Справа № 2-а-2853
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Калюжній І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора адміністративної практики роти ДПС м.Таврійськ УДАІ УМВС України в Херсонській області капітана міліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 13.06.2009 року за ст.122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 гривень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із адміністративним позовом до відповідача про визнання його дій при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 13.06.2009 року за ст.122 ч.1 КУпАП про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. протиправними, та скасування зазначеної постанови. В обґрунтування позову посилається на те, що отримав копію постанови поштою 20.06.2009 року. В оскаржуваній постанові зазначено, що нібито позивач 12.06.2009 року о 20:12 год на 293 км а/д Одесса-Мелітополь вчинив правопорушення, оскільки його автомобіль Мерседес держ.номер АР 9788 АО рухався зі швидкістю 114 км/год, чим перевищив встановлену швидкість руху на 24 км/год, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. За вказане правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Проте позивач вказує, що для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було підстав, оскільки на місці нібито порушення його ніхто не зупиняв, протокол та постанову про адміністративне правопорушення не складав, тому посилання відповідача на те, що саме він керував автомобілем вважає безпідставними. Крім того, в постанові не зазначено, яким саме приладом була встановлена швидкість руху автомобіля, хто проводив фотофіксацію. В конверті знаходились чотири фотографії, нібито зроблені приладом Візир, проте позивач вважає, що в даному випадку повинен був складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зазначена на фотографіях швидкість могла належати не його автомобілю. З огляду на перелічені порушення норм закону, позивач просить визнати дії відповідача при винесенні оскаржуваної постанови протиправними, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., та закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в його діях події та складу правопорушення.
Від позивача надійшла заява, в якій він просив слухати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.
Відповідач , що був належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з’явився, тому суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України вважає можливим розглядати справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні позови з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.
Постановою старшого інспектора адміністративної практики роти ДПС м.Таврійськ капітана міліції ОСОБА_2 від 13.06.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення /а.с.8/, складену стосовно власника транспортного засобу ОСОБА_1, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що 12.06.2009 р. о 20:12 год на 293 км а/д Одеса-Мелітополь водій автомобіля Мерседес д/н НОМЕР_1 на а/д, яка за швидкісним режимом відноситься до категорії інших доріг рухався зі швидкістю 114 км/год, чим перевищив швидкість на 24 км/год, чим порушив п.12.6 (ґ) ПДР України.
Частиною 1 ст.122 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно пункту 12.6 ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: а) легковим автомобілям з причепом і мотоциклам – не більше 80 км/год; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год; в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) – не більше 90 км/год; ґ) іншим транспортним засобам: на автомагістралях – не більше 130 км/год, на дорогах для автомобілів – не більше 110 км/год, на інших дорогах – не більше 90 км/год.
Відповідно до ч.2 ст.283 КпАП України, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленим цим Кодексом.
Відповідно до ст.289 КпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена відповідачем 13.06.2009 р. Позивач вказує, що отримав копію постанови 20.06.2009 року (що також підтверджується записом поштового працівника на конверті, згідно якої 19.06.2009 року конверт позивачу не був вручений у зв’язку з відсутністю його за місцем мешкання), звернувся до суду з позовом 24.06.2009 р., тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк для оскарження постанови.
Згідно з ч.6 ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Відповідно до ч.1ст.14? КУпАП, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
На фотофіксації, що додана до постанови по справі про адміністративне правопорушення /а.с.7/, зафіксований автомобіль, належний позивачу, однак з цієї фотофіксації не зрозуміло, що зазначений знімок був зроблений саме на 293 км автодороги Одеса-Мелітополь. При цьому інших доказів в підтвердження викладених у постанові обставин правопорушення, суду не надано.
В постанові зазначено, що саме позивач керував транспортним засобом у вказаному місці в зазначений час та саме він скоїв порушення п.12.6 (ґ) ПДР, проте суд вважає, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування цього, адже зазначеним автомобілем могла керувати інша особа.
Як вбачається з технічних характеристик спеціального технічного засобу – вимірювача швидкості “Визир”, викладених в технічних рекомендаціях до нього, він не працює в автоматичному режимі (лише стаціонарному або патрульному), а для його функціонування обов’язково потрібне втручання людини.
Таким чином, в даному випадку у відповідача не було підстав, передбачених КУпАП, для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без складання протоколу про адміністративне правопорушення, чим були порушені права позивача.
Доказів того, що саме позивач порушив п.12.6 (ґ) ПДР України, відповідачем у судове засідання не надано.
Згідно з п.3 ч.1 ст.293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може скасувати постанову та закрити справу.
Відповідно до ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає факт порушення позивачем вимог п.12.6 (ґ) ПДР України не підтвердженим достовірними та достатніми доказами, а отже і скоєння ним правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КпАП України.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю у зв’язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283, 287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 11, 71, 158-163 Кодексом адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дії старшого інспектора з адміністративної практики роти ДПС м.Таврійськ УДАІ УМВС України в Херсонській області капітана міліції ОСОБА_2 при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 13.06.2009 року за ст.122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 гривень протиправними.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 13.06.2009 року, винесену старшим інспектором адміністративної практики роти ДПС м.Таврійськ УДАІ УМВС України в Херсонській області капітаном міліції ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень на користь держави, та провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Мелітопольський міськрайонний Запорізької області суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
СУДДЯ В.І.БАРАНОВ