Справа № 2-о-181/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого судді Тютюник М.С.
при секретарі Андрос М.О.
за участю заявника ОСОБА_1, представника заявника – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: сектор у справах громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області про встановлення факту проживання на території України, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України, заінтересованою особою за якою є сектор у справах громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області в якій зазначає, що в січні 1991 року у зв’язку із національним конфліктом у Нагорному Карабаху, а саме армяно - азербайджанським конфліктом у колишньому СРСР, він був змушений переїхати на постійне місце мешкання із зони конфлікту до м. Запоріжжя, тодішньої УСРСР. Покидаючи зону конфлікту, вони із колишньою дружиною втратили своє майно та практично всі свої заощадження, тому після переїзду в січні 1991 року до м. Запоріжжя вони із колишньою дружиною не мали можливості придбати своє житло та оселилися у знайомих його родини в кімнаті № 6 будинку № 10 по вул. Ілліча в м. Запоріжжі. Зареєструватися вперше у м. Запоріжжі він зміг лише 18.05.1993 року. 13.03.2003 року він отримав дозвіл на постійне проживання на території України за адресою: м. Запоріжжя, вул. Державіна, 73/а. Протягом всього часу проживання на території України він не набув громадянства іншої країни, а також відсутність у нього постійної реєстрації на території України у 1991 році, зробило неможливим для нього набуття громадянства України на загальних підставах. За таких обставин, заважаючи що на теперішній час він формально залишається громадянином колишнього СРСР (згідно його паспорта зразка 1974 року), а фактично особою без громадянства, він змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України з 1991 року.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 на заяві наполягав, підтвердив обставини викладені у заяві, пояснив, що наприкінці 1990 року у Нагорному Карабаху виник національний конфлікт, що змусило його покинути місце проживання. В січні 1991 року він із колишньою дружиною переїхав до м. Запоріжжя колишньої УСРСР та оселився без реєстрації в гуртожитку по вул. Ілліча, 10. 18.05.1993 року він тимчасово зареєструвався за адресою: м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, 2 до 15.10.1996 року. 16.07.1997 року він разом із своєю колишньою дружиною виїхав із м. Запоріжжя та зареєструвався за новим місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, але у зв’язку із розлученням із дружиною ОСОБА_3, 19.10.2000 року він виписався із зазначеної адреси та повернувся проживати до м. Запоріжжя, де з 27.05.1999 року по теперішній час працює водієм швидкої медичної допомоги Жовтневого району м. Запоріжжя. 13.03.2003 року отримав дозвіл на постійне проживання на території України за адресою: м. Запоріжжя, вул. Державіна, 73/а, але відсутність у нього громадянства України створює для нього численні незручності при реалізації його прав. Просить заяву задовольнити, встановити факт його постійного проживання на території України з січня 1991 року та, відповідно, станом на 24.08.1991 року.
В судовому засіданні представник заявника – адвокат ОСОБА_2, підтримав пояснення свого довірителя, суду пояснив, що ОСОБА_1 протягом всього часу проживання на території України з 1991 року по теперішній час не набув громадянства іншої країни, відсутність у нього постійної реєстрації на території України у 1991 році зробило неможливим набуття ОСОБА_1 громадянства України на загальних підставах. За весь час перебування на території України його довіритель сумлінно дотримується законодавства України, з 1999 року по цей час працює водієм швидкої медичної допомоги Жовтневого району м. Запоріжжя, сплачує податки, проте відсутність у нього громадянства України створює для нього численні перешкоди щодо реалізації його законних прав, свобод та інтересів, оскільки увесь цей час він формально залишається громадянином колишнього СРСР, згідно його паспорта зразка 1974 року, а фактично є особою без громадянства. Просить суд заяву задовольнити в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи: сектора у справах громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про отримання ними судової кореспонденції.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу без присутності представника заінтересованої особи, повідомленого належним чином, на підставі наявних у матеріалах справи даних та доказів.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він знає ОСОБА_1 з 1991 року, коли він переїхав із Росії в м. Запоріжжя у зв’язку із військовим конфліктом. С кінця січня – початку лютого1991 року ОСОБА_1 мешкав у його батьків в квартирі АДРЕСА_1, винаймав у них кімнату. У 1993 році він виїхав від його батьків та оселився у гуртожитку. 11 років тому вони разом працевлаштувалися до підстанції швидкої допомоги.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в будинку № 10 по вул. Ілліча в м. Запоріжжі він мешкає з 1972 року. В січні-лютому 1991 року ОСОБА_1 шукав житло і він запропонував йому орендувати кімнату у його сусідів в квартирі АДРЕСА_1, де він і мешкав протягом трьох-чотирьох років починаючи з 1991 року. ОСОБА_1 працював водієм, а потім працевлаштувався водієм на машину швидкої допомоги.
Заслухавши пояснення заявника, його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню в зв’язку з наступними встановленими судом обставинами та відповідними до них правовідносинами:
Згідно із ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, зокрема виникнення у заявника права на отримання громадянства України.
Той факт, що заявник ОСОБА_1 з 1991 року проживає на території підтверджується:
- показами заявника ОСОБА_1, яка пояснив, що фактично з кінця січня 1991 року він переїхав із Нагорного Карабаху на постійне місце проживання до м. Запоріжжя де і мешкає, працює по теперішній час за паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року, що створює для нього численні перешкоди в реалізації його законних прав та інтересів;
- поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтвердили в судовому засіданні факт перебування ОСОБА_1 на території України з січня 1991 року;
- копією паспорту громадянина союза радянських соціалістичних республік ОСОБА_1 (V\\\-ЖГ № 672701), яким підтверджено реєстрацію заявника з 18.05.1993 року на території України, а саме за адресою – вул. Радгоспна, 2 в м. Запоріжжі, з 16.07.1997 року реєстрацію за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новобогданівка, вул. Красна, 22 (а.с.7-9);
- посвідкою на право постійного проживання в Україні ЗП № 002502 виданою УМВС України в Запорізькій області 22.04.1999 року (а.с.9);
- відомостями паспорту громадянина СРСР ОСОБА_1 щодо надання йому дозволу на постійне проживання в Україні від 13.03.2003 року (а.с.9);
- копією ідентифікаційного коду ОСОБА_1 виданого йому 28.12.2004 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (а.с. 10);
- довідкою міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя про те, що заявник з 27.05.1999 року та станом на 21.01.2009 року працює водієм ШМД Жовтневого району м. Запоріжжя (а.с. 10)
Таким чином, з огляду на пояснення свідків, досліджені матеріали справи та оглянуті оригінали документів, суд дійшов висновку про доведеність факту проживання заявника ОСОБА_1 на території України постійно з січня 1991 року та, відповідно, станом на 24.08.1991 року, в зв’язку з чим задовольняє заяву.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218, 256 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 24.08.1991 року, починаючи з січня 1991 року, постійно проживав на території України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом безпосередньої подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя М.С. Тютюник