ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" травня 2007 р.                                                              Справа №  11/132

За позовом                     Рівненського міського Палацу культури м.РІвне
до відповідача:   Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

                         нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

                         України у м.Рівне

третя особа:         Контрольно-ревізійний відділ у місті Рівне

про стягнення          3 343 грн. 33 коп. зайво сплачених внесків,

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-              Жилінський М.М., адвокат (довір.№86 від 16.03.2007р.);

від відповідача-     Костюк-Москалюк Г.М., представник (довір.б/н від 09.01.2007р.);

від третьої особи-     Колос Н.Ф., гол.контролер-ревізор (довір.№17-08-21/1619 від 11.04.2007р.).

Представники сторін та третьої особи не заявили клопотання про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз’яснено стороні статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.  

Суть спору: Позивач-Рівненський міський Палац культури звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача-Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб-ництві та професійних захворювань України у м.Рівне 3 343 грн. 33 коп. зайвосплачених внесків за період з 01.12. 2003р. по 01.10.2005р. Позивач грунтує свої вимоги на висновках Акту ревізії №16-25/2 від 29.12.2006р., прове-деної третьою особою-Контрольно-ревізійним відділом у місті Рівне.

Відповідач-Відділення виконавчої дирекції Фонду просив відмовити в задовленні позову з підстав, зазна-чених у відзиві від 24 квітня 2007р., оскільки, зокрема –Фонд не мав відомостей про джерела фінансування пози-вача, коефіцієнт 0,96% встановлено на підставі змін, внесених 03.04.2003р. до стст. 1, 4 Закону “Про страхові та-рифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві”. З моменту надання Палацом культури відомостей про джерела фінансування 11.10.2005р. –йому було присвоєно страховий тариф 0,2%.(арк.справи 53-55).

Третя особа-Контрольно-ревізійний відділ у місті Рівне 10.04.2007р. надала письмові пояснення з приво-ду заявленого позову, в яких підтримала висновки ревізії, вважаючи, що внаслідок прийняття до виконання позивачем направленння відповідача про встановлення страхового тарифу в розмірі 0,96% - Фонду зайво сплаче-но 3 343 грн. 33 коп. внесків.(арк.справи 39-40).

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 25 квітня 2007р. по 04 травня 2007р.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач-Рівненський міський Палац культури є страхувальником –роботодавцем, який відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” сплачує страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві.(надалі в тексті Фонд).

До 30.11.2003р. позивач сплачував страхові внески до Фонду з урахуванням коефіціенту 0,2.

Відділення виконавчої дирекції Фонду в листопаді 2003р. направило позивачу Повідомлення №5001349, де вказано, що заклад віднесено до 9-го класу професійного ризику виробництва, а страховий тариф, який засто-совується при обчисленні суми страхового внеску становить 0,96%. Дублікат повідомлення долучено до матеріа-лів справи.(арк.справи 42).

Відділення виконавчої дирекції Фонду 01.10.2005р. направило позивачу Повідомлення №5001349, де вказано, що заклад віднесено до 9-го класу професійного ризику виробництва, а страховий тариф, який застосо-вується при обчисленні суми страхового внеску становить 0,2.(арк.справи 34).

На підставі розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду со-ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 01 грудня 2003р.- 01 жовтня 2005р., складених і підписаного позивачем – загальна сума сплачених ним внесків до Фонду з урахуванням тарифу 0,96 складає 4 223 грн. 24 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 21, 32).

Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського міського Палацу куль-тури встановлено, що внаслідок застосування закладом завищених тарифів, доведених відділенням Фонду СНВ в м.Рівне, зайво нараховано та сплачено внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань за період з 01.12.2003р. по 01.10.2005р. в сумі 3 343 грн. 33 коп.(арк.справи 8-32).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встано-вивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є дого-вори та інші правочини, а також –завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Збитками, згідно чч. 2, 3 ст.22 ЦК України, - є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пош-кодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшко-дування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана май-ну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі ст.45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещас-ного випадку на виробництві та професійного захворювання” –роботодавець (страхувальник) зобов’язаний своє-часно та повністю виплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Пунктом 6 статті 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що бюджетна установа –орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому поряд-ку органами державної влади, органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відпо-відного державного чи місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими. В Державній податковій інспек-ції м.Рівне заклад-Рівненський міський Палац культури зареєстрований як неприбуткова організація.(арк.справи 20).

З матеріалів справи вбачається, що обов’язок із сплати страхових внесків позивач виконував в повному обсязі до грудня 2003р., застосовуючи при розрахунках суми внесків страховий тариф –0,2%.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра-цездатності” від 22 лютого 2001р. №2272-ІІІ (із змінами та доповненнями внесеними Законом від 03 квітня 2003р.) – для бюджетних установ страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Враховуючи вищевикладене, заклад відповідно до ст.2 п.6 Бюджетного Кодексу є бюджетною устано-вою, видатки на оплату праці здійснює за рахунок бюджетних коштів загального та спеціального фондів, тому розмір страхового тарифу для нарахування внесків до Фонду СНВ для закладу повинен складати 0,2% від місяч-ного фонду оплати праці.

Тобто, за період з 01.12.2003р. по 01.10.2005р. Позивач-страхувальник, виходячи з розміру страхового тарифу 0,2% – зобов’язаний був сплатити Фонду 879 грн. 91 коп.  

Проте, вважаючи повідомлення Фонду від листопада 2003р. обов’язковим до виконання, – Позивач зас-тосовуючи встановлений Фондом страховий тариф 0,96 – нараховував страхові внески, а видатки на їх сплату проводив за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених кошторисами доходів та видатків закладу – Рівненсь-кий міський Палац культури по загальному та спеціальному фондах бюджету, затверджених Міністерством охоро-ни здоров’я України. Протягом спірного періоду, фінансування закладу по загальному фонду здійснювалось через органи Державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету, що стверджується матеріалами справи і, зокрема – матеріалами перевірки Позивача. Контрольно-ревізійним

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Вбачається, що вимога позивача в частині стягнення зайвосплачених за рахунок коштів Державного бюджету внесків стверджується повідомленням Фонду, Актом перевірки, претензією і підлягає задоволенню на підставі стст. 11, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.2 п.6 Бюджетного Кодексу України, ст.4 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професій-ного захворювання”.

Вбачається, що внаслідок застосування завищеного вп’ятеро страхового тарифу Позивач протягом спір-ного періоду зайво сплатив Фонду 3 343 грн. 33 коп. страхових внесків.  

При цьому, із запереченнями Відповідача погодитись неможливо з огляду на наступне.

Частиною першою статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” передбачено обов’язок Фонду письмово повідомляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства –групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень виробничого травматизму та профе-сійної захворюваності.

Постановою КМ України від 13 вересня 2000р. №1423 “Про затвердження Порядку визначення страхо-вих тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання”, із змінами і доповненнями станом на 27.06. 2003р. (надалі в тексті – Постанова) передбачено, що визначення страхових тарифів для підприємств, установ та ор-ганізацій (далі – підприємства) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі – страхування від нещасного випадку) галузі економіки та види робіт (далі – галузі економіки) диференціюються за класами професійного ризику виробництва згідно з додатком.

Для окремих галузей економіки страхові тарифи встановлюються законом без віднесення їх до класів професійного ризику виробництва. Галузі економіки іменуються відповідно до Класифікації видів економічної діяльності.

Пунктом 17 зазначеної Постанови передбачено, що у разі коли роботодавець не надає Фонду відомості, необхідні для визначення класу професійного ризику виробництва, або надає їх несвоєчасно і не в повному обся-зі, Фонд установлює клас професійного ризику виробництва і страховий внесок за власною оцінкою.

Однак, у Повідомленні №5001349 Відповідач не зазначив про необіхідність подання або неподання (або про подання неповних) відомостей, які необхідні для визначення страхового тарифу в розмірі 0,96.

При цьому, Відповідач покликався на вищезазначену Постанову та Закон України “Про страхові тари-фи...”, хоч як вказувалось вище статею 4 Закону передбачено, що “для бюджетних установ страхові тарифи вста-новлюються в розмірі 0,2 %...”.

Крім того, Повідомлення №5001349 суперечить вимогам пп.1, 5, 7 Порядку повідомлення страхувальни-ків про розміри страхових внесків відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про стра-хові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, затвердженого Наказом виконавчої дирекції Фонду №185 від 03.07.2003р.(арк.справи 62-64).

Оскільки, вищезазначена Постанова Кабміну не виключає можливість визначення класу професійного ри-зику виробництва та страхового тарифу як Фондом, так і Страхувальником; не передбачає направлення Фондом страхувальнику-роботодавцю будь-яких повідомлень або інформації щодо встановлення (доведення) йому даних показників, а Закон України “Про страхові тарифи...” в редакції, яка діяла на той час –прямо передбачав страхо-вий тариф для бюджетних установ в розмір 0,2% –вбачається, що вищезазначений страховий тариф 0,96%  вста-новлено Фондом без достатніх правових підстав.

З огляду на вищезазначені обставини, підставність застосування Відповідачем п.17 Постанови, яке надає Фонду право установлювати страховий внесок за власною оцінкою не стверджено жодним доказом –відсутні за-пити Фонду, будь-яке листування з приводу джерела фінансування закладу Позивача, які здійснювались сторона-ми протягом 2003р. –жовтня 2005р. тощо.

Позов обгрунтований і підлягає задоволенню в сумі 3 343 грн. 33 коп. збитків. Крім того, на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних     випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Рівне (код ЗКПО 25930473), яке знаходиться в м.Рівне, вул.В.Чорновола,66 на користь Рівненського міського Палацу культури (код ЗКПО 22569031), який знаходиться в м.Рівне, вул.Гагаріна,6  3 343 грн. 33коп. внесків зайвосплачених за період з 01.12.2003р. по 01.10.2005р., 102грн. 30коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. 00коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "11" травня 2007 р..