КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р. Справа№ 910/8259/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря Чміль Я.Є.

за участю представника розпорядника майна арбітражного керуючого Куделі М.О. - Скопича Я.В. (дов. від 30.09.2016),

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування"

про відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті трудового каліцтва

у справі №910/8259/16

за заявою Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті трудового каліцтва, в якій просив стягнути з ПАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" 20000,00 грн моральної шкоди, завданої у результаті трудового каліцтва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/8259/16 заяву ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті трудового каліцтва задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану в результаті трудового каліцтва в розмірі 740,00 грн.

Стягнуто з ПАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" в дохід Державного бюджету України 101,97 грн судового збору.

В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час вирішення справи суду першої інстанції слід було вираховувати суму морального відшкодування, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що діяла на час розгляду справи (1450,00 грн), а не з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17,00 грн). Таким чином, сума, що підлягає відшкодуванню позивачу мала бути не менше 7250,00 грн, а не задоволені судом 740,00 грн. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.07.2017.

03.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" надав відзив на апеляційну скаргу.

04.07.2017 на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження в новому складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 відкладено розгляду справи на 19.07.2017.

У судовому засіданні 19.07.2017 представник розпорядника майна арбітражного керуючого Куделі М.О. заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Інші представники учасників провадження у даній справі у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду даної апеляційної скарги відповідно до ст.64 ГПК України, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представників інших сторін, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у відповідній частині.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював слюсарем-ремонтником у Фірмі «Азоввагон», що входила до складу Акціонерного товариства «АЗОВ», яке в подальшому було реорганізовано в ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".

15.07.1999 під час виконання своїх посадових обов'язків із ОСОБА_4 стався нещасний випадок, після якого він зазнав травму, а саме осколковий перелом гомілки.

В акті від 20.07.1999 №1/16 про нещасний випадок, складеним по формі Н-1, зафіксовано, що нещасний випадок, який стався 15.07.1999 відноситься до нещасного випадку пов'язаного з виробництвом. Відповідно до довідки МСЕК від 22.05.2000 №040664 ОСОБА_4 встановлено первинно 15% втрати професійної працездатності. Згідно довідки МСЕК від 14.06.2001 №107374 ОСОБА_4 повторно встановлено 15% втрати професійної працездатності. 31.12.2009 позивач повернувся на завод працювати слюсарем, а з 01.01.2010 по 18.11.2014 перебував на посаді слюсаря-інструментальника, що підтверджується копією трудової книжки. Вказане не заперечується представником ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" у суді апеляційної інстанції.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 №472 «Про затвердження Правил відшкодуванням власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» (далі - Правила), зокрема пунктом 11 Правил (в редакції, чинній на час спірних правовідносин - із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 №1100), згідно якого моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого у вигляді одноразової грошової допомоги на підставі домовленості сторін, рішення КТС або суду, розмір якої не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд першої інстанції для розрахунку суми моральної шкоди виходив із розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян - 17,00 грн, що діяв у період з 02.09.1996 по 31.12.2003 (згідно Указу Президента України від 21.11.1995 № 1082/95), в результаті чого частково задоволено позовну заяву та стягнуто з відповідача 740,00 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 38 Правил право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, з огляду на викладене вище, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою 15% професійної діяльності у ОСОБА_4 виникло у 2000 році - з дати видачі першої довідки МСЕК від 22.05.2000 №040664.

На час виникнення спірних правовідносин відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалось п. 11 Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 №1100), відповідно до якого моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Однак, згідно зі ст. 440-1 ЦК УРСР (в редакції, яка була чинною на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

У випадку суперечності норм підзаконного нормативно-правового акту (Правил) та закону (ЦК УРСР) слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, не врахував, що ст. 440-1 ЦК УРСР, було встановлено обрахування розміру відшкодування моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, а обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди встановлено на рівні не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 18.03.2015 у справі №6-24цс15.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

На час розгляду справи (жовтень 2016 року) мінімальний розмір заробітної плати становив 1450,00 грн (з 01.05.2016, відповідно до ст.8 Закону України „Про Державний бюджет на 2016 рік").

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума не менше 7250,00 грн. моральної шкоди, завданої у результаті трудового каліцтва (1450,00 грн х 5 мінімальних заробітних плат).

При цьому, при визначенні розміру моральної шкоди судова колегія враховує те, що втрата професійної працездатності позивача становила 15% , а також те, що позивач у 2009 році повернувся на завод працювати. Тобто сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за оскаржуваним судовим рішенням має бути змінена та визначена у розмірі 7250,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, з відповідача підлягає стягненню 499,53 грн судового збору в дохід державного бюджету України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у даній справі слід змінити в частині сум, що підлягають стягненню з відповідача, виклавши п.2 та п.3 резолютивної частини оскаржуваної ухвали в наступній редакції: „Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану в результаті трудового каліцтва в розмірі 7250 (сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" в дохід Державного бюджету України 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн 53 коп. судового збору." В решті оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/8259/16 змінити, виклавши п.2 та п.3 резолютивної частини у наступній редакції:

" 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд.4, нежиле приміщення 63, код 20355550) на користь ОСОБА_4 (87535, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) моральну шкоду, завдану в результаті трудового каліцтва в розмірі 7250 (сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд.4, нежиле приміщення 63, код 20355550) в дохід Державного бюджету України 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн 53 коп. судового збору."

3. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/8259/16 залишити без змін.

4. Господарському суду міста Києва видати накази з врахуванням даної постанови.

5. Матеріали справи № 910/8259/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко