Номер провадження: 22-ц/785/4942/17

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал», комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про зобов'язання виключення суми заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року,

встановила:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, просив зобов'язати КП «Теплопостачання міста Одеси» виключити із суми заборгованості ОСОБА_3 за послуги з централізованого опалення належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість попереднього власника зазначеної квартири, що виникла за період часу до 02 грудня 2015 року в сумі 13646,52 гривень, та не включати такий борг до суми заборгованості ОСОБА_3 за послуги з теплопостачання квартири в майбутньому; зобов'язати ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал» виключити із суми заборгованості ОСОБА_3 за послуги з водопостачання належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість попереднього власника зазначеної квартири, що виникла за період часу до 02 грудня 2015 року в сумі 1268,75 гривень, та не включати такий борг до суми заборгованості ОСОБА_3 за послуги з теплопостачання квартири в майбутньому; зобов'язати Житлово-комунальний сервіс «Вузовський» виключити із суми заборгованості ОСОБА_3 за жиліщно-комунальні послуги належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість попереднього власника зазначеної квартири, що виникла за період часу до 02 грудня 2015 року в сумі 5351,21 гривень, та не включати такий борг до суми заборгованості ОСОБА_3 за послуги з теплопостачання квартири в майбутньому. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 придбав на електронних торгах нерухоме майно - чотирьохкімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

02 грудня 2015 року позивачу було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна, посвідчене державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, Ласурія Я.Ю., зареєстроване в реєстрі за №2-675. Право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно приватним нотаріусом державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, Ласурія Я.Ю., 02 грудня 2015 року.

Раніше дана квартира належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Одеською універсальною товарною біржею «Центр», 14 березня 1997 року за № Н/97-0127.

Згідно рахунку-повідомленню ГЕРЦ від 21 вересня 2016 року, станом на 01.12.2015 року, по квартирі за адресою: АДРЕСА_1, числиться заборгованість, а саме: 1). Заборгованість за надання послуг ЖКС «Вузовський» : СДПТ - 5318,14 гривень, Одесліфт - 813,69, Підсобка - 38 гривень, Вивіз сміття - 1260,00 гривень, а всього 7429,83 гривень; 2). Заборгованість за надання послуг «Інфоксводоканал» : Холодна вода та каналізація - 813,17 гривень; 3) Заборгованість за надання послуг КП «Теплопостачання міста Одеси» - Опалення - 15994,38 гривень, Борг за ЖК послуги - 1371,96 гривень, а всього - 17366,34 гривень. У повідомленні споживачем зазначений колишній власник квартири ОСОБА_5 (а.с.5).

Правовідносини стосовно сплати житлово-комунальних послуг та виконання договірних зобов'язань врегульовані ЦК України та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово- комунальну послугу.

Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку. При цьому законодавцем чітко визначено, що зобов'язання: має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України) та належними сторонами (ст. 527 ЦК України), тобто боржник має виконати свій обов'язок особисто, якщо інше не передбачено договором.

Оскільки ОСОБА_3 не надано жодного доказу наявності дій збоку відповідачів, які порушують його права як власника квартири або споживача житлово-комунальних послуг, а звернення до суду із позовом про зобов'язання виключення із суми заборгованості позивача заборгованість попереднього власника квартири, як спосіб захисту права, яке може бути порушено у майбутньому, не передбачено нормами Цивільного кодексу України, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Правових підстав для залишення без розгляду позову не має, оскільки спір між сторонами судом розглянуто, по справі ухвалено відповідне судове рішення.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

О.С.Комлева

Ю.І.Кравець