Справа № 2-а-1495/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2009 року в смт. Арбузика Миколаївської області Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
судді - Пі соцького О.М.;
при секретарі - Романенко Т.І.;
з участю представника позивача - ОСОБА_2;
в відкритому судовому засіданні розглянув справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІОДР ВДАІ УМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції Аніщук Андрія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
10 червня 2009 року ОСОБА_1звернувся до Арбузинського районного суду з адміністративним позовом до ІОДР ВДАІ УМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції Аніщук Андрія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 31.05.2009 р. йому зателефонував ОСОБА_1, який повідомив, що його зупинили працівники ДАІ і пред’являють претензії з приводу порушення правил дорожнього руху. Він порадив ОСОБА_1 написати в поясненнях свої заперечення та просити про направлення матеріалів для розгляду в відділення ДАІ за місцем його проживання.
В позовній заяві позивач вказує, що 31.05.2009 р. його безпідставно зупинили працівники міліції поза межами населеного пункту і повідомили, що декілька хвилин тому, та кілометрів 2-3 назад, він пересік суцільну смугу дорожньої розмітки. При цьому ІОДР ВДАІ УМВС України в Черкаській області лейтенантом міліції Аніщук А.В. було складено протокол та постанову, відповідно яким на позивача за порушення п. 34 додатку 2 ( 1.1.) Правил дорожнього руху України накладено адміністративне стягнення по ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в виді штрафу на суму 255 грн. Позивач вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону. Так, він наполягає на тому, що ним не порушувались Правила дорожнього руху, оскільки як водій, він відзначається особливою уважністю та беззастережно дотримується всіх вимог дорожніх знаків. Крім того позивач звертає увагу суду на те, що в даному випадку не застосовувалась фіксація порушення засобами фото та відео зйомки, що передбачена ст.. 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також немає і свідків правопорушення, немає конкретного місця вчинення правопорушення з прив’язкою до найменування автодороги, кілометру, зони дії знаків. Взагалі відсутні відомості про наявність або відсутність дорожньої розмітки. В протоколі та постанові зазначено, що позивач пересік суцільну смугу здійснюючи обгін, але позивач наполягає на тому, що він пересувався на автомобілі зі швидкістю близько 45-50 км/годину, обгонів не здійснював, навпаки, його автомобіль обганяли всі без виключення транспортні засоби. Позивач вважає, що якщо б порушення мало місце насправді, інспектор ДПС для виконання вимог п.п. 3.1, 3.2, 3.3., 3.4 «Інструкції з діяльності підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС України» повинен був попередити та припинити правопорушення. Якщо ж порушення дійсно мало місце, то на думку позивача, відповідачем порушено п. 2.12 вказаної інструкції, ст.. 2, ст.. 10 п. 5, 6 та 12 Закону України «Про міліцію», ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 52-1 Закону України «Про дорожній рух». Також позивач вказує, що у відповідності з п. 13.2 «Інструкції з діяльності ДПС Державтоінспекції МВС України», затвердженої наказом МВС від 13.11.2006 р. № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції і склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці законності і достовірності порушення правил дорожнього руху необхідно мати відомості про цих співробітників щодо проходження ними інструктажу та складання заліків. Пунктами 12.2 та 12.3 вказаної інструкції визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. Позивач звертає увагу суду на те, що з оскаржуваної постанови видно, що його було зупинено не на місці вчинення проступку, що свідчить про те, що він не мав наміру на великій швидкості негайно покинути місце проступку, адже його не наздоганяли працівники ДАІ з сиреною, застосуванням спецзасобів примусової зупинки, тощо. Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що протоколи складаються за місцем вчинення проступку з зазначенням його, але ці дані відсутні в протоколі і постанові. Це, як вважає позивач, не дає результатів для притягнення до адміністративної відповідальності. У постанові крім того, відсутні відомості про докази виміряної швидкості, не вказано, чи діє знак обмеження швидкості та чи наявні суцільна чи будь яка взагалі розподільча смуга. Не зазначено найменування автодороги, та чи порушення сталось в межах чи поза межами населеного пункту. Тобто, позивач наполягає на тому, що в матеріалах про притягнення до адміністративної відповідальності немає жодних доказів того, що ним було порушено будь – які правила дорожнього руху, тому в його діях немає складу правопорушення. .
Суб’єкт владних повноважень будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечив, заперечень не надав.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду:
• копію паспорта ( аркуш справи 2 );
• копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з якої видно, що позивач має право користування автомобілем марки DAEWOO LANOS TF69Y, реєстраційний номер ВЕ7161АІ ( аркуш справи 4 );
• копію протоколу про адміністративне правопорушення, серія АЕ № 398436 (аркуш 5);
• копію постанови № АЕ 398436 ( аркуш справи 15 );
Вислухавши представника позивача та дослідивши надані позивачем докази, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно ж ст. 252 вказаного Кодексу докази оцінюються за внутрішнім переконанням органу, посадової особи, оцінка доказів грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином в даному випадку законом не передбачено обов’язкову наявність засобів доказування, на які посилається позивач (фіксація порушення засобами фото та відео зйомки). Стаття ж 14-1, на яку посилається позивач, не встановлює перевагу одних засобів доказування над іншими, а передбачає можливість притягнення власників (співвласників) транспортних засобів до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Посилання позивача на порушення відповідачем вимог «Інструкції з діяльності підрозділів ДПС …», а саме невжиття заходів до попередження та припинення правопорушення, на думку суду є такими, що не відповідають дійсності. Так, з протоколу та постанови видно, що їх складено на місці вчинення правопорушення і безпосередньо після його вчинення. Посилання ж позивача на невжиття відповідачем заходів до попередження та припинення вже вчиненого порушення, не може бути взято судом до уваги, оскільки виконання таких вимог неможливо.
Посилання позивача на те, що ним не порушувались Правила дорожнього руху, суд вважає бездоказовими, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення видно, що позивач був не згоден, але не навів мотиви своєї незгоди.
Посилання позивача на те, що в протоколі та постанові не вказано свідків, суд вважає несуттєвим з огляду на те, що відповідно вимог ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення прізвища, адреси свідків зазначаються, якщо вони є. Тобто законом передбачено можливість виявлення та фіксації правопорушення безпосередньо відповідною посадовою особою. Стосовно відсутності конкретного місця вчинення правопорушення з прив’язкою до найменування автодороги, кілометру, зони дії знаків, суд вважає, що в протоколі з достатньою точністю зазначено місце вчинення порушення – с. М.Севастьянівка Христинівського району Черкаської області.
Посилання позивача на порушення відповідачем п. 13.2 «Інструкції з діяльності ДПС Державтоінспекції МВС України», затвердженої наказом МВС від 13.11.2006 р. № 1111, стосовно допуску до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом лише співробітників, які вивчили інструкції і склали заліки з використання цих приладів, суд вважає такими, що не стосуються даної конкретної справи, оскільки з наданих суду матеріалів не вбачається, що при виявленні, фіксації порушення застосовувались якісь спеціальні засоби. Стосовно ж проходження співробітниками ДАІ інструктажу та складання ними заліків, суд вважає що ці питання відносяться до внутрішньо організаційних питань, тому не мають значення для розгляду справи. Посилання позивача на те, що його було зупинено не на місці вчинення проступку, і він не мав наміру на великій швидкості негайно покинути місце проступку, суд вважає несуттєвими, оскільки позивача не притягували до відповідальності, передбаченої за невиконання вимог працівників ДАІ.
Також несуттєвими суд вважає посилання позивача на відсутність в протоколі та постанові відомостей про докази виміряної швидкості, вказівки на наявність дії знаку обмеження швидкості, оскільки позивача не притягнуто до відповідальності за перевищення швидкості чи невиконання вимог дорожніх знаків.
Стосовно відсутності вказівки про наявність суцільної розподільчої смуги суд вважає посилання позивача такими, що не відповідають дійсності. Так, зі змісту протоколу та постанови вбачається, що позивач пересік суцільну лінію розмітки. Так само не відповідає дійсності пояснення позивача про відсутність зазначення, порушення сталось в межах чи поза межами населеного пункту, оскільки в протоколі і постанові вказано, що порушення сталось в с. М.Севастьянівка Христинівського району Черкаської області.
Тобто, зміст протоколу та постанови про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.. ст.. 256, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-12, 15, ч. 1 ст. 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІОДР ВДАІ УМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції Аніщук Андрія Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом двадцяти днів з дня подання заяви про її оскарження, що має бути поданою протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її оскарження, у разі подання цієї заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги на постанову, а у разі подання апеляційної скарги – відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову в повному обсязі виготовлено 03 листопада 2009 р.
Суддя О.М. Пісоцький