Справа № 638/4420/16-ц

Провадження № 2/638/462/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Романової О.В.

за участю :

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 « Про звернення стягнення на предмет іпотеки », -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2016 позивач ОСОБА_3 завернувся до суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог (а.с.а.с. 73-75), просить суд в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошей № 3186 від 08.10.2010 зі змінами від 28.09.2011 №3005 у розмірі 410 720 грн., укладеного між ним та ОСОБА_4, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.10.2010 №3188 зі змінами від 28.09.2011 № 3007, укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_4, а саме - квартиру розташовану за адресою : АДРЕСА_1, шляхом надання йому права на продаж зазначеної квартири будь-якій особі-покупцеві; встановити початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки у розмірі 398240 грн. та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.10.2010 між ним та відповідачем було укладено Договір позики грошей № 3186 та Договір іпотеки № 3188.

Відповідно до п.1 Договору позики грошей від 08.10.2010 № 3186 у редакції Договору № 1 про внесення змін та доповнень до Договору позики грошей від 28.09.2011 №3005, Позикодавець передав у власність Позичальникові строком до 28.03.2012 грошові кошти у розмірі 148 800 грн., що на момент укладання договору складало за згодою сторін в еквіваленті 18 600 доларів США.

Станом на 26.01.2017 курс доларів США за офіційним курсом НБУ складає 2720.81 гривень за 100 доларів США, або 27,20 грн. за 1 долар США.

20.03.2013 відповідачем було здійснено платіж у рахунок погашення боргу за договором позики грошей від 08.10.2010 № 3186 у розмірі 3500 доларів США.

Отже, станом на 26.01.2017, сума заборгованості відповідача складає еквівалент 15100 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 410 720 грн.

Відповідно до п.2 Договору іпотеки від 08.10.2010 за реєстровим № 3188, в забезпечення своєчасного повернення отриманої по договору позики суми, а також відшкодування можливих збитків, Іпотекодавець ОСОБА_4 передає в іпотеку Іпотекодержателю ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до звіт про незалежну оцінку майна, виконану ТОВ «Харківська інвестиційна агенція нерухомості» вартість зазначеного майна становить 398240 грн.

Крім того, позивач посилається на п. 12 Договору іпотеки в редакції від 28.09.2011 №3007, який передбачає, що в разі невиконання Іпотекодавцем до 28.03.2012 взятих на себе зобов'язань за Договором про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики грошей укладеним між ним та ОСОБА_4, право власності на предмет іпотеки в повному обсязі по цьому договору переходить до Іпотекодержателя. Іпотекодержатель вправі на свій розсуд задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки іншим способом, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003. При частковому виконанні забезпеченого іпотекою обов'язку, іпотека залишається у первинному об'ємі.

На виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» 22.10.2015 ним було надіслано відповідачу письмову вимогу від 03.02.2015 про усунення порушення та виконання порушених зобов'язань за Договором іпотеки № 3188 від 08.10.2010, а також Договором позики №3186 від 08.10.2010.

Оскільки усунення порушень та сплати вказаної суми заборгованості відповідачем у встановлений статтею 35 Закону України «Про іпотеку» 30-денний термін здійснено не було, він вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, так як положення статті щодо відправлення вимоги не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в письмовій заяві підтримав свої позовні вимоги та просив справу розглянути за його відсутності, надавши право представляти свої інтереси в суді представнику ОСОБА_1, яка діє на підставі відповідної нотаріально посвідченої довіреності. При цьому, у своєї заяві позивач зазначив, що крім вказаних в своєї позовної заяві коштів, інших грошових коштів в погашення заборгованості по договору позики, він від відповідача не отримував. ( а.с.а.с. 70, 97 ).

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав на які позивач посилається в своєї позовної заяві. При цьому представник позивача наголошувала на тому, що відповідач в повному обсязі не виконав перед позивачем взяті на себе за договором позики зобов'язання, так як повернув лише 3500 доларів США. Позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу повернення залишкової суми боргу, однак останній, визнаючи наявність боргу, про що свідчить власноручно ним написана та передана позивачу розписка від 10.01.2015, в якої він взяв на себе зобов'язання повернути суму позики у строк до 31.12.2016, від виконання боргового зобов'язання.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4, не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надавши право представляти свої інтереси в суді представнику ОСОБА_2, який діє на підставі відповідного договору про надання правової допомоги. ( а.с.а.с. 33-35, 45-46, 48-50, 52-56, 88 ).

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним ним в своїх письмових запереченнях. ( а.с.а.с. 58-60 ). При цьому, представник відповідача, щодо підстав, умов та обставин отримання зазначеної позивачем суми позики, дав показання, аналогічні показанням представника позивача, Однак наголошуючи на тому, що відповідач виконав перед позивачем свої боргові зобов'язання, повернувши йому періодичними платежами всю зазначену в договорі суму боргу. Будь - які розписки щодо отримання зазначених сум позивач відповідачу не передавав, у них відсутні докази повернення зазначених сум відповідачем позивачу. Розписку про визнання суми боргу відповідач написав в грудні 2016 року під тиском двох невідомих йому осіб, у зв'язку з чим органом досудового розслідування, за вказаним фактом, відкрито кримінальне провадження. Таким чином просив суд застосувати до вказаних правовідносин строки позовної давності.

В наступні судові засідання відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 не прибули, про день, час та місце продовження розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

При цьому, у судове засідання призначене на 25.05.2017 ОСОБА_4 не прибув, надавши суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку з загостренням хронічного захворювання. (а.а. 96)

У судове засідання призначене на 16.06.2017 ОСОБА_4 не з'явився, надав суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з проходженням лікування в санаторії м. Трускавець та м. Кисловодськ у період липень - серпень 2017 року.

11.07.2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, призначеної на 12.07.2017 у зв'язку знаходженням його у стаціонарі УНМК «Університетська клініка» ХНМУ з 12.07.2017 по 28.07.2017.

Однак, ОСОБА_4 жодного разу не надав підтвердження свого лікування та поважності причин неявки у судові засідання, а тому суд вважає що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, і визнає причини неявки не поважними, а тому з урахуванням думки представника позивача, вважає можливим продовжити розгляд зазначеної справи за відсутністю відповідача та його представника.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позов є обґрунтованим та таким, однак таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 08.10.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено Договір позики грошей, реєстраційний номер 3186 та Договір іпотеки, реєстраційний номер 3188, посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Картановою С.І. (а.с.а.с. 7,9-10)

Відповідно до п.1 зазначеного Договору позики грошей від 08.10.2010, у редакції Договору про внесення змін та доповнень № 1 до Договору позики грошей від 28.09.2011 реєстраційний номер 3005, позивач ОСОБА_3 передав у власність відповідачу ОСОБА_4 строком до 28.03.2012 грошові кошти у розмірі 148 800 грн., що на момент укладання договору складало за згодою сторін в еквіваленті 18 600 доларів США. (а.с. 8)

Як встановлено у судовому засіданні з пояснень представника позивача, 20.03.2013 відповідачем ОСОБА_4 було здійснено платіж позивачу ОСОБА_3, у рахунок погашення боргу за договором позики грошей від 08.10.2010, у розмірі 3500 доларів США.

Як зазначив представник позивача, станом на 26.01.2017, сума заборгованості відповідача складає 410 720 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник, як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що позичальник належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором позики, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 26.01.2017 становить 410 720 грн., що становить 15 100 доларів США.

Відповідно до п.2 Договору іпотеки від 08.10.2010 за реєстровим № 3188, в забезпечення своєчасного повернення отриманої по договору позики суми, а також відшкодування можливих збитків, Іпотекодавець відповідач ОСОБА_4 передає в іпотеку Іпотекодержателю позивачу ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 30,4 кв. метрів, житловою площею 15,7 кв. метрів.

Крім того, згідно з п. 12 Договору іпотеки в редакції від 28.09.2011 №3007, в разі невиконання Іпотекодавцем до 28.03.2012 взятих на себе зобов'язань за Договором про внесення змін та доповнень № 1 до договору позики грошей між ним та ОСОБА_4 , право власності на предмет іпотеки в повному обсязі по цьому договору переходить до Іпотекодержателя. Іпотекодержатель вправі на свій розсуд задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки іншим способом, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003. При частковому виконанні забезпеченого іпотекою обов'язку, іпотека залишається у первинному об'ємі.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Така правова позиція висловлена Постановою Верховного Суду України у справі № 6-1080цс15 від 03.02.2016, правовим висновком якої є : відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено такий вид способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до звіт про незалежну оцінку майна, виконану ТОВ «Харківська інвестиційна агенція нерухомості» вартість зазначеного майна становить 398240 грн. (а.с.а.с. 14-24)

На виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» 22.10.2015 позивачем було надіслано відповідачу письмову вимогу від 03.02.2015 про усунення порушення та виконання порушених зобов'язань за Договором іпотеки № 3188 від 08.10.2010, а також Договором позики №3186 від 08.10.2010, яку відповідач не виконав. (а.с. 12,13)

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки кінцевою датою виконання зобов'язань за Договором позики грошей є 28.03.2012, вказані ствердження судом не приймається виходячи з наступного.

Як вбачається з розписки ОСОБА_4 від 10.01.2015, останній визнає наявність свого боргу перед позивачем ОСОБА_3 за зазначеним договором позики та зобов'язується його повернути до 31.12.2016. (а.с. 71)

Як встановлено у судовому засіданні з пояснень представника відповідача, зазначена розписка написана особисто відповідачам ОСОБА_4

Суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача в частині того, що відповідачем виконані умови зазначеного договору позики, так як факт його виконання будь-якими об'єктивними доказами не підтверджено.

Також суд не приймає до уваги ствердження представника відповідача з приводу того, що зазначена розписка від 10.01.2015 була складена відповідачем внаслідок примусу з боку невідомих йому осіб, так як зазначені обставини будь-якими об'єктивними доказами не підтверджено.

Наявність в провадженні СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківської області відповідного кримінального провадження № 12017220480001180 від 13.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч. 1 КК України за фактом вчинення зазначеного кримінального правопорушення невстановленими особами у відношенні відповідача ОСОБА_4, яка була розпочата на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова, не є беззаперечливим доказом, на підтвердження пояснень представника відповідача, щодо обставин написання відповідачем розписки від 10.01.2015 внаслідок примусу з боку невідомих йому осіб. ( а.с. 84 )

Крім того, судом зазначено, що з оглянутих в судовому засіданні матеріалів за скаргою відповідача ОСОБА_4 поданою до Дзержинського райсуду м. Харкова на бездіяльність уповноважених осіб Шевченківського ВП ГУ НП в Харківської області ( судова справа № 638/2317/17, провадження № 1-кс/638/537/17 ) вбачається, що ухвалою слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 21.02.2017 зазначена скарга ОСОБА_4 була задоволена, Шевченківський ВП ГУ НП в Харківської області було зобов'язано внести відомості в ЄРДР викладені в заяві відповідача ОСОБА_4

Підставами задоволення слідчим суддею зазначеної скарги відповідача ОСОБА_4 є не встановлений факт вчинення у відношенні його зазначеного кримінального правопорушення, а порушення уповноваженими особами Шевченківського ВП ГУ НП в Харківської області приписів ст. 214 КПК України, згідно до яких слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

При таких обставинах, суд вважає, що зазначені ствердження представника відповідача не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду зазначеної справи, тому судом розцінюються критично, як спосіб захисту від пред'явленого позову, з метою уникнення негативних наслідків в разі задоволення позовних вимог.

Щодо вимог позивача ОСОБА_3 в частині стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_4 судових витрат, які складаються з судового збору в розмірі 3982,41 грн., сплаченого позивачем при звернення з вказаним позовною заявою до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою та другою статті 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його оплати, повернення і звільнення від оплати встановлюється законом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір » від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 88 ЦПК України, яка передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Вказаний правовий висновок, який викладений в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.03.2017 по справі № 703/686/15-ц, відповідно до приписів ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 25.10.2016 відповідач ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи загального захворювання, тому відповідно до Закону України « Про судовий збір » відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати.

Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення зазначених судових витрат з відповідача на користь позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 527, 589 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 « Про звернення стягнення на предмет іпотеки », - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором позики грошей № 3186 від 08.10.2010 зі змінами від 28.09.2011 №3005 у розмірі 410 720 гривен (чотириста десять тисяч сімсот двадцять гривень), укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.10.2010 №3188 зі змінами від 28.09.2011 № 3007, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме - 1 (одно) кімнатну квартиру, розташовану за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 30,4 (тридцять цілих чотири десятих) кв. метрів, житловою площею 15,7 (п'ятнадцять цілих сім десятих) кв. метрів, шляхом надання ОСОБА_3 права на продаж зазначеної квартири будь-якій особі-покупцеві, встановивши початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки у розмірі 398 240,00 гривен (триста дев'яносто вісім тисяч двісті сорок гривень).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 « Про стягнення судових витрат у розмірі 3982,41 гривен », - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя: І.В.Семіряд