Справа № 22-а-2874/2006 року Категорія - земельні
Головуючий 1 інстанції - Артакова Л.О. Доповідач - Кругова С.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді - Кругової С.С., Суддів - Кіся П.В.,
Пилипчук Н.П., при секретарі - Соколовій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Артюха Юрія Володимировича, який діє від імені ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.03.2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», Харківської міської ради Харківської області, третя особа - Харківська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», виконкому Харківської міської ради про визнання недійсним рішення та про знесення самочинно побудованих споруд. В березні 2006 року позивач подала уточнювальну позовну заяву до ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», третя особа Харківська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.03.2006 р. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Судом вирішено зобов'язати ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 1525 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків,АДРЕСА_1, у тому числі у частині, яка зайнята під самочинним будівництвом.
В апеляційній скарзі Артюх Ю.В., який діє від імені ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», просить рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.03.2006 р. скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Артюх Ю.В., який діє від імені ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», посилається, що оскаржуване рішення суду постановлено з наступними порушеннями норм матеріального і процесуального права.
Судом була неправильно застосована ч. 4 ст. 120 ЗК України в частині визначення права позивача на користування земельною ділянкою, порушені ст.ст.
125, 100 ЗК України в частині визначення підстав для користування земельною ділянкою.
Позивачем не було надано жодного документа на підтвердження його права на користування земельною ділянкою.
Крім того, встановивши право користування позивача земельною ділянкою площею 1525 кв.м., яка розташована у м. Харкові, АДРЕСА_1, суд не визначив у рішенні, чи є пропорційною земельна ділянка зазначеної площі частині позивача у вартості будівлі по АДРЕСА_1.
Зазначає, що судом порушено норму ст. 16 ЦК України в частині застосування способу захисту порушеного права. Висновки суду щодо порушення прав позивача ВАТ «Харківський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» не відповідають обставинам справи.
Відповідач не міг порушити право позивача на оформлення частини земельної ділянки в користування у відповідності з ч. 4 ст. 120 ЗК України, оскільки у відповідності з нормами ЗК України таке оформлення повинна проводити особа, уповноважена на надання земельних ділянок в користування. Позивачем не були оскаржені дії відповідних органів держави та місцевого самоврядування, він не вимагав оформлення документів, перелічених у ст. 125 ЗК України.
Посилається, що до того ж неможливо порушити право на користування земельною ділянкою, якого немає, оскільки порядок його оформлення не був дотриманий позивачем, та документи, що підтверджують таке право, ним не отримані.
Вважає, що судом порушено вимоги ст. 60 ЦПК України в частині обов'язку позивача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи щодо перешкоджання з боку відповідача в користуванні позивачем земельною ділянкою, які суд вважав встановленими, є недоведеними.
Вказує, що позивачем на підтвердження дій щодо перешкоджання в користуванні земельною ділянкою не було надано жодного документа, ним взагалі не було доведено факту порушення його права, яке він вимагає захистити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судці, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що будівля по АДРЕСА_1 в м. Харкові знаходиться у спільній власності сторін, земельна ділянка, прилегла до будівлі повинна використовуватись на спільних засадах у відповідності до п.4 ст. 120 Земельного Кодексу України.
З даним висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Як вбачається з матеріалів справи позивач набула право власності на нежилі приміщення за адресою АДРЕСА_1 в місті Харкові згідно договору купівлі-продажу від 18.09.01 року № НОМЕР_1 (а.с.59).
Вищенаведена норма, а саме ч.4 ст. 120 ЗК України набула чинності з моменту введення Земельного кодексу в дію, тобто з 1 січня 2002 року з усіма випливаючими із неї правовими наслідками для набувачів права власності.
Таким чином, в данному випадку ч.4 ст. 120 ЗК України не може застосовуватися до правовідносин, які виникли в 2001 році, оскільки перехід права власності на будівлю мав місце саме під час укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 309 ч.І п.4 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на це, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права і піддягає скасуванню з ухваленням нового.
Згідно ст.303 ЦПК України (2004 року) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту уточнювальної позовної заяви (а.с.132-133) вбачається , що позивач просила задовольнити її позовні вимоги саме посилаючись на ч.4 ст. 120 ЗК України. Будь яких інших норм матеріального права і підстав для задоволення позову нею зазначено не було.
Судовим розглядом не встановлено , що позивач має в законному порядку оформлене право на користування спірною земельною ділянкою, яке підлягає захисту, оскільки порушується відповідачем.
Поряд з цим, судовим розглядом встановлено, що власником спірної земельної ділянки є Харківська міська Рада.
З огляду на вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що позов -задоволенню не підлягає.
Керуючись Перехідними Положеннями Земельного Кодексу України (2002 року), ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п.4 , 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Артюха Ю.В. - задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.03.2006 р.-скасувати з ухваленням нового.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Харківський науково-дослідний і, проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», Харківської міської ради Харківської області, третя особа -Харківська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.