, позивач укладаючи спірний договір з відповідачем визначив відповідача споживачем 1 класу по напрузі, що свідчить про недотримання позивачем вимог зазначеного Порядку.
Вказані обставини також цілком підтверджуються та встановлені рішенням Господарського суду Одеської від 20.06.2006 року у справі №29-4/171-05-5536 та не потребують доказування відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, можна зробити висновок, що договір від 13.08.2003 року №010100 який укладено між ВАТ "ЕК Одесаобленерго" та Науково –дослідним проектно –конструкторським інститутом морського флоту України з дослідним виробництвом не відповідає вимогам закону та має бути визнаний недійсним, але згідно ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За положеннями ст. ст. 75, 76 Цивільного кодексу УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст. ст. 78, 79 цього Кодексу.
Згідно ст. 80 Цивільного кодексу УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
За змістом п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
На думку суду, право на позов у позивача виникло з моменту укладення правочину, оскільки умови щодо встановлення класу напруги є істотними умовами договору і чітко регламентуються нормативними актами, що регулюють діяльність позивача.
У даному випадку слід зазначити, що чинним законодавством не встановлено обмежень щодо застосування позовної давності до позовів про визнання угод недійсними, а тому, враховуючи сплив строків у позові про визнання недійсним з моменту укладення договору про користування електричною енергією від 13.08.2003 року слід відмовити.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи викладені у судових засіданнях доводи сторін, а також надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення підписано 07.05.2007 року.
Видати Відкритому акціонерному товариству ЕК „Одесаобленерго”, код 00131713, (м. Одеса, вул. Садова, 3) довідку на повернення державного мита у розмірі 1 056 (одна тисяча п’ятдесят шість) грн. 97 коп. сплаченого за платіжним дорученням від 13 квітня 2007 року №536.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя