Справа №479/295/17 20.07.2017 20.07.2017 20.07.2017

Провадження №22-ц/784/1554/17

справа № 479/295/17

провадження № 22ц-784/1554/2017 Головуючий у першій інстанції: Микитей Л.Л.

категорія 54 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

20 липня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Шаманської Н.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

представника відповідача Приходченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Кривоозерського професійного аграрного ліцею

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2017 року, ухваленого

за позовом

ОСОБА_3 до Кривоозерського професійного аграрного ліцею (далі - Кривоозерський ПАЛ) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

11 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Кривоозерського ПАЛ про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позивач зазначав, що з 18 травня 1971 року працював у Кривоозерському ПАЛ майстром, а з 12 грудня 1994 року старшим майстром виробничого навчання.

31 серпня 2016 року його було звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Однак, наказом № 209-к від 10 листопада 2016 року його поновлено на посаді старшого майстра з 31 серпня 2016 року, на підставі рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 листопада 2016 року.

Між тим, наказом № 237-к від 28 грудня 2016 року його знову попередили про звільнення у зв'язку із скороченням штатного розпису цього навчального закладу, а наказом № 53-к від 7 квітня 2017 року - звільнили згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те що, звільнення є незаконним, оскільки процедура звільнення проведена з порушенням норм трудового законодавства, а саме, не було згоди профспілкового комітету первинної профспілкової організації, членом якого він є, не враховано його тривалий безперервний стаж роботи, наявність кваліфікації, рівень освіти, позивач просив скасувати наказ про звільнення, зобов'язати відповідача поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2017 року, з урахуванням виправленої описки ухвалою цього ж суду від 27 червня 2017 року, позов задоволено частково. Постановлено скасувати наказ про звільнення позивача, поновити останнього на посаді старшого майстра Кривоозерського ПАЛ з 7 квітня 2017 року та стягнути з відповідача на користь позивача 11503 грн. 25 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Також судом розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі Кривоозерський ПАЛ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 з 18 травня 1971 року працював у Кривоозерському середньому сільському професійному технічному училищі № 8, реорганізованому у Кривоозерське середнє профтехучилище № 38, а потім у Кривоозерський ПАЛ, обіймаючи різні посади. Зокрема, з 18 січня 1982 року працював старшим майстром виробничого навчання.

31 серпня 2016 року його було звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 4 листопада 2016 року вказане звільнення визнано незаконним, а позивача поновлено на посаді старшого майстра з 31 серпня 2016 року.

На виконання вказаного рішення, наказом № 209-к від 10 листопада 2016 року позивача поновлено на роботі.

Між тим, наказом №158-о від 29 листопада 2016 року повідомлено профспілкові комітети ліцею про початок процедури скорочення працівників, які займають посаду старшого майстра, а саме, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 26 зв).

У зв'язку з чим, наказом № 165-о від 16 грудня 2016 року створено комісію для вирішення питання щодо переважного права для залишення на роботі працівників (а.с. 28), яка 21 грудня 2016 року прийняла рішення про надання згоди на розірвання трудового договору із старшим майстром ОСОБА_3

Після чого, наказом № 237-к від 28 грудня 2016 року ОСОБА_3 був попереджений про звільнення у зв'язку із скороченням штату.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Водночас, виходячи з положень ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

29 грудня 2016 року директор Кривоозерського ПАЛ звернулась до Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського ПАЛ, до складу профкому якої входить позивач, із поданням про отримання згоди на звільнення ОСОБА_3 (а.с. 25 зв).

Рішенням первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_3, відмовлено у наданні згоди на його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 33-34).

Між тим, 7 квітня 2017 року ОСОБА_3 звільнений з роботи на підставі наказу № 53-к згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що відмова профкому була необґрунтованою.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 вересня (справа № 6-104цс14) та від 22 жовтня (справа № 6-163цс14) 2014 року.

Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-703 цс15.

Так, із протоколу № 17 зборів профспілкового комітету Первинної профспілкової організації працівників Кривоозерського ПАЛ від 10 січня 2017 року вбачається, що учасники вказаного органу профспілки обґрунтовували відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_3, посилаючись, зокрема, на необ'єктивність та упередженість висновків комісії ліцею при вирішенні питання щодо переважного права для залишення на роботі працівників, до складу якої не було включено належну кількість членів даного профкому, та яка виходила, в тому числі, з того, що у ОСОБА_3 немає жодної робітничої професії, що не відповідає дійсності. При цьому у роботі комісії приймала участь інспектор відділу кадрів ліцею, яка не могла не знати про наявність відповідних документів в особовій справі позивача.

Крім того, з виступів учасників профспілки, які приймали участь у вказаному засіданні профспілкового комітету та вирішували питання про можливість надати згоду на звільнення позивача, вбачається, що звільнення ОСОБА_3 відбулось внаслідок упередженого ставлення керівництва до позивача через неприязні стосунки, та наводили приклади попередніх незаконних звільнень, після яких позивача було поновлено на роботі на підставі судових рішень.

Отже, відмова профкому в наданні згоди на звільнення позивача є достатньо, добре аргументованою та містить посилання на конкретні дії адміністрації Кривоозерського ПАЛ, що призвели до порушення законних прав ОСОБА_3 на не упередження вирішення питання щодо переважного права для залишення на роботі.

За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_3 проведено з порушенням вимог чинного трудового законодавства, що є підставою для визнання спірного наказу незаконним, поновлення позивача на роботі з дати звільнення та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 КЗпП України.

Також суд правильно встановив, що таке порушення трудових прав позивача призвело до його моральних страждань, в зв'язку з чим, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди за правилами ст. 237-1 КЗпП України. При цьому, судом прийнято до уваги характер та обсяг заподіяних позивачу душевних страждань, ступінь їх доведеності та інші суттєві обставини справи.

Твердження апеляційної скарги про те, що обґрунтування профкому щодо відмови в наданні згоди на звільнення позивача містить неналежні мотиви, не можуть прийматись до уваги.

Аналіз частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 жовтня 2014 року № 6-163цс14.

Посилання представника апелянта на неналежне оформлення рішення профкому, зокрема, відсутність після тексту рішення відмітки про кількість осіб, які голосували за таке рішення, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки з тексту всього протоколу засідання профкому вбачається, що в ньому зазначено питання, яке було винесено на обговорення профкому - надання згоди на звільнення ОСОБА_3, осіб, які висловлювали свою позицію з цього питання та підсумки голосування членів профкомом, які одноголосно проголосували проти надання такої згоди.

Інших доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Кривоозерського професійного аграрного ліцею відхилити, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 1 червня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді В.В. Коломієць

Н.О. Шаманська