Справа № 478/762/17 24.07.2017 24.07.2017 24.07.2017

Номер провадження: 33/784/311/17

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/784/311/17 Головуючий у місцевому суді: Сябренко І.П.

Категорія: ч. 2 ст. 172-7 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Гулий В.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гулого В.П.,

за участю:

секретаря Жовтоногої М.Є.,

прокурора Крименцова А.В.,

особи, притягнутої до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_3,

захисника Репешка П.І.,

24 липня 2017 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Володимирівка, Казанківського району, Миколаївської області, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, працюючого начальником мисливської дільниці державного підприємства «Володимирівське лісове господарство»,

- визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн,

в с т а н о в и в:

Постановою судді місцевого суду встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство», будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, не повідомив у встановленому законом випадку Державне агентство лісових ресурсів України про наявність у нього реального конфлікту інтересів та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме 21 грудня 2015 року уклав додаткову угоду №137 «Про надання послуг», до договору №10 від 12 березня 2013 року, з ФОП ОСОБА_5, яка являється йому невісткою, згідно умов якого масив земельних ділянок переданих для використання було збільшено до 241,7 га, з щорічною платою 1000 грн. за 1 га., чим порушив вимоги п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

В апеляційній скарзі особа, притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді місцевого суду, закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст.172-7 КУпАП.

Не оспорюючи факт укладення ним, як директором державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» Додаткової угоди № 137 від 21 грудня 2015 року з невісткою ОСОБА_5, згідно якої збільшено масив земельної ділянки наданої ФОП ОСОБА_5 у використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до 241,7 га, та збільшена щорічна плати з 600 грн. за 1 га до 1000 грн. за 1га, вважає, що місцевий суд безпідставно визнав ці дії як такі, що вчинені в умовах реального конфлікту інтересів.

Стверджує, що у оскаржуваній постанові жодним чином не наведено будь-яких достовірних даних про наявність у його діях з укладення вказаної додаткової угоди суперечності між приватним інтересом особи та службовими чи представницькими повноваженнями. Не наведено жодних чинників, які б вплинули на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

На переконання апелянта, суддею місцевого суду при розгляді справи не досліджено питання щодо можливості будь якого впливу ФОП ОСОБА_5 на отримання будь-яких переваг перед іншими суб'єктами господарювання, іншими фізичними чи юридичними особами з огляду на те, що укладання вищезазначених договору та додаткової угоди не заборонені чинним законодавством.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про факт зловживання з його сторони як директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» своїм службовим становищем з метою сприяння підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5

Зазначає, що усі договори від імені державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» проходили процедуру узгодження з вищестоящою організацією - Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Ним повідомлялося до Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства про наявність родинних зв'язків із ФОП ОСОБА_5 при укладенні з нею договору та додаткової угоди.

Також, на переконання апелянта, є помилковим висновок судді місцевого суду про поширення на нього як директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» дії п. «е» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції». На його думку статус директора очолюваного ним підприємства визначається п. 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Вважає, що суддею місцевого суду, на порушення статті 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано, чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та чи винен він у його вчиненні.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», Конвенцією про боротьбу з корупцією 1989 року, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН 2003 року та п. 3.22. Рішення Конституційного суду України № 21- рп/2010 від 6 жовтня 2010 року щодо поняття корупційного правопорушення, стверджує, що в протоколі про адміністративне правопорушення № 55 та 56 від 19 травня 2017 року та в постанові судді місцевого суду не наведено даних, про наявність у нього будь-якого реального конфлікту інтересу і не розкрито зміст тих факторів, без яких реальний конфлікт інтересів відсутній.

Заслухавши доповідь судді про зміст оскаржуваного постанови доводи, викладені в апеляційний скарзі, пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 та його захисника Репешка П.І. на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора Крименцова А.В., який вважав постову судді місцевого суду законною і обґрунтованою, вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддею місцевого суду зазначені вимоги виконані в повному обсязі.

Так, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, якими визначено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Як слідує із даним матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 за контрактом від 31 жовтня 2012 року було призначено на посаду директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства з 7 листопада 2012 року по 6 листопада 2013 року.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів за №110-к від 12 березня 2015 року ОСОБА_3 за контрактом від 12 березня 2015 року було призначено на посаду директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства з 12 березня 2015 року по 11 березня 2016 року.

Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року №976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону» та Додатку до положення директор державного підприємства лісового господарства, відноситься до посадових осіб державної лісової охорони.

Згідно із вимогами п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

За такого, суддя місцевого суду прийшла до вірного висновку, що ОСОБА_3 є суб'єктом визначеним п. «е» п. 1 ч.1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції».

А тому, твердження апелянта в цій частині є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на Законі.

Відповідно до положень п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані:

-повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

-не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно примітки 2 до ст. 172-7 КУпАП під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Виходячи з рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 приватний інтерес - це будь-який (такий, що не має вичерпного переліку, не містить конкретних ознак, тобто може бути скільки завгодно широким) майновий чи не майновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» встановлено, що близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта.

Згідно даним договору №10 про надання послуг від 12 березня 2013 року, державне підприємство «Володимирівське лісове господарство» в особі ОСОБА_3 з метою отримання прибутку надало Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 послуги у виробництві сільськогосподарської продукції та подальшому транспортуванні, зберіганні, переробці та реалізації виробленої сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 181,9 га, в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), які перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Володимирівське лісове господарство», строком на 7 років, з щорічною сплатою 600 грн. за 1 га.

Додатковою угодою №137 від 21 грудня 2015 року, укладеною між державним підприємством «Володимирівське лісове господарство» в особі ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, були внесені зміни до п.5.2.1. та п.6.1.2. договору №10 про надання послуг від 12 березня 2013 року, щодо збільшення масиву земельної ділянки наданої ФОП ОСОБА_5 у використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до 241,7 га, в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), які перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Володимирівське лісове господарство», з щорічною сплатою 1000 грн. за 1 га.

Факт укладення вказаної додаткової угоди з невісткою підтвердив і сам ОСОБА_3

Згідно листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17 травня 2017 року до управління у 2015 - 2016 роках не надходило заяв чи повідомлень про наявний конфлікт інтересів від директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» ОСОБА_6 при підписанні ним договорів.

Враховуючи вищезазначене суддя місцевого суду прийшла до вірного висновку, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство», будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, не повідомив у встановленому законом випадку Державне агентство лісових ресурсів України про наявність у нього реального конфлікту інтересів та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме 21 грудня 2015 року уклав додаткову угоду №137 «Про надання послуг», до договору №10 від 12 березня 2013 року, з ФОП ОСОБА_5, яка являється йому невісткою, згідно умов якого масив земельних ділянок переданих для використання було збільшено до 241,7 га, з щорічною платою 1000 грн. за 1 га., чим своїми діями порушив вимоги п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції», тим самим вчинив адміністративно корупційні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

З цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апелянта ОСОБА_3 щодо відсутності у нього, як директора державного підприємства «Володимирівське лісове господарство», при укладенні додаткової угоди від 21 грудня 2015 року з ФОП ОСОБА_5, яка є йому невісткою, реального конфлікту інтересів та не зазначення про такі дані в протоколах про адміністративні правопорушення і в оскаржуваній постанові, є безпідставними, так як і в протоколах і в постанові місцевого суду зазначено і місцевим судом визнано доведеним на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, наявність суперечності між приватним інтересом, а саме, майновим інтересом зумовленим сімейними стосунками, та службовими повноваженнями - правом, як директора укладати договори, що вплинула на об'єктивність при укладені зазначеного правочину.

Твердження в апеляційній скарзі щодо повідомлення вищестоящу організацією - Миколаївське обласне управлінням лісового та мисливського господарства про укладення додаткової угоди від 21 грудня 2015 року, є голослівними, спростовуються даними листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17 травня 2017 року

Істотних порушень місцевим судом норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, порушень положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду, Конституції України, у тому числі, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та які б могли вплинути на правильність прийнятого ним рішення, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.

Місцевий суд в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

При накладенні стягнення на ОСОБА_3, - визначенні його виду та розміру, місцевим судом дотримані загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, визначені ст. 33, 36 КУпАП, накладено найменший розмір стягнення, передбачений ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, санкція якої встановлена за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З урахуванням вищенаведеного, підстав для скасування постанови судді місцевого суду, про що просить апелянт, не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя