ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2017 року Справа № 922/4425/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Шевчук С.Р., (доповідач), Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2017 року
та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 року
у справі№922/4425/16 Господарського суду Харківської області
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
простягнення 150 136,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явилися
- відповідача: не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 150136,00 грн., з яких сума основного боргу складає 27500,00 грн., інфляційні втрати за період з липня 2014 по грудень 2016 - 21620,80 грн., 3% річних - 1987,00 грн. та пеня згідно умов договору - 99000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2017 у справі №922/4425/16 (суддя Ольшаненко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 (головуючий суддя Білецька А.М., судді Медуниця О.Є., Барабашова С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема, заявник наголошує на хибності висновків судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відсутності доказів передання спірного приміщення у суборенду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.10.2013 між ФОП ОСОБА_6 (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди об'єкту нерухомості №3 (надалі - договір оренди), за яким в порядку та на умовах, визначених даним договором орендодавець зобов'язується передати у тимчасове користування - за плату нежитлове приміщення першого поверху площею 136,6 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, а орендар зобов'язується прийняти приміщення та майно згідно акту приймання-передачі та зобов'язується щомісячно оплачувати орендодавцю орендну плату.
Відповідно до п. 1.2 вказаного договору оренди, об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі.
Згідно з п. 2.3.1 договору оренди орендатор зобов'язаний в установлений договором строк здійснювати розрахунки по орендній платі у відповідності до умов, зазначених в п. 3 даного договору, та здійснювати платежі за комунальні послуги і спожиту електричну енергію.
Пунктом 2.3.8 цього ж договору оренди визначено, що орендар зобов'язаний здавати об'єкт оренди в суборенду зі згоди орендодавця, при цьому нести повну особисту відповідальність за збереження приміщення та майна, що знаходиться в ньому.
Відповідно до п. 3 договору оренди розмір орендної плати складає 5000,00 грн. в місяць.
Згідно з п. 5.1 договору оренди, даний договір діє з 01.10.2013 до 30.09.2014.
В якості доказу надання дозволу орендодавцем (ФОП ОСОБА_6) на суборенду позивач надав свого листа від 01.10.2013 р. на якому зроблено напис "Разрешаю" і підпис, схожий на підпис ФОП ОСОБА_6, що міститься у договорі оренди.
03.03.2014 позивач сплатив ФОП ОСОБА_6 орендну плату згідно договору оренди за березень - квітень 2014 року в сумі 10000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 03.03.2014.
01.03.2014 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) був укладений договір суборенди об'єкту нерухомості (надалі - договір суборенди), за яким орендар зобов'язується передати у тимчасове користування - за плату нежитлове приміщення першого поверху площею 136,6 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, а суборендар зобов'язується прийняти в суборенду приміщення та майно, згідно акту приймання-передачі та зобов'язується щомісячно оплачувати орендарю орендну плату.
Відповідно до п. 3 договору суборенди розмір орендної плати складає 5500,00 грн. в місяць.
Згідно з п. 3.1 договору суборенди орендна плата сплачується орендарю авансом за весь наступний місяць не пізніше 1-го числа.
Пунктом 4.1 договору суборенди сторони визначили, що за прострочення платежу суборендар сплачує орендарю пеню із розрахунку 2% від несвоєчасно внесеної орендної плати за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5.1 договору суборенди, даний договір діє з 01.03.2014 до 30.09.2014.
Між позивачем та відповідачем були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 22000,00 грн., про що свідчать копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АА-00001 від 31.03.2014 р. за березень 2014 р. на суму 5500,00 грн., №АА-00002 від 30.04.2014 р. за квітень 2014 р. на суму 5500,00 грн., №АА-00003 від 31.05.2014 р. за травень 2014 р. на суму 5500,00 грн. та №АА-00004 від 30.06.2014 р. за червень 2014 р. на суму 5500,00 грн. У позовній заяві та письмових поясненнях позивач вказує, що фактично відповідач користувався приміщенням також і в липні 2014, але від підписання акту за липень 2014 року відповідач відмовився, однак доказів цього позивач не надав.
Доказів здійснення відповідачем оплати за користування приміщенням по договору суборенди сторони не надали.
У матеріалах справи відсутні докази передачі орендодавцем (ФОП ОСОБА_6) позивачу в оренду нежитлових приміщень, як було визначено у п. 1.2 договору оренди.
Позивач також не надав суду акт приймання-передачі йому об'єкта оренди від ФОП ОСОБА_6
Як зазначив позивач у своїх письмових поясненнях, акти приймання-передачі приміщення не складалися.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача стягнути з відповідача заборгованість за договором суборенди, штрафні санкції обумовлені цим договором, 3 відсотки річних та інфляційні втрати.
Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, місцевий суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за орендну плату, з огляду на встановлені судами обставини непідписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, що є предметом договору суборенди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним.
Як унормовано приписами статті 759 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Пунктом 5.1 договору суборенди сторони погодили, що цей договір діє з 01.03.2014 до 30.09.2014.
Згідно п. 1.1 договору суборенди, в порядку та на умовах, визначених дійсним договором, орендар зобов'язується передати в тимчасове користування - за оплату нежитлові приміщення першого поверху площею 136,6 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, а суборендар зобов'язується прийняти в суборенду приміщення та майно, згідно акту прийому - передачі та зобов'язується щомісячно сплачувати орендарю орендну плату.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Отже, як обґрунтовано зауважено судами, необхідність складання акту прийому-передачі приміщення вимагають як норми закону, так і положення договору суборенди. Аналіз законодавства та змісту умов договору суборенди також свідчать про те, що лише підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що орендар прийняв приміщення у фактичне користування у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі.
Проте, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення в суборенду, підписаний сторонами, і такий акт не складався, що підтверджує позивач під час розгляду справи в суді.
Оскільки фактичне користування позивачем спірним приміщенням не підтверджено належними та допустимими доказами, відсутні правові підстави для передання об'єкту оренди позивачем в суборенду.
Судами також обґрунтовано зауважено, що за відсутності підписаного між сторонами акту приймання-передачі нежитлового приміщення за договором суборенди, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АА-00001 від 31.03.2014 за березень 2014 на суму 5500,00 грн., №АА-00002 від 30.04.2014 за квітень 2014 на суму 5500,00 грн., №АА-00003 від 31.05.2014 за травень 2014 на суму 5500,00 грн. та №АА-00004 від 30.06.2014 за червень 2014 на суму 5500,00 грн. не підтверджують факт користування відповідачем приміщенням, який є предметом договору суборенди від 01.03.2014, оскільки не містять посилання на це приміщення, його площу, місцерозташування тощо. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги стосовно підписання сторонами згаданих актів надання послуг свідчить про передання позивачем відповідачеві приміщень за договором суборенди від 01.03.2014, оскільки, крім вищезазначеного, ці акти не містять жодного посилання і на договір на підставі якого вони були складені.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази передачі приміщення першого поверху площею 136,6 кв. м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, від ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5, як цього вимагають вищезазначені норми закону та умови договору суборенди від 01.03.2014, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відсутності у відповідача зобов'язань по оплаті орендних платежів, що унеможливлює задоволення позовних вимог як про стягнення з відповідача суборендної плати, так і нарахованих позивачем штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами норм матеріального та процесуального права не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі - відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2017 у справі №922/4425/16 залишити без змін.
Головуючий суддя С.Р. Шевчук
С у д д я Л.А. Гольцова
С у д д я Л.Б. Іванова
- Номер:
- Опис: стягнення 150136,00 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 922/4425/16
- Суд: Господарський суд Харківської області
- Суддя: Шевчук C. Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 21.12.2016
- Дата етапу: 08.02.2017
- Номер:
- Опис: стягнення 150136,00 грн.
- Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 922/4425/16
- Суд: Харківський апеляційний господарський суд
- Суддя: Шевчук C. Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 28.02.2017
- Дата етапу: 01.03.2017
- Номер:
- Опис: стягнення 150136,00 грн.
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 922/4425/16
- Суд: Харківський апеляційний господарський суд
- Суддя: Шевчук C. Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 28.02.2017
- Дата етапу: 27.03.2017
- Номер:
- Опис: стягнення 150136,00 грн.
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 922/4425/16
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Шевчук C. Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 20.04.2017
- Дата етапу: 25.04.2017
- Номер:
- Опис: стягнення 150136,00 грн.
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 922/4425/16
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Шевчук C. Р.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.06.2017
- Дата етапу: 25.07.2017